Про значення вiри для спасiння

Пiсля воскрешення дочки Iаiра Iсус Христос вийшов з його дому, i натовп народу рушив за Ним. Раптом з цього натовпу почувся крик: "Помилуй нас, Iсусе, Сину Давидiв!" (Мф. 9, 27). Господь продовжував iти, нiби не звертаючи уваги на це благання. В дiйсностi ж Вiн випробовував вiру тих, хто кричав i називав Його сином Давидовим, тобто Месiєю - Христом. Коли Господь увiйшов у дiм, тi, що кричали в натовпi, наблизилися до Нього. Це були двоє слiпих. Вони стали просити Iсуса Христа, щоб Вiн зцiлив їх вiд слiпоти i повернув їм зiр. Перш нiж виявити Свою всемогутнiсть i милосердя, Господь запитав їх: "Чи вiруєте, що Я можу це зробити?" Вони говорять Йому: "Так, Господи!" Тодi Христос доторкнувся до очей їхнiх i сказав: "За вiрою вашою нехай буде вам" (Мф. 9, 28-30). Переконавшись у вiрi слiпих, Господь, Який iз небуття створив Всесвiт, повернув їм зiр силою Своєї всемогутностi. Багатьом слiпим Христос повертав зiр, i кожного разу Своє повелiння супроводжував доторканням до їхнiх очей. З цього треба зробити висновок, що таке доторкання було необхiдним для того, щоб слiпi, якi не бачили Iсуса Христа, могли краще усвiдомити, що зцiлив їх саме Вiн, оскiльки зiр повертався до них в ту саму мить, коли доторкався до них Господь. I вiдкривалися очi їхнi.

В днi земного життя Iсуса Христа в Iзраїлi було багато хворих, що потребували втручання всемогутньої сили Божої, але Христос зцiляв не всiх, а тiльки тих, що мали вiру. Тому Вiн пiсля кожного чуда неодмiнно говорив: "Вiра твоя спасла тебе".

Вiра для духовного життя людини необхiдна, як для тiла повiтря. Без вiри душа духовно вмирає. Ми з'єднуємося з Богом через вiру. Вiра є пiд?рунтям для молитви. А якби ми не вiрили, то ми не могли б молитися.

Природа, або сутнiсть, вiри залишається незмiнною у всi вiки. Вона одна i та сама у всi часи. В чому її сутнiсть? Бог сказав Аврааму: "Через рiк прийду, i у тебе буде син, якого народить тобi твоя дружина Сара". А їй у той час було 84 роки. Авраам мiг не повiрити, бо в такому вiцi жiнки не народжують - це протиприродно. Авраам повiрив. Хiба вiн повiрив у безглуздя? Нi! Вiн був переконаний у тому, що Бог, Який словом створив небо i землю, може дати повелiння, i неплiдна жiнка народить сина. В цьому i полягає сутнiсть вiри.

Слiпi, якi благали Христа повернути їм зiр, мали таку ж саму вiру, як i Авраам. Вони були впевненi, що достатньо Господу сказати слово, i вони побачать свiтло. Римський сотник свою вiру висловив такими словами: "Господи, промов тiльки слово, i мiй слуга стане здоровим". Згадаймо вiру Нафанаїла, якому Христос сказав: "Я бачив тебе пiд смоковницею". Про те, що вiдбулося пiд смоковницею, знав лише сам Нафанаїл. В особi Iсуса Христа Нафанаїл упiзнав Всемогутнього Бога, тому i виявив свою вiру словами: "Ти - Син Божий, Ти - Цар Iзраїлiв!" (Iн. 1, 49).

Сутнiсть вiри у всiх людей одна i та сама. Проста людина, службовець, священнослужитель, iнтелiгент i вчений мають загальну для всiх вiру. Вiра однiєї людини може вiдрiзнятися вiд вiри iншої лише за своєю силою, твердiстю i переконанiстю. Господь сказав, що, коли будете мати вiру розмiром з гiрчичне зерно i скажете цiй горi: пересунься, станеться так, як ви хочете. Цими словами Христос хоче запевнити нас, що вiра може творити неможливе.

Коли ми звертаємося до Бога з благанням допомогти нам у тiй чи iншiй бiдi або зцiлити хворобу за допомогою медицини чи безпосереднiм Божим втручанням, нам треба мати євангельську вiру - тверду i непохитну. Тiльки в такому випадку Христос скаже i нам: "Вiра твоя спасла тебе". А коли людина нiбито вiрує i в той же час сумнiвається, вона не отримає того, чого просить. Не тому, що Бог не виявляє Свого милосердя, а через наше невiрство. Одного разу, вiдповiдаючи на запитання батька, чому ученики Христа не могли вигнати злого духа з його сина, Iсус сказав: "Через невiр'я їхнє".

Вiра є дар Божий, i ним не треба нехтувати. Це - скарб, дорожчий за будь-якi матерiальнi цiнностi. Доводиться зустрiчати в наш час людей, якi скаржаться на вiдсутнiсть в їхнiх душах вiри. Вiру неможливо придбати шляхом логiчних доказiв. На життєвому шляху ми зустрiчаємо вiруючих вчених, iнтелiгенцiю i простих людей. В той же час ми бачимо в нашому середовищi невiруючих представникiв усiх верств суспiльства. Вiра залежить не вiд освiти, а вiд Бога. Хто хоче збагатити свою душу вiрою, той нехай просить цей дар у Бога; i Бог безумовно дарує йому, тому що Бог хоче, щоб усi люди спаслись i прийшли до пiзнання iстини.

Спасительною вiрою може бути тiльки правдива вiра, тобто вiра в Iстинного Бога, у Тройцi славимого, а не в облудних богiв, якi в дiйсностi не є богами. В наш час iснують люди, якi поклоняються лжебогам, серед них, наприклад, рунвiрiвцi - цi новiтнi iдолопоклонники, а також шанувальники схiдних культiв, всi тi, хто вiдкидає Сина Божого, Який з'явився на землю у плотi.

Чому така вiра не тiльки не приводить до Бога, а й приносить шкоду людинi? Тому що не можна вiрити неправдi. Якщо ви вiрите астрологам, ви вiрите брехнi. Тiльки Бог знає наше теперiшнє i майбутнє. Зiрки не можуть знати нашої долi, бо вони творiння Боже, а не Божество.

Той, хто вiрує у вищий розум, той теж глибоко помиляється. Вiра у вищий розум - це своєрiдний пантеїзм, уже давно осуджений iсторiєю. Цей грiх розповсюджений серед вченої iнтелiгенцiї. В усi вiки вчена людина, якою б вона не була генiальною, була обмежена знаннями. Вона не Бог, тому часто помиляється.

Вiрувати можна тiльки в Бога, i нi у що iнше, крiм Нього. Ми вiруємо в Господа нашого Iсуса Христа, тому що Вiн є наш Iстинний Бог. Своє Божество Вiн засвiдчив тим, що одним словом повертав зiр слiпим, воскресив дочку Iаiра i сотворив багато iнших чудес, якi свiдчать, що Вiн перемагає закони природи, Вiн прощає грiхи, Вiн перемiг смерть. Все це властиве Боговi нашому, Який створив небо й землю i все, що в них.

Дорогi браття i сестри! Будемо ж вiрити тiльки в iстинного Бога Отця, i Сина, i Святого Духа, i до Нього звертатись у молитвах. Йому слава на вiки вiкiв!

Амiнь!


Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет

Джерело: ПРАВОСЛАВНИЙ ПОГЛЯД