У програмі:
 неформальне спілкування
 чаювання
 запитання-відповідь

Швидка реєстрація тут

Додаткова інформація за тел.: 09 7777 4085 (Юрій)

Вчення про реінкарнацію було широко поширене в минулому, продовжує розвиватися і зараз. Згідно з цим вченням, коли хтось помирає, його душа переходить в інше тіло, де починає нове життя.
У різних релігіях реінкарнація розуміється неоднаково. Найбільш відоме буддійське тлумачення, згідно з яким кінцева мета душі - вирватися з вічного циклу безперервних перевтілень, щоб у результаті досягти Нірвани - стану ... небуття!
В одних релігіях вважається, що душа може переселитися тільки в людське тіло, в інших перевтілення можуть відбуватися між розумними істотами (люди-ангели-боги), а треті уявляють, що в цей круговорот можливо включити також ще тварин, рослини і навіть мінерали!

Святий Гордій, який прийняв мученицьку смерть, повчає нас мужньо сповідувати християнську віру.
Сьогодні за Христову віру не переслідують. То чого ж нам боятися? Хіба що своїх внутрішніх спонукань.
Надто часто віруючі приховують свою приналежність до Христа, боячись людських глузувань і насмішок. Сором, страх, вагання - одвічні ознаки маловірства. Трапляються випадки, коли замовчування є невибачним. Наприклад, в час зустрічі з відвертим поневірянням над вірою. Хтось несвідомий. мислить несвідомо, а інший, догоджаючи йому, приймає вигляд нерозумного, сам без примусу одягає на себе маску невірства. Чи ж так належить чинити християнину? Тож пам'ятаймо, що про це слід відверто і без боязні говорити та жити за правилами святої віри. "Бо серцем вiрують для праведности, а устами сповi­дують для спасiння" (Рим. 10:10).

Яка біда найбільша? - Нечисте серце, повне поганих думок.

Яке щастя найбільше? - Чисте серце, що позбулося поганих думок.

Яке найбільше диво? - Коли грішник стає святим.

Яка найкраща знахідка? - Коли людина знайде шлях порятунку в Євангельських заповідях.

Як вітаються християни, як прийнято вітатися в православній церкві? Як віталися перші християни, Апостоли? Як вітався Сам Христос?
Сам Ісус вітався словами "Мир вам!" і, посилаючи учнів Своїх на проповідь, наставляв: «В який дім увійдете, спочатку кажіть: "Мир дому цьому!». (Лк. 10, 5). Мир з Богом і людьми. Мир і радість в серці людини — велике надбання християн. Апостол Павло навчає, що царство Боже — це праведність, і мир, і радість у Святому Духові (Рим., 14.17). Сповіщаючи пастухів про народження Немовля, численне воїнство небесне славило Бога і викликувало: "Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!"(Лк. 2,14)

Ніяка влада не примушує нас силоміць ні до добра, ні до зла, але на кого ми, згідно з нашою вільною волею, працюємо — на Бога або на диявола — той потім заохочує нас до всього, що складає його область.
Початки дій є два підступи помислів, яких не помічає розум: похвала людська і догоджання тілу, коли мимоволі приступають до нас, раніше згоди нашої волі не становлять собою ні пороку, ні чесноти, а служать лише виявленням того, куди схиляється наша воля, куди і ми схиляємося. Господь бажає, щоб ми терпіли ганьбу і пригнічували себе, диявол же хоче супротивного, і тому, коли ми радіємо вищезазначеним підступам, то, очевидно, що ми, не послухавши Господа, схиляємося до ласолюбного духу; коли ж ми сумуємо про згадані підступи, то, очевидно, що ми схиляємося до Бога, полюбивши тісний шлях. Тому-то цим підступам і попущено спокушати людей, щоб ті, які люблять заповідь Божу і насолоджуються нею, схилили свою волю перед Христом, і Він, знайшовши у них вхід, спрямував розум їхній до істини...

