Там, де ненависть - там нема Бога, а там, де нема Бога – там нема перемоги. Хочемо до кінця перемогти? То треба любити один одного, любити так, як полюбили ті, хто віддали своє життя за свободу України. Отак треба любити.

Патріарх Філарет

- Кожна людина, що зустрічається на нашому шляху - ангел. Вона тобі помічник і зустрілася недарма. Вона тебе або випробовує, або любить. Іншого не дано. У мене був випадок в молодості. Випивали ми з приятелем, розійшлися пізно. Вранці дзвоню дізнатися, як добрався, а мені кажуть: він під електричку впав, обидві ноги відрізало. Біда нестерпна, правда? Я до нього в лікарню прийшов, він каже: «Тобі добре, а я ось...» - і ковдру відкрив, а там... жах! Був він людиною гордою. А став скромним, веселим.

В глибоку християнську давнину, коли в Єгипті було багато величних монастирів, один монах товаришував з невченим наївним селянином-фелахом. Одного разу селянин сказав монаху:
- Я теж шаную Бога, Який створив цей світ! Щовечора я наливаю в миску козяче молоко і ставлю його під пальмою. Вночі Бог приходить і випиває молочко. Воно Йому дуже подобається! Не було жодного разу, щоб у мисочці щось лишилося.
Почувши ці слова, монах не міг не розсміятися. Він по-доброму і дохідливо спробував пояснити своєму приятелю, що Бог не має потреби в козячому молоці. Проте селянин вперто стояв на своєму. І тоді монах запропонував наступної ночі таємно простежити, що відбувається після того, як миска з молоком лишається під пальмою.

Господь для нас, віруючих, - все. Він - хліб життя, Він - вода жива, Він - світло, Він - пастир добрий. Так що Він - все для нашого життя. Віруючи в Нього, ми живемо Ним і цим здійснюємо сенс і мету нашого життя та робимося здатними ввійти в неминуще блаженство Царства Небесного. Ось тому завжди і потрібно пам'ятати, що живемо ми - Христом. Каже святий апостол Павло: «вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2:20).

Ми знаємо, що ніхто нас не питав, чи хочемо ми народитися чи ні, чи хочемо від цих або інших батьків, в цьому чи іншому народі, в тій чи іншій духовній обстановці. У цьому нема ні нашої провини, ні нашої заслуги, але чи ми будемо жити і чинити по-людськи це, повірте, залежить тільки від нас.

Усі зараз - про економіку, всі наші біди, мовляв, починаються з неї, з кризи економічної. Я ж певен, що це – похідне, не причина, а вже лише наслідок.
Першопричина трагедії нашого суспільства – криза моральна! Коли було скинуто з дзвіниці перший дзвін, викинуто з хати ікону, коли діти почули, як дорослі в хаті лихословлять (раніше і черкнутись в українській хаті вважалось гріхом і непристойністю), отоді почалася деградація суспільства, розвал життя…

О. Гончар, «Берегти світло в душі… (з щоденникових записів)»

Ми, люди, живемо «тут і зараз». Кожна секунда нашого «тут і зараз», з усіма її радощами і бідами, є наслідком всіх, деяких або якоїсь із подій, що відбувалися від початку, коли Господь створив небо і землю. Кожна секунда нашого «тут і зараз» є причиною того, що станеться негайно або через рік, в іншому кінці Галактики або в сусідньому будинку. Ніщо не відбувається в світі випадково, і все з волі Божої, проте не кожна подія є кінцевою метою Провидіння. Для того щоб побачити місце події в задумі Творця, необхідно охопити уявним поглядом цей задум, осягнути його початок, закономірності, шляхи та цілі, і тоді кожна справа знайде своє місце і сенс.

З настанням Великого посту в багатьох храмах звершується Таїнство Соборування. Що означає це таїнство? В яких випадках потрібно його застосовувати і чи можна після його прийняття забути про немочі тіла? На ці і інші подібні запитання спробуємо дата вагомі відповіді.
Соборування, або інакше Єлеосвячення -це церковне таїнство. Встановлення самого таїнства своєю історією заглиблюється в давнину віків, аж до апостольського періоду. Святий апостол Яків у своєму посланні говорить: " Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвітерів Церкви і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в ім'я Господнє. І молитва віри зцілить недужого і підведе його Господь; і якщо він гріхи вчинив, простяться йому." (Як. 5. 14-15).