Блаженний і тричі блаженний, хто не пошкодив свого язика лихослів'ям інших, хто не осквернив язиком серця, але розуміє, що всі ми знаходимося під карою, і не насолоджується лихослів'ям, але роздратований проти цієї пристрасті. Бо хто не лихословить іншого, той утримав себе від докорів. Йому не було перепони, і совість його неосквернена. Хто уникає лихомовного духу, той утримав себе від зближення зі злими людьми і переміг полчища бісів. Хто не має лихослів'я, той придбав неоціненний скарб. Хто не схильний до злослів'я, той уникнув братовбивства, того інші не будуть лихословити. Хто не пійманий духом лихослів'я, той істинно пізнав, що сам він людина плотська, і зберіг себе незаплямованим. Хто не товаришує із лихомовними, той буде з ангелами. Хто не отруїть своїх вуст лихослів'ям, у того вуста духмяніють плодами Святого Духа. Тому істинно блаженний, і ще скажу блаженний, хто утримався від лихослів'я.Св. Єфрем Сирін
Невiдомі день і година, у які Син Божий припинить життя світу пришестям на Суд; невідомі день і година, коли за повелінням Божим припиниться життя кожного з нас і ми будемо розлученні з тілом, до відання звіту у земному житті, до того приватного суду, який попереду загального суду чекає людину після смерті.
21 серпня митрополит Луцький і Волинський Михаїл, рожищанський декан протоієрей Василь Шняк, настоятель парафії Мучениці Параскеви-П’ятниці в с. Милуші Луцького районного деканату священик Богдан Репіньовський взяли участь у конференції «Профілактика дитячого алкоголізму в сільських громадах Волині». Ціль заходу, який відбувся в обласному центрі, в готелі «Профспілковий», – знайти шляхи обмеження вживання алкоголю дітьми та сім’ями у селах, започаткувати систему профілактики і соціальних послуг для життя без хмільного.
Мученики Флор і Лавр були рідними братами не тільки за тілом, а й за духом. Вони жили в II столітті у Візантії, потім переселилися до Іллірії (нині Югославія). За ремеслом брати були каменярами (їх вчителями у цьому мистецтві були християни Прокл і Максим, від яких брати навчилися й чистості життя). Правитель Іллірії Лікаон послав братів у сусідню область для роботи над споруджуваним язичницьким храмом. Святі працювали на будівництві, роздаючи зароблені гроші жебракам, самі ж дотримувалися суворого посту, і завжди готові молилися. Одного разу син місцевого жерця Мамертина необережно підійшов до будівництва, і уламок каменя потрапив йому в око, сильно пошкодивши його. Святі Флор і Лавр обнадіяли розгніваного батька, що син його отримає зцілення. Вони взяли юнака до себе і наставили вірі в Христа. Після того, як юнак сповідав Ісуса Христа Істинним Богом, брати помолилися про нього, і око одужалло. При вигляді такого дива батько юнака також увірував в Христа. 
Один шукач прийшов до старця і сказав:
Бідолашний та гідний співчуття той, хто далекий від любові. Він проводить свої дні у сонній маячні. І хто не стане плакати про ту людину, котра далека від Бога, позбавлена світла і живе у темряві? Бо скажу вам, брати: у кому немає любові Христової, той ворог Христу. Правдиво сказано, що той, хто ненавидить брата свого - людиновбивця (Ін. 3:15), і в пітьмі ходить (2:11), і потрапляє в тенета різноманітних гріхів.
З раннього дитинства він вивчав Закон Божий. Коли Ісус Христос прийшов на землю, Матфій увірував у Нього як у Месію. Він став послідовником Христа та одним з його учнів. Матфій проповідував Євангеліє в Малій Азії, Македонії, Іудеї та Єрусалимі, неодноразово наражаючись на смертельну небезпеку. Якось ув'язненого Матфія змусили випити отруєний напій. Апостол не тільки залишився неушкодженим, а й зцілив інших в'язнів, які від отрути втратили зір. Багатьох він навернув у віру Христову, неодноразово наражаючись на серйозну небезпеку, а в 63-му році прийняв мученицьку смерть.