Недiля 31-ша пiсля П'ятдесятницi (Лк. 18, 35-43)
В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Дорогi браття i сестри!
В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Дорогi браття i сестри!
Сьогоднi у прочитаному уривку з Євангелiя ви чули про чудесне зцiлення Iсусом Христом одного слiпця в Єрихонi. Цей слiпець мав мiцну вiру, що Син Давидiв, як вiн називав Iсуса Христа, неодмiнно зцiлить його вiд слiпоти. I коли на його волання: "Сину Давидiв, помилуй мене!" - тi, що йшли попереду, говорили: "Замовкни", - вiн ще голоснiше став кричати: "Сину Давидiв, помилуй мене!" А голосно вiн кричав тому, що Господь знаходився не бiля нього, а на певнiй вiдстанi. Господь зупинився i звелiв привести слiпця i, коли той пiдiйшов, спитав його: "Чого ти хочеш вiд Мене?" Вiн сказав: "Господи, щоб менi прозрiти". Iсус Христос сказав йому: "Прозри! Вiра твоя спасла тебе". Слiпець умить зцiлився вiд своєї недуги й побачив свiтло i пiшов за Господом, прославляючи Бога. Весь народ, який був свiдком цього чуда, хвалив Бога.
Господь Iсус Христос повернув зiр слiпому. Сучасна медицина теж лiкує очi, iнодi повертає зiр тим, хто його втратив. Все це медицина робить через хiрургiчнi операцiї та застосування вiдповiдних лiкiв. Iсус Христос повернув зiр i зробив слiпого зрячим не шляхом операцiї або через вживання лiкiв. Вiн зцiлив слiпого одним словом - творчим словом. Той, Хто створив словом всесвiт, Той же Бог сказав Своє слово - i незрячий прозрiв. Бог має владу перемагати закони природи, бо цi закони встановленi Ним же.
Пiсля зцiлення слiпого народ прославляв Iсуса Христа, бо побачив у Ньому iстинного Бога. В Iзраїлi було немало слiпцiв, але Господь зцiляв не всiх, а тiльки тих, що мали вiру. Тому Христос сказав слiпому пiсля зцiлення: "Вiра твоя спасла тебе".
Iсус Христос творив чуда не заради самих чудес, а щоб через них народжувати в серцях людей вiру в Себе як Сина Божого. Тому Вiн говорив юдеям: "Якщо ви не вiрите Моїм словам, що Я - Син Божий, то повiрте Моїм дiлам". А дiла свiдчили про те, що творити їх звичайна людина не може, а лише Бог.
Господь Своїми чудесами розкривав духовнi очi людей. Вiн неодноразово повторював юдеям, що вони мають очi i не бачать, мають вуха i не чують, бо їхнє серце загрубiло. Хiба це не ознака духовної слiпоти? Христос виганяв бiсiв, зцiляв хворих, а люди говорили, що все це Вiн робить силою князя бiсiвського. Найжахливiшим прикладом духовної слiпоти є невiра книжникiв i первосвященикiв у Воскресiння Христове. Довiдавшись вiд римських воїнiв, що тiло Христа не вкрали, а Вiн у супроводi незвичайного свiтла воскрес, доказом чого є порожнiй грiб, книжники i первосвященики вiдкинули очевидну iстину, оскiльки були не тiльки духовними слiпцями, а й богоборцями, бо свiдомо вiдкинули Сина Божого.
Духовнi слiпцi були завжди, є вони i в наш час. Що це за явище - духовна слiпота? Ми живемо в середовищi природи, в оточеннi людей, а свiт i людину сприймаємо по-рiзному. Ми не бачимо навколишню красу, як її бачать художники i поети. Вони мають духовнi очi i бачать те, що не всi ми бачимо. Художники i поети й людську душу сприймають по-своєму. Їхня творчiсть полягає в тiм, що вони показують нам, повз що ми проходимо i не помiчаємо.
