Окремий суд (продовження)

Де перебуває душа одразу після розлучення з тілом? Що ж означають 3-й, 9-й, 40-й дні? У який же час, день душа проходить повітряні митарства і коли, після розлучення з тілом, здійснюється особистий суд?

Святий Макарій Олександрійський передає нам ось таке ангельське одкровення про стан душ померлих у перші сорок днів після відділення їх від тіл своїх: "Коли здійсниться таїнство смерті і душа відділиться від тіла, вона (душа) - протягом перших двох днів перебуває на землі і, у супроводі ангелів, відвідує ті місця, в яких мала звичай творити правду, блукає біля дому, в якому розлучилась зі своїм тілом, а іноді перебуває біля гробу, в якому покоїться її тіло. Третього ж дня, наказується усякій християнській душі піднестися на небеса для поклоніння Богу". Ось причина, чому свята Церква мас благий звичай третього дня здійснювати приношення і молитву за душу померлого. Третього дня тіло передасться землі, а душа повинна піднестися на небо: „і повернеться прах у землю, чим він. і був; і дух повернеться до Бога, Який дав його" (Еккл. 12;7).

Увесь простір від землі до неба являє собою двадцять Відділень, чи судилищ, на яких душа, що проходить, викривається бісами в гріхах. Кожне судилище, чи, як називається в отцівських писаннях, митарство, а злі духи - митарями, відповідає групі певного роду гріхів. Митарі викривають душу не тільки у скоєних нею гріхах, а й у таких, яким вона ніколи не піддавалась, як свідчить святий Іоан Ліствичник (Ліствиця, ступінь 7-й).

Святий Григорій, учень преподобного Василія Нового, у видіннях запитував святу Феодору про обставини, що супроводжували її смерть. "Як розповісти тобі про тілесний біль, тяжкість і тісноту, яким піддаються ті, хто помирає! Стан душі при відділенні від тіла подібний тому, неначе оголеному довелось впасти у вогонь, горіти і перетворюватися на попіл. Коли настав час моєї смерті, мене обступили злі духи; одні з них ревли як звірі, інші гавкали як собаки, ще інші вили як вовки. Дивлячись на мене, вони лютіли, погрожували, кидалися на мене, скрегочучи зубами. Від страху я вся зомліла і раптом побачила, з правого боку мого одра, двох ангелів, які стояли біля мене, і присутність котрих мене заспокоїла. Тоді демони відступили від мого одра далі. Один із ангелів з гнівом запитав демонів: "Навіщо ви завжди випереджаєте наше пришестя до тих, хто помирає, і лякаєте й бентежите усяку душу, яка розлучається з тілом? Але тут не дуже радійте. Є у цій душі Боже милосердя і в ній немає вашої частки". Біси зніяковіли і почали показувати злі мої справи, зчинені з юності, і кричали: „А це чиї гріхи, чи не вона зробила те й те?" Врешті з'являється смерть, на вигляд дуже страшна, подоба людська, але без тіла, складена з самих голих людських кісток. Вона принесла різні знаряддя катування: мечі, стріли, списи, серпи, вили, сокири й інше. Смиренна моя душа затріпотіла від страху. Святі ангели сказали смерті: "Не барися, звільни цю душу від кайданів плотських, швидко й тихо звільни її, вона не має багато тяжкості гріховно". Смерть приступила до мене, взяла малу сокиру і відсікла мені спочатку ноги, потім руки; опісля іншими знаряддями розслабила мені усі члени, відділивши їх один від одного по суглобах. Я позбавилась рук, ніг; усе моє тіло омертвіло, і я вже не могла рухатися. Потім відсікла мені голову, і я не могла вже рухати головою своєю, вона стала мені чужою. Після того смерть розчинила у чаші якусь суміш і, приклавши до вуст моїх, насильно напоїла мене. Таким гірким був цей напій, що душа моя не могла винести цього, здригнулась і вискочила з тіла, відірвавшись від нього насильно. Ангели прийняли її на свої руки. Озирнувшись назад, я побачила тіло своє, що лежало бездушним, непритомним, нерухомим. Немовби хтось, скинувши з себе одяг, стояв і дивився на нього, так і я дивилась на тіло моє і дивувалась. Ангели тримали мене, і демони приступили до нас, показуючи гріхи мої. Ангели почали шукати мої добрі справи і по благодаті Господа знаходили їх. Ангели збирали усі мої добрі справи, будь-коли зроблені за допомогою Божою і готувалися покласти їх на терези проти злих справ моїх. У той час несподівано явився туди преподобний отець наш Василій і сказав святим ангелам: "Ця душа багато послужила мені при старості моїй; я молився за неї Богу, і Бог дарував її мені". З цими словами він витягнув дорогоцінний ковчежець і, подаючи його ангелам, сказав: "Коли проходитимете повітряні митарства і лукаві духи почнуть катувати душу, викупіть її цим з боргів її. Благодаттю Божою я багатий, зібрав багато скарбів потом і працею моєю, і дарую цей ковчежець душі, яка послужила мені". Сказавши це, він пішов. Лукаві духи здивувались, а потім почали жалібно кричати і пішли геть. І знову прийшов преподобний Василій, несучи з собою багато посудин чистого єлею і дорогоцінного мира. Він відкрив їх одну за одною і вилив на мене; я сповнилася духовних пахощів і відчула, що я змінилася і просвітилася. Преподобний сказав святим ангелам: "Коли здійсните все, як годиться цій душі, тоді введіть її на життя в обитель, приготовану мені Господом. Після цього преподобний став невидимим. Ангели взяли мене, і ми вирушили на схід".

