Влахернська ікона Божої Матері знайдена в Єрусалимі імператрицею Євдокією, у часи святителя Ювеналія, Патріарха Єрусалимського (пам'ять 15 липня), і преподобного Євфимія Великого (пам'ять 20 січня). Свята ікона була надіслана в Константинополь, де імператриця Пульхерія поставила її у Влахернській церкві, там де зберігалася чесна Риза Богородиці (святкування 15 липня).
Цю святу ікону називають ще Одигітрією, тобто Путеводительницею. Саме з цією іконою Патріарх Сергій (610-631) обходив у 626 році стіни Константинополя з молебнями при облозі столиці варварами. У пам'ять цієї та інших перемог, здобутих завдяки заступництвом Пресвятої Діви, було встановлено щорічно в суботу п'ятої седмиці Великого посту здійснювати свято Похвали Пресвятої Богородиці ("Субота акафісна"). Спочатку святкування відбувалося тільки у Влахернському храмі в Константинополі. У IХ столітті свято було внесено до статуту монастиря преподобного Сави Освяченого і в Студійський статут, а потім включене в Постову Тріодь і стало загальним для всієї Православної Церкви.
Святкування Влахернської іконі здійснюється 20 липня, а також 15 липня (у свято Ризоположення) і в суботу акафісту - на п'ятій седмиці Великого посту.

Читаються весь Світлий тиждень замість ранішніх і вечірніх молитов.

Священик: Благословен Бог наш… (коли молиться мирянин то проказує: Молитвами святих отців наших..)
Співці: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував (тричі).
Потім:
Воскресіння Христове бачивши, поклонімось Святому Господеві Ісусу, Єдиному Безгрішному. Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, і Святеє Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо. Бо Ти єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо, ім'я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось Святому Христовому Воскресінню, бо через Хрест прийшла радість усьому світові. Завжди благословляючи Господа, оспівуємо воскресіння Його, бо, перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг (тричі).

У другу неділю Великого посту звершується пам'ять св. Григорія Палами, який жив у ХІV ст. Згідно з православною вірою він навчав, що за подвиг посту і молитви Господь осяває віруючих благодатним Своїм світлом, яким сяяв Господь на Фаворі. З тієї причини, що св. Григорій розкрив учення про силу посту та молитви, й установлено святкувати його пам'ять у другу неділю Великого посту.

Розповідь, що ми тільки що чули ставить нас віч-на-віч з трьома різними і несумісними положеннями. Ми бачимо, по-перше, ставлення до одержимої людини сил зла, бісів, сил зла, які всіляко намагаються її поневолити, не залишити в ній нічого, що не було б їм підвладне, що не належало б їм до кінця, чим вони не могли б скористатися, щоб творити своє зло. Ці сили бісівські можна назвати всіма назвами гріха людського: якщо тільки ми даємо владу в собі будь-якому гріху, ми робимося рабами гріха (про це і апостол Павло детально говорить). І якщо ми робимося рабами гріха, то перед нами доля цієї людини: все життя прожити як зброя зла на землі, в божевіллі, у стражданні, у творенні зла.

Більшість бравих шанувальників цього «не святого свята» навіть не знають історії його виникнення. Приблизно 2000 років тому назад на сучасній території Англії та Ірландії проживали племена кельтів. У кельтів існували дні початку пори року, а це: Імболг (2 лютого ), Балтейн (30 квітня ), Ламмас (31 липня ), Самхейн (31 жовтня ) – знаменує собою прихід зими.
На початку нашої ери на територію кельтів прийшли римляни, які протягом 400 років змішались як з населенням так із культурними традиціями. Внаслідок чого з кельтським Самхейном з’єдналися два римських свята – Фералія ( свято поминання мертвих ), та свято в честь богині фруктів та дерев – Помони. Свято вогню – Балтейн змістилось в сторону Самхейна. В результаті це свято стало фестивалем літа, зими, вогню та влади темряви.