Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його, і від Вишнього – зцілення, і від царя одержує він дар. Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані. Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати їх. Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його? Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його у дивних ділах Його: ними він зціляє людину і знищує хворобу її. Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі. Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе. Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце. Вознеси пахощі й із семидала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, ніби ти уже помираєш; і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен. У якийсь час і в їхніх руках буває успіх; бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя. Але хто грішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря!

Наш церковний рік це наче прегарна мозаїка, яку творять празники Господні, Богородичні, та непроглядне число Мучеників і Святих. Осередок цієї величної мозаїки це Господь Наш Ісус Христос, як Бог і як Чоловік. На землі день і ніч славить його св. Церква, а в небі вічну славу співає йому Церква прославлена: превеликий хор Ангелів і Святих. Св. Ангели це відвічний Божий хор слави, це Божа сторож і Божі слуги. Ангели виконують також велику роль у відкупленні людського роду.
Пам'ять - 21 листопада.

Більшість бравих шанувальників цього «не святого свята» навіть не знають історії його виникнення. Приблизно 2000 років тому назад на сучасній території Англії та Ірландії проживали племена кельтів. У кельтів існували дні початку пори року, а це: Імболг (2 лютого ), Балтейн (30 квітня ), Ламмас (31 липня ), Самхейн (31 жовтня ) – знаменує собою прихід зими.
На початку нашої ери на територію кельтів прийшли римляни, які протягом 400 років змішались як з населенням так із культурними традиціями. Внаслідок чого з кельтським Самхейном з’єдналися два римських свята – Фералія ( свято поминання мертвих ), та свято в честь богині фруктів та дерев – Помони. Свято вогню – Балтейн змістилось в сторону Самхейна. В результаті це свято стало фестивалем літа, зими, вогню та влади темряви.

30 вересня православні відзначають День святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.
У II столітті, за царювання імператора Адріана (117-138 рр.) в Римі жила благочестива вдова Софія (ім'я Софія означає мудрість). У неї були три дочки, які носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов. Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховала дочок у любові до Бога, навчаючи не прив'язуватися до земних благ. Чутки про належність до християнства цього сімейства дійшли до імператора, і він побажав особисто побачити трьох сестер і матір, яка їх виховала. Всі четверо постали перед імператором і не боячись сповідали віру в Христа.
Пам'ять - 30 вересня (нов. стиль).

Пресвята Матір Божа після Вознесіння Ісуса Христа жила на землі ще декілька років (одні християнські історики вважають, що 10 років, інші – що 22 роки). Апостол Іоан Богослов, згідно з заповітом Господа Ісуса Христа, прийняв Її до себе в дім і з великою любов'ю піклувався про Неї, мов рідний син, аж до самої Її кончини. Пресвята Мати Божа стала для всіх учеників Христових спільною Матір'ю. Вони разом з Нею молились і з великою радістю й утіхою слухали її повчальні бесіди про Спасителя. Коли віра християнська поширилася в інших країнах, то багато християн приходили з далеких країн побачити і послухати Її.
Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці відзначається православною Церквою, як одне з великих свят, 28 серпня (н. ст.).