Сирієць Ейшу, відомий лікар, був близький до Пилата і лікував його, був видним медиком того часу, натуралістом, користувався популярністю на Сході і в Римі. Він після себе залишив твори, які становлять цілу епоху в науці. Недаремно історики й учені світу, зокрема американський учений Кингеріст, вважають, що Ейшу може як лікар стати в одному ряді з Гіппократом, Цельсом, Галеном, а як анатом - поряд з Леонардо да Вінчі і Везалієм. Тільки маловідома мова перешкодила визнанню його за життя.
За дорученням Пилата він у суботу двічі оглядав гріб і хотів зі своїми помічниками, теж медиками, провести ніч біля гробу. Всі вони цікавилися явищем Христа з погляду природодослідників, тому все зв'язане з Ним їх живо цікавило, вони вивчали явища, що відбувалися в природі.
«Ми всі, лікарі і варта, - пише Єйшу, - були здорові, бадьорі, і у нас не було ніяких передчуттів, і ми, звичайно, абсолютно не вірили, що померла людина може воскреснути. Але він дійсно воскрес, і ми це бачили своїми власними очима». Далі він описує подію так само, як і інші. Взагалі Єшу був скептиком. У своїх працях він незмінно повторював вираз, завдяки чому воно потім увійшло в історію як Східне прислів'я: «Що я сам не бачив, те вважаю казкою». Як видно з попереднього, всупереч свідоцтву антирелігійників, що свідчень про воскресіння Ісуса Хріста немає ніяких, таких свідчень багато. Недаремно один з найважливіших знавців античності, академік В. П. Бузескул (1858-1931), говорив: «Воскресіння Христа підтверджене історичними і археологічними знахідками з такою ж безсумнівністю, як існування Іоана Грозного і Петра Великого».
Показово, що для свідоцтва про воскресіння ми находим дані і у єврейських письменників того часу, хоча цілком зрозуміло, що євреї, які не приєдналися до християнства, швидше стали б замовчувати факт воскресіння, ніж писати про нього. А тим часом серед відомих єврейських авторів того часу, які прямо говорять про факт воскресіння Ісуса Христа, знаходимо таких авторів, як Уріста Галілеянин, Ганон Месопотамській, Шабрунотец, Фернандо з Сарепти, Навін Антиохії, Маферкант Єрусалимський.
Джерело: Церква.info
За дорученням Пилата він у суботу двічі оглядав гріб і хотів зі своїми помічниками, теж медиками, провести ніч біля гробу. Всі вони цікавилися явищем Христа з погляду природодослідників, тому все зв'язане з Ним їх живо цікавило, вони вивчали явища, що відбувалися в природі.
«Ми всі, лікарі і варта, - пише Єйшу, - були здорові, бадьорі, і у нас не було ніяких передчуттів, і ми, звичайно, абсолютно не вірили, що померла людина може воскреснути. Але він дійсно воскрес, і ми це бачили своїми власними очима». Далі він описує подію так само, як і інші. Взагалі Єшу був скептиком. У своїх працях він незмінно повторював вираз, завдяки чому воно потім увійшло в історію як Східне прислів'я: «Що я сам не бачив, те вважаю казкою». Як видно з попереднього, всупереч свідоцтву антирелігійників, що свідчень про воскресіння Ісуса Хріста немає ніяких, таких свідчень багато. Недаремно один з найважливіших знавців античності, академік В. П. Бузескул (1858-1931), говорив: «Воскресіння Христа підтверджене історичними і археологічними знахідками з такою ж безсумнівністю, як існування Іоана Грозного і Петра Великого».
Показово, що для свідоцтва про воскресіння ми находим дані і у єврейських письменників того часу, хоча цілком зрозуміло, що євреї, які не приєдналися до християнства, швидше стали б замовчувати факт воскресіння, ніж писати про нього. А тим часом серед відомих єврейських авторів того часу, які прямо говорять про факт воскресіння Ісуса Христа, знаходимо таких авторів, як Уріста Галілеянин, Ганон Месопотамській, Шабрунотец, Фернандо з Сарепти, Навін Антиохії, Маферкант Єрусалимський.
Джерело: Церква.info