Храм - Дім Божий, у якому здійснюються богослужіння. У храмі перебуває особлива благодать, ласка Божа, яка передається віруючим через священнослужителів як провідників цієї благодаті. Храм є святим місцем, де невидимо присутній Сам Бог. На престолі храму постійно перебувають "запасні Дари", найсвятіше Причастя на смертельний випадок для вірних. Тому до храму заходять хрестячись і з молитвою, а поводяться тихо та благоговійно. Чоловіки скидають головні убори, жінки - покривають голови. Під час богослужіння не можна розмовляти, ходити, сміятись.

Духовний отець так само, як простий, звичайний, пересічний священик, повинен бути в змозі бачити в людині невід'ємну красу образу Божого, хоча це може даватися, часом, зусиллям, вдумливістю, побожним ставленням до того, хто до нього приходить. Якщо навіть людина пошкоджена гріхом, духовний отець повинен в ній бачити ікону, яка постраждала або від умов життя, або від людської недбалості або блюзнірства: бачити в ній ікону і благоговіти перед тим, що залишилося від цієї ікони, і тільки заради тієї божественної краси, яка в ній ще присутня, працювати над тим, щоб усунути все те, що спотворює цей образ Божий.

14 березня 2013 року Божого, перед початком Великого посту, пройшла друга щомісячна зустріч православної молоді м. Львова "У піст найголовніше не їсти один одного. Майстер-клас "Ефективне спілкування з ближніми". Шеф-редактор Православного молодіжного веб-порталу hram.lviv.ua, студент кафедри психології філософського факультету ЛНУ ім. Івана Франка Юрій Браніцький розповів про техніки, правила і складові ефективного спілкування, а також процитував Святих Отців, які наголошують, що піст - це не лише стримання від їжі («Хто обмежує піст тільки стриманістю в їжі, той властиво безчестить його»,- святитель Іоан Золотоустий). Наприкінці зустрічі Юрко побажав усім корисного посту та подякував тим, хто допоміг в організації 2-гої щомісячної зустрічі православної молоді м. Львова.

Пісні, малюнки, вірші й навіть журналістські дослідження готуватимуть учасники Всеукраїнської олімпіади "Юні знавці Біблії", яка уже вшосте відбудеться на Рівненщині. Змагання вперше об'єднає не лише школярів, а й учнів ПТУ, студентів та... дошкільнят!
Заявки на участь у VI Всеукраїнській олімпіаді "Юні знавці Біблії" та конкурсні матеріали приймають до 15 березня за адресою: Лабораторія християнської етики, християнської психології та християнської педагогіки, гуманітарний факультет, Національний університет «Острозька академія», вул.Семінарська, 2, м.Острог, Рівненська область, 35800; з приміткою "Юні знавці Біблії". Телефон оргкомітету: (067) 104 57 37

Преподобний Тит був священноіноком Київського Печерського монастиря, відомий своїм надзвичайно миролюбним до всіх ставлення. Особливо полюбив Тит миролюбність завдяки ось чому... У преп. Тита був друг чорноризець Євагрій, по сану диякон. Всі дивувалися щирій дружбі і любові, що існувала між ними. Але диявол, що ненавидить всяке добро, вирішив посіяти між ними сім'я ворожнечі. У своєму задумі він домігся, щоб Тит і Євагрій так зненавиділи один одного, що навіть не хотіли бачити один одного і всіляко прагнули уникати зустрічі між собою. Коли вони разом служили в церкві, то у них не було згоди навіть тут, при богослужінні: якщо один кадив перед іконою, то інший тікав від кадіння; якщо ж один не відходив від образу, то інший проходив мимо, не покадивши. Їх ненависть була такою сильною, що вони мали відвагу навіть причащатися Святих Таїн, не примирившись один з одним, не виклопотавши прощення один у одного. Братія обителі, бачивши таку їх люту ненависть і розуміючи, що ця ворожнеча згубна для їхнього спасіння, багаторазово вдавались до спроб їх примирити, але вони і чути про це не хотіли. І ось, згідно Божого задуму, пресвітер Тит серйозно захворів. Думаючи, що настав час відійти йому в інший світ, Тит почав гірко плакати над своїм гріхом і потім послав сказати дияконові Євагрію наступне: «Пробач мене, брате, заради Бога за те, що я образив тебе гнівом своїм».
Пам'ять 12 березня (новий стиль).