Гуси на подвір'ї чітко дотримувалися усталеного тижневого розпорядку. Того дня вони купалися у ставку, ретельно вичищали своє пір'я, обливалися, полоскали собі горлянки, чистили дзьоби, а потім, крокуючи перевальцем, збиралися скраю подвір'я, у затінку старої плакучої верби.Тоді-то мудрий, всіма шанований гусак, спадкоємець блискучої традиції, що йде від Звитяжної Гусячої Спільноти, звільна заплющував очі й схвильованим, урочистим голосом починав оповідати про часи, коли гуси летіли клином, який нагадував літеру V, і, незважаючи на вітри та відстані, таки діставалися теплих країв, а згодом верталися на батьківщину.




Щиро вiтаємо священика храму Всiх святих землi Української прот. АНДРІЯ Зборовського з Днем народження!
Боже наш, Всесильний Отче,
Я дивуюсь дому цьому,
З нагоди 
Один чоловік, який шукав мудрості, постановив зійти на гору, де раз на два роки об'являв себе Господь Бог. Першого року він споживав те, що давала йому земля. На другий рік уже не мав чим харчуватися, тож вирішив повернутися до міста.
Ось правдива історія однієї дівчинки, яка вірила і знала, що любов здатна творити дива. Її братикові загрожувала смерть від пухлини в мозку. Батьки хлопчика зробили все, щоб його врятувати, однак заможними не були і, витративши всі свої заощадження, відвернути лиха таки не змогли. Якось увечері батько, із важким серцем, сказав заплаканій матері:
Преподобний Феодор Сікеот народився в середині VI століття в селі Сікеї (Мала Азія). Коли мати святого Марія зачала його, вона побачила вві сні видіння, що світла зірка зійшла до неї в утробу. Один старець пояснив жінці, що це благодать Божа зійшла на дитину, яку вона народить.
У життєписі Януарія, як і в життєписах багатьох дивно прославлених Богом мучеників - не знаєш чому більше дивуватися: безмежній силі чудес, що здійснюються над ними, чи безмежній сліпоті й жорстокості душ, що перебувають у безвір'ї навіть тоді, коли у їх присутності здійснюються чудеса, якими Господь знаменує Свою Божественну могутність.
Вони були воїнами-списоносцями римського імператора Діоклетіана. Увірувавши в Христа, святі мученики Феона, Христофор та Антонін стали воїнами Царя Небесного. Вражені стражданнями, непохитною мужністю та чудесами під час тортур великомученика Георгія Побідоносця, колишні Діоклетіанові списоносці привселюдно сповідували свою віру в Іісуса Христа, як у Спасителя та Істинного Бога. Укріплені Силою Божою, воїни Феона, Христофор та Антонін гідно звершили подвиг мучеництва у 303 році.