СНІД — особливо небезпечна інфекційна хвороба, яка через відсутність у даний час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті. Масове розповсюдження цієї хвороби в усьому світі та Україні створює загрозу особистості, громадській та державній безпеці. Розпочавшись з поодиноких випадків інфікування ВІЛ та захворювань на СНІД наприкінці 80-х років минулого століття, пандемія охопила всі країни і континенти.
Вивчення причин, що обумовили швидкий розвиток епідемії ВІЛ/СНІД на теренах України, дозволило прийти до висновку, що важливу роль в даному процесі відіграють соціально-економічні передумови, які сприяють негативним проявам в суспільстві, передусім росту наркоманії, комерційного сексу, хвороб, що передаються статевим шляхом.
ВІЛ/СНІД являє собою багатогранну, мультисекторальну проблему, і медичні аспекти складають лише певну її частину. Внаслідок високої вартості діагностичних досліджень і лікування ВІЛ-інфекції та СНІДу медична допомога інфікованим хворим досить обмежена.
Вірус імунодефіциту людини уражає передусім молоде покоління, що ставить під загрозу національну безпеку кожної країни. ВІЛ-інфекція/СНІД – це головна загроза охорони здоров’я і економічної стабільності.
Згідно з даними Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу (UNAIDS), з 2004 по 2006 роки кількість ВІЛ-інфікованих у світі збільшилася з 36,9 до 39,5 млн. осіб. Загальна кількість осіб, що інфікувалися у 2006 році склала в 4,3 млн., причому 530 тис. з них діти молодше 15 років. Тільки протягом минулого року хвороба забрала 2,9 млн. життів (з них 380 тис. дітей). Основний тягар епідемії несуть мешканці Африки: вони складають 63% усіх ВІЛ-інфікованих та 72% смертей від СНІДу. Зростання захворюваності відбувається в усіх країнах світу, особливо в Східній та Центральній Азії, а також Східній Європі, де за два останні роки кількість інфікованих збільшилася на 21%.
Протягом останніх років Україна є епіцентром епідемії ВІЛ/СНІД у Східній Європі. Станом на 1.09.07 р. в Україні офіційно зареєстровано 116 083 ВІЛ-позитивних осіб, серед них 16 057 дітей, захворіли на СНІД 20 913 осіб, 11 570 осіб померли.
Основні групи, що характеризуються високим рівнем ризику зараження ВІЛ-інфекцією, це споживачі ін’єкційних наркотиків, працівники секс-бізнесу, гомосексуалісти, ув’язнені.
Під диспансерним наглядом в одному лише, Харківському обласному Центрі профілактики і боротьби зі СНІДом знаходиться 1513 громадян України та 6 іноземців, у тому числі 152 дитини, з яких у 35 діагноз ВІЛ-інфекція підтверджено; 34 хворих на СНІД, серед яких 7 дітей.
Протягом 9 місяців 2007 року в області офіційно зареєстровано 258 ВІЛ-позитивних громадян України, у тому числі серед вперше зареєстрованих інфікованих в поточному році – 57 серопозитивних дітей.
Продовжують реєструватися випадки захворюваності на СНІД. Так, в 2007 році цей діагноз встановлено 59 хворим.
У м. Харкові з 1987 по 01.10.2007 р. офіційно зареєстровано 801 ВІЛ-інфікований, хворих на СНІД – 66, померло 53 особи.
Проблема ВІЛ/СНІДу продовжує бути одним з пріоритетних завдань держави в галузі охорони здоров’я населення.
Розширення масштабів заходів, які проводяться в Україні щодо протидії, їхня спрямованість та епідеміологічна доцільність, свідчать про увагу держави до проблеми ВІЛ/СНІДу. Об’єднання зусиль усього суспільства, використання позитивного світового досвіду, залучення спонсорів та благодійних організацій, підтримка людей, що вже уражені хворобою і живуть з нею, стануть могутнім імпульсом у широкому громадському русі за здоровий спосіб життя, а відтак у профілактиці ВІЛ/СНІДу.
Нагальною потребою є створення міжгалузевих комплексних програм, більш активна пропаганда здорового способу життя населення, зокрема молоді, інформування щодо безпечної сексуальної поведінки, вживання алкоголю та наркотиків.
Ми повинні зробити все для захисту молоді сьогодні, щоб вона не стала статистикою завтра.
