Що таке грiх?

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!

Дорогi браття i сестри!

У другу недiлю Великого посту читається Євангелiє про зцiлення розслабленого. Господь одним словом зцiлив хворого чоловiка, який страждав довгi роки. Але ранiше Вiн простив йому грiхи. "Чадо, - сказав Господь розслабленому, - вiдпускаються тобi грiхи твої" (Мк. 2, 5). Цим Господь свiдчить, що грiхи є причиною хвороб, щоправда, не завжди. Тому треба спочатку лiквiдувати причину, тодi зникне i згубна дiя її на людину.
Для того, щоб зрозумiти, якi згубнi наслiдки має грiх для людської природи, треба знати, що таке грiх. Грiх - це моральна i духовна отрута, яка дiє в душi, а потiм i в тiлi, так само, як дiє звичайна отрута у тiлi. Коли у тiло потрапляє отрута, в органiзмi людини вiдбуваються надзвичайно тяжкi процеси, якi закiнчуються смертю. Подiбне стається i в душi, коли до неї потрапляє духовна отрута - грiховна думка або грiховне почуття. В душi проходять страшнi хвилювання думок, почуттiв, бажань i намiрiв. Складається враження, нiби горить дух, як у полум'ї. В такий стан потрапляє душа кожного разу, коли порушується моральний закон, аж поки не вдається заглушити голос совiстi.

Через грiх душа вiдпадає вiд Бога, позбавляється Благодатi Божої i стає духовно мертвою. Спочатку совiсть гризе душу грiшника, як могильний черв точить бездушне тiло. Яких заходiв не вживає людина, але, поки у тiлi залишається отрута, - смерть неминуча. Треба звiльнити органiзм людини вiд отрути, тодi можна врятувати людину вiд смертi. Так само i отруєна грiхом душа: що б вона не робила для свого заспокоєння, поки залишається в нiй грiх, духовна смерть для неї неминуча. Єдиним засобом спасти душу вiд загибелi залишається звiльнитися вiд духовної отрути, тобто вiд грiха. А це можливо тiльки через покаяння перед Богом у Таїнствi Сповiдi. Тiльки пiсля духовного очищення грiхiв Богом душа оживляється Благодаттю Святого Духа i заспокоюється.

Що таке грiх? Це гачок для лову риби або тенета, що ними захоплює нас диявол у свою волю. Св. ап. Iоан говорить: "Хто чинить грiх, той вiд диявола, бо спочатку диявол згрiшив"(1 Iн. 3, 8).

Лестощами диявол заволодiв першими людьми, а потiм опанував увесь рiд людський. Обплутавши тенетами грiха, вiн тримав усiх грiшникiв, поки Христос Спаситель не зруйнував цi тенета Хрестом i Воскресiнням i не вiдкрив їм через покаяння вихiд на свободу.

Що ж ми чинимо тепер, вiддаючись грiху пiсля звiльнення нас вiд влади диявола? Ми з своєї волi клюємо на гачок з смертоносною приманкою i добровiльно заходимо у розставленi дияволом тенета, спокушуючись грiховною насолодою. Чи може звiльнитися вiд ловця риба, поки знаходиться на гачку? Нi, вона повнiстю у владi рибалки: той куди хоче, туди i поведе її, коли захоче, тодi i витягне її на сушу. Чи може звiльнитися вiд тенет птах, що потрапив до них, поки не порве? Звичайно, нi! Так само i грiшник не може звiльнитися вiд влади диявола, поки в душi його перебуває грiх - цей диявольський гачок, який тримає душу.

Є один засiб спасiння - вивергнути з себе грiх через покаяння перед Богом i щиросердну сповiдь. Тодi влада диявола над людиною припиняється, i душа грiшника знову потрапляє в обiйми любовi Божої.

Що таке грiх? Це стiна, яка вiдгороджує нас вiд Бога. Висока й неприступна була ця стiна, побудована грiхами всiх людей, що самi вiдгородили себе i закрилися за нею, як у в'язницi. Але Христос Спаситель зруйнував цю стiну Своїм Хрестом i Воскресiнням i вивiв душi людськi iз пекла. Що ж ми робимо тепер, вiддаючись знову грiху? Будуємо нову стiну, що вiдокремлює наше життя вiд усього святого i вiчного. Тiльки покаяння перед Богом може визволити нас з неволi грiха.

Ось чому нам потрiбне покаяння i сповiдання своїх грiхiв. Без цього наша душа назавжди залишиться мертвою, перебуваючи пiд владою диявола. Нам треба постiйно ходити перед обличчям Бога. Ап. Iоан Богослов говорить: "Коли сповiдаємо грiхи нашi, то Вiн, будучи вiрним i праведним, простить нам грiхи нашi i очистить нас вiд усякої неправди" (1 Iн. 1, 9).

Коли ми з'явимося на суд своєї совiстi, нехай Господь вiдкриє всi дверi нашого серця, щоб ми побачили себе такими, якими ми є насправдi. Нехай не лякає нас те, що ми побачимо душу, вкриту ранами грiхiв i всiляких порокiв. Небесний Самарянин Господь наш Iсус Христос зцiлить нашу душу сльозами покаяння. Пречиста Його кров у таїнствi причастя омиє, очистить i освятить її. Ми приходимо на суд совiстi не для того, щоб виправдовувати себе перед Богом i суперечити Йому, а для того, щоб просити Його милостi i прощення грiхiв. Говори, душе, Богу про всi беззаконня свої - i виправдаєшся!
Амiнь!