Пристрасть - гріховний навик, що проник у душу, протиприродня дія (рух) людської душі, що полягає в її захопленні чимось замість Бога. Коротко можна сказати, що пристрасть - це зло, яке увійшло в звичку.
Ми теж боялися. Ми теж колись обурювалися тим, що здавалося нам "диким", "неосвіченим" і "відсталим" в житті Православної Церкви. Ми (принаймні, більшість з нас, народжених в атеїстичних сім'ях в атеїстичну добу) з боку дивилися на православні храми, вважаючи, що ми їх переросли і що ми знаємо більше "бабусь". Ми боялися, що Православ'я з його "догмами і канонами" відбере у нас нашу свободу. Ми боялися, що потрапимо в казарму, що нас висмикнуть з сучасного світу та заженуть в "темне середньовіччя". Ми просто боялися, що варто тільки впустити православну проповідь в свою душу, як вона вижене звідти всю радість життя.
Одного разу святий Макарій Єгипетський, проходячи пустелею, побачив людський череп і спитав його про загробний стан померлих. Преподобний звичайно часто молився про померлих і тому хотів знати дію молитов. "Невже ви ніколи не маєте розради?" - спитав преподобний. "Ні, - відповідав сухий череп, - коли ти молишся за мертвих, то ми відчуваємо деяку розраду". Це говорив святому язичеський жрець, як свідчив череп. Ця розмова переконує нас в істині й дійсності молитов заупокійних.
Щоб вірити і втішити Свого вірного раба в важливості молитов за померлих, всесильний Господь звелів черепу засвідчити цю істину. Якщо, за молитвами угодника Божого, й померлі язичники одержують розраду, то як же сумніватися в користі молитов за померлих у вірі й надії християн, що творяться живими? (Житіє преподобного Макарія Єгипетського, 19 січня).
22-го жовтня (за старим стилем) наша свята Церква відзначає пам'ять семи отроків ефеських, які воскресли після трьохсотсімдесятидворічного смертного сну, на викриття невіруючих і тих, хто має сумнів у воскресінні мертвих для майбутнього вічного життя й відплати за земні діла. Ось як трапилася ця дивна, незбагненна подія. Сім отроків, які жили в Ефесі при царі Декії й були відомі йому, бажаючи зберегти правдиву віру в Господа Ісуса Христа, продали все своє майно, роздали гроші бідним і сховалися від царя за містом у потаємному місці, в печері; Декій примушував християн приносити жертви ідолам; ось причина видалення з міста семи отроків. Як відомі царю, і вони повинні були вклонитися ідолам і принести їм жертву; але відсутність їх спонукала царя розшукувати втікачів.