Снід завойовує Львів
Про СНІД говорять багато. Проте цього ще не достатньо, аби люди усвідомили весь трагізм поширення цього захворювання в Україні.
Головний лікар Львівського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом Мар’яна Служинська розповідає, як вберегти себе від інфікування, де можна пройти обстеження на ВІЛ і отримати психологічну підтримку, у разі позитивного результату на тест.
Чи можна вважати нинішнє поширення ВІЛ-інфекції в Україні епідемією?
Безумовно. До 1995 року, коли домінуючим шляхом передачі вірусу імунодефіциту був статевий, кількість ВІЛ-інфікованих в цілій Україні вимірювалися десятками людей. Як правило, захворювання набували від партнерів, які приїхали з-за кордону. Коли ж вірус імунодефіциту потрапив у середовище ін’єкційних наркоманів, в Україні розпочалася епідемія.
З 2000 року ситуація знову змінилася: епідемія ВІЛ вийшла за межі уразливих груп в загальну популяцію і, відповідно, почала зростати частка передачі інфекції статевим шляхом. На 1 січня 2007 року в Україні офіційно зареєстровано 88 тисяч 439 випадків ВІЛ-інфекції. Майже 20 тисяч зареєстрованих уже загинули.
Офіційні дані відповідають реальній ситуації, чи проблема набагато складніша?
Насправді ситуація значно гірша. Не всі особи, в яких виявляють ВІЛ-інфекцію, стають на медичний облік (згідно з нашим законодавством, це робиться добровільно), і відповідно потрапляють в офіційну статистику. Якщо брати до уваги підрахунки Всесвітньої організації охорони здоров’я та інших міжнародних організацій, то ВІЛ-інфікованих в Україні є від 350 до 700 тисяч.
І яка доля цієї сумної статистики припадає на Львівщину?
На 1 січня 2007 року у Львівській області зареєстровано 875 ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають на обліку в медичних установах. Уперше виявлених у минулому році було 242.
Поширеність ВІЛ-інфекції в Україні є дуже неоднорідна. Найбільш ураженими регіонами в Україні є південний та східний. Лідерам ж є Донецька, Дніпропетровська, Миколаївська області та Автономна Республіка Крим, де показники поширеності сягають до 150-200 на 100 тисяч населення. Центральна Україна здебільшого має середні показники. У Західній Україні зареєстровано найменшу кількість людей з позитивним ВІЛ-статусом (показник поширеності менше 40 на 100 тисяч).
Які клінічні прояви СНІДу?
Їх є дуже багато, але таких, що притаманні тільки СНІДу – немає. Це може бути діарея, втрата маси тіла, пневмонія, тобто запалення легенів. А також часті вірусні та кишківні захворювання, герпес. Тобто, цим теж хворіють люди з здоровою імунною системою. Але у ВІЛ-інфікованих ці захворювання повторюються, мають важче протікання і стійкіші до терапії. За вище переліченими проявами можна лише запідозрити інфекцію, а остаточний діагноз встановлюють тільки за результатами тестування крові.
Де можна здати цей аналіз?
Згідно з нашим законодавством тестування на ВІЛ є безкоштовне, конфіденційне і, за бажанням пацієнта, анонімне. Тобто, якщо людина звертається за місцем проживання в поліклініку, може без проблем здати такий аналіз. Крім того, тестування можна пройти і в нас, в центрі СНІДу. Це дуже актуально для людей, які живуть в районах та маленьких містах, де всі один одного знають.
Є чутки, що СНІДом можна заразитися під час тестування?
Це абсолютний міф. Забір крові проводиться одноразовими інструментами й інфікування на ВІЛ при заборі крові є неможливим.
Які шляхи ВІЛ-інфікування найпоширеніші саме у нашому регіоні?
Понад 60 % ВІЛ-інфікованих у Львівській області – це особи, які інфікувалися при введенні ін’єкційних наркотиків, тобто через кров. Приблизно 25% заразилися статевим шляхом, у 12% – ВІЛ-інфекція передалася від матері до дитини, і лише у 2 % – шлях передачі не встановлений.
Хто частіше хворіє: чоловіки чи жінки?
На початку епідемії, коли захворювання передавалося в переважній більшості випадків при введенні ін’єкційних наркотиків, звичайно, більша частка належала чоловікам. Адже наркоманія частіше реєструється саме серед них. Нині зростає статевий шлях передачі, і ми спостерігаємо фемінізацію епідемії.
Який “вік” захворювання?
