Мученики Флор і Лавр були рідними братами не тільки за тілом, а й за духом. Вони жили в II столітті у Візантії, потім переселилися до Іллірії (нині Югославія). За ремеслом брати були каменярами (їх вчителями у цьому мистецтві були християни Прокл і Максим, від яких брати навчилися й чистості життя). Правитель Іллірії Лікаон послав братів у сусідню область для роботи над споруджуваним язичницьким храмом. Святі працювали на будівництві, роздаючи зароблені гроші жебракам, самі ж дотримувалися суворого посту, і завжди готові молилися. Одного разу син місцевого жерця Мамертина необережно підійшов до будівництва, і уламок каменя потрапив йому в око, сильно пошкодивши його. Святі Флор і Лавр обнадіяли розгніваного батька, що син його отримає зцілення. Вони взяли юнака до себе і наставили вірі в Христа. Після того, як юнак сповідав Ісуса Христа Істинним Богом, брати помолилися про нього, і око одужалло. При вигляді такого дива батько юнака також увірував в Христа. Коли будівля храму була закінчена, брати зібрали християн, що допомагали при будівництві, поламали ідолів і поставили в східній частині храму святий хрест. Всю ніч вони провели в молитві, осяяні Небесним світлом. Дізнавшись про це, начальник області засудив до спалення колишнього жерця Мамертина з його сином і 300 християн. Мученики Флор і Лавр, відправлені до правителя Лікаона, були кинуті в порожній колодязь і засипані землею.ерез багато років святі мощі мучеників Флора і Лавра були знайдені нетлінними і перенесені до Константинополя. У 1200 році їх бачив новгородський паломник Антоній; близько 1350 року глави мучеників у монастирі Вседержителя бачив Стефан Новгородець.
У Мінеї за серпень сказано, що на Русі святих мучеників Флора і Лавра шанують як покровителів домашньої худоби. Це шанування виникло ще в давні часи, і по всій Руській землі урочисто святкувався день пам'яті цих святих.
Пам'ять - 31 серпня (н. ст.).
