В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!
При читанні слів Спасителя про те, що можна було б жити так просто, так безтурботно, якщо душею не дбати про їжу і пиття, а тілом - про те, як одягтися, два різні почуття борються в нас.
З одного боку здається: так, як би це було просто і чому б так не жити? Чому не скинути з себе відповідальність, чому не скинути з себе заклопотаність, яка нас постійно мучить? А з іншого боку інше почуття: та це ж неможливо!.. І ось перед нами постає питання: невже сказане Христом неможливо? Хіба те, що Він нам заповів, не є шляхом життя?
Як вирішити цю роздвоєність нашої душі? Мені здається, звернувши увагу на ті суворі умови, які перед нами ставить ця свобода. Якщо ми хочемо так жити, як Христос нам говорить: дбати про Царство Боже, і про правду його, в надії, що все інше додасться, то нам треба абсолютно змінити все своє ставлення до життя і припинити жити так, як ми живемо.
Правда Царства Божого полягає в тому, щоб любити Бога всім серцем своїм, всією думкою, усіма силами, і ближнього свого, як самого себе. Ця правда вимагає від нас, щоб у нашому житті не залишалося нічого, що не можна було б назвати любов'ю до Бога і любов'ю до ближнього. Це означає, що вся наша думка, всі наші сили, все серце повинні бути віддані не нам самим, а іншому: Бога і ближнього. Це означає, що все, що у мене є, все, чим я себе втішаю і радую - належить Богу і моєму ближньому; це означає, що все, чим я користуюся понад необхідності, я відбираю у Бога і в мого ближнього.
Якщо так думати про те, як ми живемо - хто встоїть перед судом Божого Царства, Царства жертовної, хрещеною, радісною, рятівною любові? Все, що у мене є, належить не мені, все, чим я користуюся понад потреби, - я у когось відняв і вкрав, все, що я не віддаю вільною волею, любов'ю своєю, я вилучав, відриваю від дива Божого Царства любові... Якщо так налаштуватися, то легко було б жити вірою в Бога та милосердям ближнього: тому що це означало б жити в духовній убогості і в тілесній, яка нам ще навіть незбагненна, недосягнута.
Ось що стоїть за "легкими" словами Христа "забудьте все, - про вас потурбується Батько"... За цим стоїть: дбайте тільки про те, що є Божої турботою, хрещеною турботою Живого Бога нашого, розп'ятого на Голгофі, і тоді ви ввійдете в те Царство, де нічого вам не потрібно буде, і де все вам дасть Господь. Амінь.
Антоній, Митрополит Сурожський
4 липня 1976 р.
При читанні слів Спасителя про те, що можна було б жити так просто, так безтурботно, якщо душею не дбати про їжу і пиття, а тілом - про те, як одягтися, два різні почуття борються в нас.З одного боку здається: так, як би це було просто і чому б так не жити? Чому не скинути з себе відповідальність, чому не скинути з себе заклопотаність, яка нас постійно мучить? А з іншого боку інше почуття: та це ж неможливо!.. І ось перед нами постає питання: невже сказане Христом неможливо? Хіба те, що Він нам заповів, не є шляхом життя?
Як вирішити цю роздвоєність нашої душі? Мені здається, звернувши увагу на ті суворі умови, які перед нами ставить ця свобода. Якщо ми хочемо так жити, як Христос нам говорить: дбати про Царство Боже, і про правду його, в надії, що все інше додасться, то нам треба абсолютно змінити все своє ставлення до життя і припинити жити так, як ми живемо.
Правда Царства Божого полягає в тому, щоб любити Бога всім серцем своїм, всією думкою, усіма силами, і ближнього свого, як самого себе. Ця правда вимагає від нас, щоб у нашому житті не залишалося нічого, що не можна було б назвати любов'ю до Бога і любов'ю до ближнього. Це означає, що вся наша думка, всі наші сили, все серце повинні бути віддані не нам самим, а іншому: Бога і ближнього. Це означає, що все, що у мене є, все, чим я себе втішаю і радую - належить Богу і моєму ближньому; це означає, що все, чим я користуюся понад необхідності, я відбираю у Бога і в мого ближнього.
Якщо так думати про те, як ми живемо - хто встоїть перед судом Божого Царства, Царства жертовної, хрещеною, радісною, рятівною любові? Все, що у мене є, належить не мені, все, чим я користуюся понад потреби, - я у когось відняв і вкрав, все, що я не віддаю вільною волею, любов'ю своєю, я вилучав, відриваю від дива Божого Царства любові... Якщо так налаштуватися, то легко було б жити вірою в Бога та милосердям ближнього: тому що це означало б жити в духовній убогості і в тілесній, яка нам ще навіть незбагненна, недосягнута.
Ось що стоїть за "легкими" словами Христа "забудьте все, - про вас потурбується Батько"... За цим стоїть: дбайте тільки про те, що є Божої турботою, хрещеною турботою Живого Бога нашого, розп'ятого на Голгофі, і тоді ви ввійдете в те Царство, де нічого вам не потрібно буде, і де все вам дасть Господь. Амінь.
Антоній, Митрополит Сурожський
4 липня 1976 р.