Я не можу сказати, що ВІЛ-інфекція має вік. Але вона найчастіше вражає саме молодь та людей репродуктивного віку. У 18, 25, 30 років. Понад 86% усіх ВІЛ-інфікованих жінок, які були вагітними, мали менше 30 років.
Як проходить адаптація тих людей, які щойно дізналися про своє захворювання?
Звикнути до діагнозу та вміти жити з ним – це є важливою проблемою для людей, які довідались про свій позитивний ВІЛ-статус. У цьому ВІЛ-інфікованим особам допомагають працівники (медики, психологи, соціальні працівники) Львівського обласного центру СНІДу, ВІЛ-сервісних громадських організацій, інших медичних закладів. До речі, Міністерство охорони здоров’я затвердило наказ про обов’язкове проведення дотестового консультування. Тобто людина, яка обстежується на ВІЛ-інфекцію, повинна морально до цього налаштуватися. Не залежно від того, яким буде результат аналізу, обов’язковим є післятестове консультування. Якщо результат негативний, тобто людина неінфікована – робота спрямовується на те, аби в майбутньому попередити зараження, прищепити стереотип правильної поведінки. Якщо ж тест є позитивним, то дуже часто пацієнт потребує допомоги професійного психолога. Згодом виходить так, що ВІЛ-інфіковані особи звертаються до психолога центру СНІД неодноразово, адже для подолання такого важкого стресу, як правило, недостатньо одноразової бесіди з фахівцем.
Скільки часу живуть ВІЛ- інфіковані?
ВІЛ-інфекція не є вироком. Це хронічне, повільно протікаюче захворювання. Якщо людина веде правильний спосіб життя: не вживає наркотиків, алкоголю, правильно харчується, – це захворювання може мати більш-менш “лагідне” протікання. 7 - 9 років людина може почувати себе абсолютно здоровою, не мати ніяких клінічних проявів і не потребувати лікування.
Ви знаєте такі випадки?
Так. У нас є пацієнт, який був інфікований у медичному закладі при переливанні крові в Росії, це було приблизно 18-20 років тому. Але досі в нього немає клінічних проявів хвороби.
Якщо ж не берегти себе, то можна „згоріти” за 2–3 роки.
Але хотіла б наголосити, що ВІЛ-інфікована особа може інфікувати інших людей при статевих контактах та контактах з кров’ю.
Якщо ж така пара захоче мати дитину?
Звичайно, є пари ВІЛ-інфіковані, які вирішують мати дітей. Найчастіше трапляється таке, що чоловік був хворий раніше і коли жінка завагітніла, прийшла на обстеження їй повідомляють, що в неї ВІЛ-інфекція. Тоді матері пропонують пройти профілактику передачі захворювання дитині. Сюди входить лікування медпрепаратами і воно розпочинається з 28 тижня вагітності. Потім дитинка теж отримує медикаменти. Крім того, жінка не годує грудьми, бо ВІЛ передається через материнське молоко. Якщо цих правил дотримуватися, то небезпека знижується до 10%, а то й менше.
А чи є люди, які взагалі можуть не хворіти СНІДом?
Я такого не можу сказати. Особи з ВІЛ-негативним статусом, які мають регулярні статеві контакти з ВІЛ-позитивними партнерами, напевно, колись захворіють. Можна сказати, що просто їм до якогось певного моменту щастило. Зрештою, доведено, що передача ВІЛ- інфекції при статевому контакті відбувається в одному випадку зі ста (якщо в одного з партнерів є інфекція, яка передається статевим шляхом, то ймовірність інфікування збільшується в 10 разів). Хочу також наголосити, що ймовірність інфікування жінки при статевому контакті є набагато вищою ніж чоловіка. Це пов ’ язано з анатомічними та фізіологічними особливостями жіночого організму.
Як можна оберегти себе від інфікування ВІЛ?
Шляхи передачі ВІЛ-інфекції є добре відомі. Ще раз нагадаю: через кров, при статевих контактах, від матері до дитини.
Знання та дотримання правил безпечної поведінки, а саме відмова від вживання ін’єкційних наркотиків, відмова від блуду, зводить ризик інфікування ВІЛ до теоретичного мінімуму. Якщо ти потискаєш ВІЛ-інфікованому руку, то не ризикуєш заразитися. Його можна обняти, їсти з однієї тарілки, користуватися спільними речами побуту.
У Львові працює гаряча лінія?
