
- Часто запитують: який хрест у православних вважається правильним – чотириконечний, восьмиконечний, «кельтський» чи ще якийсь?
- Кажуть, що православному подружжю обов’язково мати багато дітей і не можна планувати сім’ю...



Преосвященний Макарій пише: "Безперервне, повсякчасне і повсюдне вживання в Церкві вчення про митарства, особливо ж між учителями четвертого століття, незаперечне свідчить, що воно передано їм від учителів попередніх віків і ґрунтується на переданнях апостольських" (Православне Догматичне Богослів'я. Т. 5. С. 85 і 86). Таке уявлення окремого суду, як проходження душею митарств, ніде в Писанні прямо такими рисами не зображується. Древні вчителі, наводячи сказання про митарства, бачили в ньому лише "невеличке, слабе зображення речей небесних" (Св. Макарій Єгипетський). Однак вони вказували на свідчення в Писанні, котрі можуть налаштовувати на сприйняття окремих положень, що містяться в сказанні про митарства: (Лк.12;20, Еф.2;2, Юди 9).
Де перебуває душа одразу після розлучення з тілом? Що ж означають 3-й, 9-й, 40-й дні? У який же час, день душа проходить повітряні митарства і коли, після розлучення з тілом, здійснюється особистий суд?
Душа, з'єднана, з волі Божої, з тілом, відділяється, знову ж таки, з волі Божої, від тіла, з яким раніше являла людину. Після смерті Бог здійснює Свій праведний суд, який називається, на відміну від суду останнього, всезагального судом окремим, приватним, під час якого призначається загробна доля душам померлим. Апостол Павло говорить: "...людям призначено вмерти один раз, потім же суд..." (Євр. 9;27), який, очевидно, наступає безпосередньо після смерті людини. Та коли суд здійснюється Всевідаючим Богом, для Якого моральний стан людини завжди відкритий, то суд насамперед потрібно розуміти як приведення душі до усвідомлення нею свого морального стану. Цей стан для власного усвідомлення людини відкривається за посередництвом совісті. Совість здійснює суд над діями людини і в земному житті. Після смерті ж, після зняття одягу тіла, перед оком всевидячого Бога, без сумніву, ще чіткішим і непідкупнішим стане голос совісті, що судить весь пройдений шлях життя. Так само і винесення вироку Єством всемогутнім не треба розуміти як проголошення душі суддівського рішення.
Тропар, глас 4
