Максимально надійним способом захисту від зараження ВІЛ статевим шляхом є сексуальне утримання та вірність неінфікованих партнерів один одному (рекомендація Всесвітньої організації охорони здоров'я у Міжнародний день боротьби зі СНІДом 1992 року).

Детальніше у публікаціях:

• Презерватив - твоя гумова ілюзія, або про це варто знати!
• Безпечний секс? Не смішіть мене!
• 1 грудня - Міжнародний день боротьби зі СНІДом
• Безпечний секс чи великий блуд?
• Звернення з приводу розповсюдження епідемії ВІЛ/СНІД
• «Безпечний секс» чи висока моральність?

Не треба прикрашати себе, бо це зайве і даремне. Не треба привчати свого чоловіка до того, щоб він любив лише зовнішність. Якщо ти будеш так прикрашати себе, то він, звикнувши до цього, зважаючи лише на твоє обличчя, легко може бути спокушений розпустою. Навпаки, якщо ти навчиш його любити доброчесність і скромність, то він не скоро вчинить перелюб, тому що у блудниці не знайде того, але знайде противне тому. Вчи його знаходити задоволення в скромності, а це ти можеш зробити тоді, коли ти будеш скромною. Справді, якщо ти сама легковажна і хтива, то як можна з тобою поводитися пристойно?

Отже, роль жінки в Церкві є такою ж, як і роль кожного християнина, незалежно від статі, національностей, соціального статусу, стану здоров'я і т.д. - співслужіння Христу в справі нашого спасіння. В силу своїх індивідуальних обдарувань жінка може вибрати адміністративне служіння в Церкві, бути богословом, іконописцем або керівником хору, прожити побожне життя в чернечому званні або ж у високому званні матері - але все це лише зовнішні вираження деяких аспектів життя християнина. Головне - це «захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом» (1Петра 3:4). Тому що Тіло Христове складається не з адміністраторів, богословів або іконописців, навіть не зі священнослужителів, але з християн. І роль кожного християнина, чоловіка чи жінки, за словами преп. Серафима Саровського, «наживання Духа Святого Божого».

Найпоширеніша думка про взаємини чоловіка і жінки базується, і небезпідставно, на текстах зі Священного Писання, що читаються привселюдно під час Таїнства Вінчання. Як вже зазначалося вище, спрощене розуміння того, що дружини повинні коритися своїм чоловікам (Еф. 5:22), часто викликає оплески з боку чоловіків, але спробуємо розібратися про що саме пише Апостол. Чи не виявиться, що Апостол Павло духовніший за нас, і що в своєму розумінні великої таємниці Христа і Церкви ми нічим не відрізнятимемось від стародавніх юдеїв, які кивали своїми головами, не розуміючи великої таємниці нашого спасіння (Мф. 27:39-43).

У православному віровченні проблеми статей просто немає, як і немає питання про роль жінки в Церкві. Такого роду проблеми і питання приносяться до Храму Божого людьми із суспільства і сім'ї в яких вони проживають. Наприклад, посварившись з дружиною чоловік може дорікнути їй цитатою з послання Апостола Павла, що безсумнівно відіб'ється на церковній самосвідомості як чоловіка, так і дружини. А почувши по телевізору феміністичні попередження про дискримінацію проти жінок, людина свідомо чи несвідомо несе їх у Церкву, і починає порівнювати Церковне життя - принаймні, таке, яке вона бачить - з гуманістичними, в тому числі і з феміністичними, принципами. Крім того, проблема часто посилюється самими служителями вівтаря, які, хто жартома, а хто і всерйоз, цитують зі Святих Отців щось на зразок «Тримайся подалі від жінок і архієреїв», забуваючи при цьому згадати, що ця порада була надана конкретним старцем-монахом конкретному молодому послушнику, і не є якимось узагальнюючим принципом православної свідомості.

Не секрет, що суспільство - його філософія, ідеологія, культура - має великий вплив на християнську думку. Проповідуючи християнство в елліністичному світі, Церква користувалася термінологією і методикою зрозумілою елліністичному суспільству; існуючи в рамках Римської Імперії, Церква богословила образами політичними та юридичними; зіткнувшись з радянським богоборством, Церква шукала шляхи протистояння; а живучи в умовах сучасного матеріалізму, Церква полемізує з ним, викриваючи його духовну убогість.

Питання про роль жінки у Церкві багаторазово піднімалось протягом всієї історії християнства, починаючи з перших десятиліть існування Церкви. Тому коли в двадцять першому столітті задається це питання, то найчастіше мається на увазі власне, не роль - про це проповідував Сам Христос, і писав ще Апостол Павло, а актуальна проблема взаємин чоловіків та жінок в сім'ї, в суспільстві і в Церкві. У церковній свідомості ця проблема звичайно виражена в тому, що бородаті чоловіки в чорному володіють адміністративною владою, яку жінці не дають, навіть якщо вона приклеїть собі бороду і одягне чорний халат [1]. З точки зору сучасної Західної світської культури, до якої належать не тільки жителі Сполучених Штатів, але й в досить значній мірі і жителі європейських країн, - у наявності дискримінація Церкви проти жінки, тільки за те, що вона народилася жінкою. Тому здається трохи дивним, що вказувати жінкам на їх місце в Церкві запросили мене - бородатого чоловіка в чорній одежі, наділеного деякою адміністративною владою у своїй парафії, тобто в малій частині Церкви.

Чому люди, які від усього серця мріють мати свою сім’ю, дітей, часто бувають нездатні побудувати стосунки? Чому, знайшовши свою «половинку», не витримують перших випробувань і розходяться? Які помилки ми найчастіше робимо, намагаючись «побудувати свою любов»?

Про це розповідає педагог-психолог вищої категорії Тетяна Воробйова

Помилка перша: прив’язаність до батьківського дому