Увійти за допомогою:
Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії
    Історія Благовіщення Пресвятої Діви Марії Про свято Благовіщення…
  • Неділя 2-га Великого посту
    Євангельське читання Проповідь патріарха Філарета Проповідь…
  • ТИЖНІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ
    У другу неділю Великого посту звершується пам'ять св. Григорія…
  • Сценарій вертепу "Божі пастушки"
    Дійові особи: 4 Пастушки, і Ангел. (Пастушки й Ангел входять на…
  • Преподобний Порфирій Кавсокалівіт
    Житіє старця Чудеса святого Цитати та поради преподобного (частина…
  • Популярне
  • ТИЖНІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ
    У другу неділю Великого посту звершується пам'ять св. Григорія…
  • Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії
    Історія Благовіщення Пресвятої Діви Марії Про свято Благовіщення…
  • Неділя 2-га Великого посту
    Євангельське читання Проповідь патріарха Філарета Проповідь…
  • Опитування
    Скільки Вам років?
    до 13
    14-17
    18-23
    24-29
    30-39
    40-50
    більше 50
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Квітень 2019    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
     
    Квітень 2019 (1)
    Березень 2019 (2)
    Грудень 2018 (2)
    Листопад 2018 (1)
    Жовтень 2018 (1)
    Серпень 2018 (1)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    Бог в душі?

    «Якщо в нашому серці живуть крокодили – ми не можемо удавати, що це – ангели…»
    Протоієрей Олександр Мєнь


    Часто чуєш: «Я не йду в Церкву, тому що Бог – Він в душі». Проте мені здається, тільки люди дуже до себе поблажливі можуть так легко сказати, що Бог у них в душі. Що стосується мене... Ось я хотів би, щоб в моєму серці Він міг бути, але – що я зробив для цього?.. Бог в мені? У тій грязі, яку я в собі тягаю, сказати, що у мене в душі... БОГ?!..

    Так, звичайно, без якоїсь Його присутності душа, думаю, просто миттєво закінчила б існування. Але тоді, якщо є в моїй душі Бог, то Він там вже точно не один... Як у Достоєвського: «Тут диявол з Богом бореться, а поле битви – серця людей». О якщо б тільки диявол! Адже я сам. Сам і люблю Його, і борюся з Ним, ось в чому справа!.. Тому мені потрібно признатися. Бога в душі, в такій душі! – немає, я його сам виганяю, обертаючи постійно в зло свободу, яку Він мені дав. Але це усвідомлювати — гірко, боляче, іноді просто жахливо усвідомлювати таке!

    Навіщо я йду в Церкву? Ой, як же поволі, немов в страшному сні, немов в сповільненій зйомці! – йду я в Церкву, для того, щоб... Як пояснити? Коли виявили пухлину, я пішов на операцію; мені страшно було лягати на стіл, але пухлину носити в собі немов розтягувати смерть як гуму — ще страшніше. І після операції, коли знав, що пухлину вирізавали, з'являється надія: а раптом я ще зможу жити? І стало трішки легше при цій думці. А далі ще хіміотерапія, щоб спробувати убити цю онкологічну погань в лімфі, в крові... Такі сильні ліки, що нудить і волосся випадає... Але коли ліки ці подіяли, і мене повідомили, що аналізи прийшли в норму, і з'явився шанс – я вже дякував, благословляв лікарів за все, що вони для мене зробили. Хоч би і за один тільки шанс видужати...

    Я йду в Церкву за своїм шансом. Мені хочеться позбавитися від тієї страшної свідомості, яка гірше за пухлину, – що Бога в мені немає, що я не умію і не можу жити так, як тільки і потрібно жити, якщо хочеш, щоб Бог...

    Нікчемне, паскудне життя, яке я веду, – та що говорити про Бога в душі?! – І я йду в Церкву. Вона – і лікарня, і батьківщина, і місце, де тебе по-справжньому люблять, і де ти вчишся любити. Я в Церкві немов прокидаюся і відтаю, вона дає сили і підтримку, щоб стати краще, дає надію, що Бог буде і в моїй душі.

    Може, і незрозумілі ці «застарілі» церковні правила, але що мені пропонують натомість? Модні теорійки від чудо-голодання до психоаналізу, які претендують, що можуть всі змінити?.. Якщо Бога немає в моєму серці, психоаналітик мені Його туди не «вправить». Бога потрібно шукати саме в Церкві.

    Я розумію, що тут посиплються питання: це в Церкві, де на тебе накричати можуть, обзивають один одного єретиками і ще чого тільки не роблять??

    Так, в Церкві. Тому і така оглушлива лайка, такий жахливий сморід розкритих наших поранених душ, тому така абсурдна наша патологічна нелюбов, що вона – в Церкві! Що Церква світлом своїм виявляє ці хвороби. Я бачу своє життя в дзеркалі іншого, святого життя – і розумію, що повинен бути не таким, абсолютно не таким, який я є!

    Як у Бориса Гребенщикова (рос):
    Что ж я пьян,
    как архангел с картонной трубой;
    Как на черном – так чистый,
    как на белом – рябой...

    Якщо приберете "біле» – я вважатиму себе чистим, і це буде страшна неправда про мене. Але я-то вже не можу жити в брехні...

    "Прийдіть до мене, всі втомлені та обтяжені, і Я заспокою вас!», – говорить Христос. І тягнуться до Нього натовпи тих, хто відчув, що хворий, що немає Бога в душі, що душа страждає. Такі поранені тягнуться в лазарет. Страшна, майже непристойний в своїй наготі натовп покалічених людей, єдина відмінність яких – усвідомлення своєї скаліченості, і пошук Лікаря – Бога в душу.

    Звідси і крик, і грязь – на тлі Краси. Але Церква не солярій, не санаторій, а скоріше вже фронтовий лазарет. Тут і біль, але тут і надія... Можливо, хтось вважає себе цілком здоровим, а інші не знають, що в Церкві лікують. Може, у багатьох дійсно Бог в душі – говорю це без іронії: що я знаю про Бога і про інших людей?...

    Ще цитата Гребенщикова (рос):
    Мне не нужно награды,
    не нужно венца.
    Только стыдно всем стадом
    прямо в царство Отца...

    Господи! Якби йшлося про вінець, про нагороду!.. Мені не соромно, хай – в стаді, в натовпі. Не соромно. Аби Бог і справді опинився у мене в душі, і я був би живий...

    Володимир Гурболіков



    Джерело: Дорога
    • Переглядів: 2608
    Сподобалося? Розкажи друзям:
    • Коментарі (0)
    • Вконтакті
    • Facebook
    • Довідка
    Бажаєте висловитися?

    Рекомендуємо Вам авторизуватися, в цьому випадку ви зможете підписатися на коментарі до статей і бачити інформацію, приховану від анонімних відвідувачів.

    Без реєстрації на сайті, ви можете залишати коментарі через спеціальні плагіни.
    Вкладка Коментарі - стандартна форма сайту Hram.Lviv.UA
    Вкладка ВКонтакті - дозволяє опублікувати відгук через vk.com
    Вкладка Facebook - дозволяє опублікувати відгук через Facebook.com