У нашому центрі на дзвінки відповідають медсестра або соціальний працівник. Але я б не назвала це гарячою лінію, бо вона мала б працювати цілодобово. А ще працює телефон довіри “058”.
Вивчення причин, що обумовили швидкий розвиток епідемії ВІЛ/СНІД на теренах України, дозволило прийти до висновку, що важливу роль в даному процесі відіграють соціально-економічні передумови, які сприяють негативним проявам в суспільстві, передусім росту наркоманії, комерційного сексу, хвороб, що передаються статевим шляхом.
ВІЛ/СНІД являє собою багатогранну, мультисекторальну проблему, і медичні аспекти складають лише певну її частину. Внаслідок високої вартості діагностичних досліджень і лікування ВІЛ-інфекції та СНІДу медична допомога інфікованим хворим досить обмежена.
Вірус імунодефіциту людини уражає передусім молоде покоління, що ставить під загрозу національну безпеку кожної країни. ВІЛ-інфекція/СНІД – це головна загроза охорони здоров’я і економічної стабільності.
Згідно з даними Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу (UNAIDS), з 2004 по 2006 роки кількість ВІЛ-інфікованих у світі збільшилася з 36,9 до 39,5 млн. осіб. Загальна кількість осіб, що інфікувалися у 2006 році склала в 4,3 млн., причому 530 тис. з них діти молодше 15 років. Тільки протягом минулого року хвороба забрала 2,9 млн. життів (з них 380 тис. дітей). Основний тягар епідемії несуть мешканці Африки: вони складають 63% усіх ВІЛ-інфікованих та 72% смертей від СНІДу. Зростання захворюваності відбувається в усіх країнах світу, особливо в Східній та Центральній Азії, а також Східній Європі, де за два останні роки кількість інфікованих збільшилася на 21%.
Протягом останніх років Україна є епіцентром епідемії ВІЛ/СНІД у Східній Європі. Станом на 1.09.07 р. в Україні офіційно зареєстровано 116 083 ВІЛ-позитивних осіб, серед них 16 057 дітей, захворіли на СНІД 20 913 осіб, 11 570 осіб померли.
Основні групи, що характеризуються високим рівнем ризику зараження ВІЛ-інфекцією, це споживачі ін’єкційних наркотиків, працівники секс-бізнесу, гомосексуалісти, ув’язнені.
Під диспансерним наглядом в одному лише, Харківському обласному Центрі профілактики і боротьби зі СНІДом знаходиться 1513 громадян України та 6 іноземців, у тому числі 152 дитини, з яких у 35 діагноз ВІЛ-інфекція підтверджено; 34 хворих на СНІД, серед яких 7 дітей.
Протягом 9 місяців 2007 року в області офіційно зареєстровано 258 ВІЛ-позитивних громадян України, у тому числі серед вперше зареєстрованих інфікованих в поточному році – 57 серопозитивних дітей.
Продовжують реєструватися випадки захворюваності на СНІД. Так, в 2007 році цей діагноз встановлено 59 хворим.
У м. Харкові з 1987 по 01.10.2007 р. офіційно зареєстровано 801 ВІЛ-інфікований, хворих на СНІД – 66, померло 53 особи.
Проблема ВІЛ/СНІДу продовжує бути одним з пріоритетних завдань держави в галузі охорони здоров’я населення.
Розширення масштабів заходів, які проводяться в Україні щодо протидії, їхня спрямованість та епідеміологічна доцільність, свідчать про увагу держави до проблеми ВІЛ/СНІДу. Об’єднання зусиль усього суспільства, використання позитивного світового досвіду, залучення спонсорів та благодійних організацій, підтримка людей, що вже уражені хворобою і живуть з нею, стануть могутнім імпульсом у широкому громадському русі за здоровий спосіб життя, а відтак у профілактиці ВІЛ/СНІДу.
Нагальною потребою є створення міжгалузевих комплексних програм, більш активна пропаганда здорового способу життя населення, зокрема молоді, інформування щодо безпечної сексуальної поведінки, вживання алкоголю та наркотиків.
Ми повинні зробити все для захисту молоді сьогодні, щоб вона не стала статистикою завтра.
Снід завойовує Львів
Про СНІД говорять багато. Проте цього ще не достатньо, аби люди усвідомили весь трагізм поширення цього захворювання в Україні.