Порядок, у якому йдуть митарства одне за одним, ми запозичуємо з розповіді про них преподобної Феодори.
На шляху до неба, спрямованому на схід, душа зустрічає перше митарство, на якому злі духи, зупинивши душу, що супроводжується добрими ангелами, представляють їй її гріхи словом (багатомовність, пустослів'я, марнослів'я, лихослів'я, глузування, блюзнірство, спів непристойних пісень і пристрасних гімнів, безчинні вигуки, сміх, регіт і т.
Друге митарство - неправда (будь-яка брехня, клятвопорушення, прикликання імені Божого даремно, невиконання обітниць, даних Богові, приховування гріхів перед духівником на сповіді).
Третє митарство - наклеп (обмовлення ближнього, осуд, приниження, знеславлення його, лайка, глузування при забутті власних гріхів і недоліків, при нехтуванні ними).
Четверте митарство - череводогоджання (обжерливість, пияцтво, їжа без часу і таємне прийняття їжі, їжа без молитви, порушення постів, ласолюбство. Пересичення, бенкетування - словом, усі види догоджання череву).
П'яте митарство - лінощі (лінощі і недбальство в служінні Богу, зневіра, залишання церковних і келійних молитвослівів, дармоїдство, найманці, які виконують свій обов'язок недбало).
Шосте митарство - злодійство (усілякого роду викрадення і крадіжки грубі і благопристойні, явні й таємні).
Сьоме митарство - сріблолюбство і скупість.
Восьме - лихви (лихварство, хабарництво, присвоєння чужого).
Дев'яте митарство - неправдивості (неправедні: суд, міра, вага і всі інші неправди).
Десяте митарство - заздрощі.
Одинадцяте - гордощі (гордість, марнославство, зарозумілість, презирство, величання, не віддавання належної шани батькам, духовним і громадянським властям, непідкорення їм і непослух їх).
Дванадцяте - лють і гнів.
Тринадцяте - злопам'ятність.
Чотирнадцяте - вбивства.
П'ятнадцяте - волхвування (чаклування, ворожба, приготування зілля, наговори, нашепти, чародійне закликання бісів).
Шістнадцяте митарство - блудне (усе, що належить до цієї погані: думками, побажаннями і власне ділами; блуд осіб, не пов'язаних таїнством шлюбу, мрії про гріх блудний, затримання думок на цих мріях, зволення на гріх, насолода гріхом, сластолюбні погляди, хтиві дотики).
Сімнадцяте - перелюбство (незбереження подружньої вірності, блудні падіння осіб, які присвятили себе Богу).
Вісімнадцяте митарство - содомське (протиприродні блудні гріхи і кровозмішання).
Дев'ятнадцяте митарство - єресей (неправдиве мудрування про віру, сумнів у вірі, відступництво від православної віри, богохульство).
Останнє, двадцяте митарство - немилосердя (немилосердя і жорстокість).

Отже, проходження митарств буває у третій день.

Читати продовження