Душа, з'єднана, з волі Божої, з тілом, відділяється, знову ж таки, з волі Божої, від тіла, з яким раніше являла людину. Після смерті Бог здійснює Свій праведний суд, який називається, на відміну від суду останнього, всезагального судом окремим, приватним, під час якого призначається загробна доля душам померлим. Апостол Павло говорить: "...людям призначено вмерти один раз, потім же суд..." (Євр. 9;27), який, очевидно, наступає безпосередньо після смерті людини. Та коли суд здійснюється Всевідаючим Богом, для Якого моральний стан людини завжди відкритий, то суд насамперед потрібно розуміти як приведення душі до усвідомлення нею свого морального стану. Цей стан для власного усвідомлення людини відкривається за посередництвом совісті. Совість здійснює суд над діями людини і в земному житті. Після смерті ж, після зняття одягу тіла, перед оком всевидячого Бога, без сумніву, ще чіткішим і непідкупнішим стане голос совісті, що судить весь пройдений шлях життя. Так само і винесення вироку Єством всемогутнім не треба розуміти як проголошення душі суддівського рішення.Розділившись, душа переходить у царство однорідних їй істот, у царство духовне, ангельське; а виховані нею добрі чи злі якості визначують її особу і вона приєднується до добрих ангелів в раю, або до злих, впалих ангелів у пеклі. Цю істину розкрив Сам Господь у притчі про багача та Лазаря, навчив нас, що душі, після розлучення з тілом, одразу ж відходять у рай, чи у пекло. Незмірний простір між небом і землею, чи між Церквами торжествуючою і войовничою, цей простір у звичайній розмовній мові і у Святому Письмі, і в писаннях святих Отців, називається повітрям. Тож, тут повітрям називається не тонка ефірна речовина, яка оточує землю, а сам простір. Цей простір наповнюють знедолені, впалі ангели, уся діяльність яких полягає втому, щоб відвертати людину від спасіння, роблячи її знаряддям неправди. Вони хитро й вороже впливають на нашу внутрішню і зовнішню діяльність, щоб і нас зробити спільниками їхньої загибелі: „Шукає, кого б пожерти" - свідчить про диявола апостол Петро (1 Петр. 5;8). Що повітряний простір є житло злих духів, про те свідчать обрані сосуди Святого Духа, і ми віримо цій істині. Так очевидець великих таїн Божих в Апокаліпсисі свідчить, що впалі ангели позбавлені свого житла небесного (Апок. 12;8-9). Тому, де ж їх пристановище?У книзі Іова піднебесна є їхнім житлом (Іов. 1.7), і вчитель мов уже прямо називає їх духами злоби піднебесними, а голову їх - князем влади повітряної (Еф. 6;12).
З того самого моменту, як сталось падіння наших прабатьків і вигнання з раю насолод, до дерева життя було поставлено Херувима (Бут. 3;24), але й інший, впалий ангел, у свою чергу став на шляху до раю, щоб перетяти людині вхід. Ворота небесні закрились для людини, і князь світу і віку цього з того часу не пропускав до раю жодної душі людської, що розлучилася з тілом. І праведники, крім Іллі й Еноха, і грішники спускалися в пекло.
Першим безперешкодно пройшов цей непрохідний шлях до раю Переможець смерті, Руйнівник пекла; і двері райські від цього часу відчинились. За Господом безперешкодно пройшов і розсудливий розбійник, і усі старозавітні праведники, виведені з пекла Господом. Святі теж проходять цей шлях безперешкодно, або, якщо і терплять іноді бісівські зупинки, то їх чесноти перекривають падіння.
Якщо ми, будучи вже пройняті світлом Христовим і маючи волю жити по правді чи не по правді, постійно стаємо обранцями злих духів, працівниками неправди, виконавцями їхньої огидної волі, то тим паче зупинять вони душу, коли вона відділиться від тіла і йтиме до Бога через повітряний простір. Зрозуміло, вони заявлять душі усі права на володіння нею, як вірною виконавицею їхніх навіювань (думок, пожадань і почуттів). Біси їй представляють її гріховну діяльність в усій повноті, і душа усвідомить справедливість цього свідчення.
Якщо душа не пізнала себе, не усвідомила себе повністю тут, на землі, то, як істота духовно-моральна, повинна по необхідності усвідомити себе за гробом, усвідомити, що виробила в собі, до чого пристосувалася, до якої звикла сфери, що становило для неї поживу і задоволення. Усвідомити себе і таким чином самій учинити над собою суд раніше від суду Божого; цього хоче небесне правосуддя. Бог не хотів і не хоче смерті, але сама людина її побажала. Тут, на землі, душа, за допомогою благодаті, може прийти до свідомості, принести справжнє покаяння і дістати від Бога відпущення гріхів. Але за гробом для приведення душі до свідомості своєї гріховності використовуються впалі духи, які, будучи наставниками усілякого зла на землі, тепер і представлять душі її гріховну діяльність, нагадавши усі обставини, за яких чинилося зло. Душа усвідомлює свої гріхи. Усвідомивши свою гріховність, вона упереджує вже і суд Божий над нею; тож суд Божий немовби вже визначає те, що сама душа вже вирішила для себе.
Таїнство смерті є двері, через які душа, розлучившись зі своїм тілом, вступає у вічність. Що відбувається тоді з тілом, ми бачимо і знаємо, що ж буває з невидимою душею - не бачимо, одначе знаємо достеменно з учення нашої святої Церкви, яка є "стовп і утвердження істини" і яка у своєму вченні ніколи не погрішила і погрішити не може, бо навчається Святим Духом.
Продовження...
За матеріалами книги ієрея Василія Клим'юка «У Бога всі живі»
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