Головний лікар Львівського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом Мар’яна Служинська розповідає, як вберегти себе від інфікування, де можна пройти обстеження на ВІЛ і отримати психологічну підтримку, у разі позитивного результату на тест.
Чи можна вважати нинішнє поширення ВІЛ-інфекції в Україні епідемією?
Безумовно. До 1995 року, коли домінуючим шляхом передачі вірусу імунодефіциту був статевий, кількість ВІЛ-інфікованих в цілій Україні вимірювалися десятками людей. Як правило, захворювання набували від партнерів, які приїхали з-за кордону. Коли ж вірус імунодефіциту потрапив у середовище ін’єкційних наркоманів, в Україні розпочалася епідемія.
З 2000 року ситуація знову змінилася: епідемія ВІЛ вийшла за межі уразливих груп в загальну популяцію і, відповідно, почала зростати частка передачі інфекції статевим шляхом. На 1 січня 2007 року в Україні офіційно зареєстровано 88 тисяч 439 випадків ВІЛ-інфекції. Майже 20 тисяч зареєстрованих уже загинули.
Офіційні дані відповідають реальній ситуації, чи проблема набагато складніша?
Насправді ситуація значно гірша. Не всі особи, в яких виявляють ВІЛ-інфекцію, стають на медичний облік (згідно з нашим законодавством, це робиться добровільно), і відповідно потрапляють в офіційну статистику. Якщо брати до уваги підрахунки Всесвітньої організації охорони здоров’я та інших міжнародних організацій, то ВІЛ-інфікованих в Україні є від 350 до 700 тисяч.
І яка доля цієї сумної статистики припадає на Львівщину?
На 1 січня 2007 року у Львівській області зареєстровано 875 ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають на обліку в медичних установах. Уперше виявлених у минулому році було 242.
Поширеність ВІЛ-інфекції в Україні є дуже неоднорідна. Найбільш ураженими регіонами в Україні є південний та східний. Лідерам ж є Донецька, Дніпропетровська, Миколаївська області та Автономна Республіка Крим, де показники поширеності сягають до 150-200 на 100 тисяч населення. Центральна Україна здебільшого має середні показники. У Західній Україні зареєстровано найменшу кількість людей з позитивним ВІЛ-статусом (показник поширеності менше 40 на 100 тисяч).
Які клінічні прояви СНІДу?
Їх є дуже багато, але таких, що притаманні тільки СНІДу – немає. Це може бути діарея, втрата маси тіла, пневмонія, тобто запалення легенів. А також часті вірусні та кишківні захворювання, герпес. Тобто, цим теж хворіють люди з здоровою імунною системою. Але у ВІЛ-інфікованих ці захворювання повторюються, мають важче протікання і стійкіші до терапії. За вище переліченими проявами можна лише запідозрити інфекцію, а остаточний діагноз встановлюють тільки за результатами тестування крові.
Де можна здати цей аналіз?
Згідно з нашим законодавством тестування на ВІЛ є безкоштовне, конфіденційне і, за бажанням пацієнта, анонімне. Тобто, якщо людина звертається за місцем проживання в поліклініку, може без проблем здати такий аналіз. Крім того, тестування можна пройти і в нас, в центрі СНІДу. Це дуже актуально для людей, які живуть в районах та маленьких містах, де всі один одного знають.
Є чутки, що СНІДом можна заразитися під час тестування?
Це абсолютний міф. Забір крові проводиться одноразовими інструментами й інфікування на ВІЛ при заборі крові є неможливим.
Які шляхи ВІЛ-інфікування найпоширеніші саме у нашому регіоні?
Понад 60 % ВІЛ-інфікованих у Львівській області – це особи, які інфікувалися при введенні ін’єкційних наркотиків, тобто через кров. Приблизно 25% заразилися статевим шляхом, у 12% – ВІЛ-інфекція передалася від матері до дитини, і лише у 2 % – шлях передачі не встановлений.
Хто частіше хворіє: чоловіки чи жінки?
На початку епідемії, коли захворювання передавалося в переважній більшості випадків при введенні ін’єкційних наркотиків, звичайно, більша частка належала чоловікам. Адже наркоманія частіше реєструється саме серед них. Нині зростає статевий шлях передачі, і ми спостерігаємо фемінізацію епідемії.
Який “вік” захворювання?
Я не можу сказати, що ВІЛ-інфекція має вік. Але вона найчастіше вражає саме молодь та людей репродуктивного віку. У 18, 25, 30 років. Понад 86% усіх ВІЛ-інфікованих жінок, які були вагітними, мали менше 30 років.