Iснує iнше бачення, яке торкається сутностi речей i явищ. Це - фiлософське сприйняття свiту. Ап. Павло називає людей, що мають таке сприйняття, "мудрецями свiту цього". Вони розумом хочуть пiзнати iстину, - хочуть, але не можуть. Бог через пророка Iсаю сказав: "Погублю мудрiсть мудрецiв, i розум розумних вiдкину" (Iс. 29, 14; 1 Кор. 1, 19). Чи не тому Пилат на судi iронiчно сказав Iсусу Христу: "Що є iстина?" (Iн. 18, 38). Вiн, мабуть, переконався, що фiлософи по-рiзному тлумачать матерiальний свiт. Ап. Павло питає: "Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство?" (1 Кор. 1, 20).
Фiлософи не можуть пiзнати iстину своїм розумом. А духовне бачення полягає в тiм, щоб пiзнати iстину.
Господь Iсус Христос сказав: "Я є iстина" (Iн. 14, 6). Iстина явилась у свiт в особi Iсуса Христа. Вiн є Син Божий. Якби люди сприймали Iсуса Христа як Бога, вони сприймали б i те, що Вiн говорив. А не сприймали вони лише тому, що, як i фiлософи, мали очi i не бачили. Бо вони були заслiпленi гордiстю, заздрiстю i самовпевненiстю.
Духовна слiпота панує i в наш високоосвiчений вiк, вiк цивiлiзацiї, так званого технiчного прогресу... На цю духовну слiпоту хворiють i деякi вченi, i менш освiченi люди. Вони заслiпленi власними пороками, не хочуть бачити iстини. Це про таких сказав Господь, що вони мають очi i не бачать iстини, мають вуха i не хочуть чути її. I це частково тому, що їхнє серце стало жорстоким, а самi вони - самовпевненими. Але коли їхньої душi торкається холодна смерть i вони втрачають людину, яку люблять i без якої не можуть жити, тодi вiдпадає вiд них вся мудрiсть свiту цього, не миле їм i багатство, ось тодi вони звертаються до Бога i розумiють iстину. Тодi розкриваються їхнi духовнi очi, i вони починають пiзнавати усiєю своєю душею, в чому полягає сутнiсть життя i Хто є Владикою життя.
В наш час iснує багато духовних слiпцiв i серед вiруючих - як простих людей, так i високоосвiчених. Вони заслiпленi релiгiйним фанатизмом i ненавистю до своїх же братiв i сестер. Релiгiйний фанатизм, поєднаний з ненавистю i лицемiр'ям, заслiплює людям духовнi очi, i вони перестають бачити те, що для iнших, неупереджених, людей є Христовою iстиною й iсторичним розвитком. Для прикладу можна навести ненависть фанатичних вiруючих Московського Патрiархату до своїх же братiв i сестер Київського Патрiархату. Люди ненавидять подiбних собi православних вiруючих, українських спiвгромадян, членiв єдиної Церкви Христової. Треба ненавидiти грiх, один лише грiх ненавидiти, i, насамперед, у собi, а брата чи сестру у Христi треба любити i берегти, як самого себе.
До духовних слiпцiв належать i тi, хто потрапляє в тоталiтарнi секти. Це, насамперед, стосується молодi, бо вона не має християнської освiти i тому не може критично пiдiйти до псевдохристиянського вчення керiвникiв сект. Про тих, хто потрапляє пiд вплив тоталiтарних сект, теж можна сказати, що вони мають очi i не бачать, мають вуха i не чують.
Господь наш Iсус Христос одним лише словом зцiлив єрихонського слiпця. Вiн може зцiлити i духовну слiпоту. Треба тiльки звернутися до Нього з такою ж вiрою i молитвою, з якою звернувся єрихонський слiпець. Христе Iсусе, Свiтло iстини, просвiти нас свiтлом розуму Євангелiя Твого, i розжени темряву, що наповнює наш розум i серце, молимо Тебе, Милосердний Господи, почуй нас i помилуй.
Амiнь!
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Філарет
Філарет
Джерело: ПРАВОСЛАВНИЙ ПОГЛЯД.