Як проходить адаптація тих людей, які щойно дізналися про своє захворювання?
Звикнути до діагнозу та вміти жити з ним – це є важливою проблемою для людей, які довідались про свій позитивний ВІЛ-статус. У цьому ВІЛ-інфікованим особам допомагають працівники (медики, психологи, соціальні працівники) Львівського обласного центру СНІДу, ВІЛ-сервісних громадських організацій, інших медичних закладів. До речі, Міністерство охорони здоров’я затвердило наказ про обов’язкове проведення дотестового консультування. Тобто людина, яка обстежується на ВІЛ-інфекцію, повинна морально до цього налаштуватися. Не залежно від того, яким буде результат аналізу, обов’язковим є післятестове консультування. Якщо результат негативний, тобто людина неінфікована – робота спрямовується на те, аби в майбутньому попередити зараження, прищепити стереотип правильної поведінки. Якщо ж тест є позитивним, то дуже часто пацієнт потребує допомоги професійного психолога. Згодом виходить так, що ВІЛ-інфіковані особи звертаються до психолога центру СНІД неодноразово, адже для подолання такого важкого стресу, як правило, недостатньо одноразової бесіди з фахівцем.
Скільки часу живуть ВІЛ- інфіковані?
ВІЛ-інфекція не є вироком. Це хронічне, повільно протікаюче захворювання. Якщо людина веде правильний спосіб життя: не вживає наркотиків, алкоголю, правильно харчується, – це захворювання може мати більш-менш “лагідне” протікання. 7 - 9 років людина може почувати себе абсолютно здоровою, не мати ніяких клінічних проявів і не потребувати лікування.
Ви знаєте такі випадки?
Так. У нас є пацієнт, який був інфікований у медичному закладі при переливанні крові в Росії, це було приблизно 18-20 років тому. Але досі в нього немає клінічних проявів хвороби.
Якщо ж не берегти себе, то можна „згоріти” за 2–3 роки.
Але хотіла б наголосити, що ВІЛ-інфікована особа може інфікувати інших людей при статевих контактах та контактах з кров’ю.
Якщо ж така пара захоче мати дитину?
Звичайно, є пари ВІЛ-інфіковані, які вирішують мати дітей. Найчастіше трапляється таке, що чоловік був хворий раніше і коли жінка завагітніла, прийшла на обстеження їй повідомляють, що в неї ВІЛ-інфекція. Тоді матері пропонують пройти профілактику передачі захворювання дитині. Сюди входить лікування медпрепаратами і воно розпочинається з 28 тижня вагітності. Потім дитинка теж отримує медикаменти. Крім того, жінка не годує грудьми, бо ВІЛ передається через материнське молоко. Якщо цих правил дотримуватися, то небезпека знижується до 10%, а то й менше.
А чи є люди, які взагалі можуть не хворіти СНІДом?
Я такого не можу сказати. Особи з ВІЛ-негативним статусом, які мають регулярні статеві контакти з ВІЛ-позитивними партнерами, напевно, колись захворіють. Можна сказати, що просто їм до якогось певного моменту щастило. Зрештою, доведено, що передача ВІЛ- інфекції при статевому контакті відбувається в одному випадку зі ста (якщо в одного з партнерів є інфекція, яка передається статевим шляхом, то ймовірність інфікування збільшується в 10 разів). Хочу також наголосити, що ймовірність інфікування жінки при статевому контакті є набагато вищою ніж чоловіка. Це пов ’ язано з анатомічними та фізіологічними особливостями жіночого організму.
Як можна оберегти себе від інфікування ВІЛ?
Шляхи передачі ВІЛ-інфекції є добре відомі. Ще раз нагадаю: через кров, при статевих контактах, від матері до дитини.
Знання та дотримання правил безпечної поведінки, а саме відмова від вживання ін’єкційних наркотиків, відмова від блуду, зводить ризик інфікування ВІЛ до теоретичного мінімуму. Якщо ти потискаєш ВІЛ-інфікованому руку, то не ризикуєш заразитися. Його можна обняти, їсти з однієї тарілки, користуватися спільними речами побуту.
У Львові працює гаряча лінія?
У нашому центрі на дзвінки відповідають медсестра або соціальний працівник. Але я б не назвала це гарячою лінію, бо вона мала б працювати цілодобово. А ще працює телефон довіри “058”.
