Але, як я вже сказав, такі змагання заслуговують невеликого осудження. Найбільш сумні змагання ті, котрі відбуваються сьогодні в заїжджих дворах і сповнені розпусти та чималого безчестя. Безчестя, бо ті, що займаються цим, зважають на дні, ворожать і думають, якщо перший день цього місяця вони проведуть у задоволенні та веселощах, то так буде і весь рік. А розпусти тому, що до самого світанку і жінки, і чоловіки наповнивши склянки і чаші вином напиваються з надзвичайною непомірністю.

Це слово, як видно зі змісту, було виголошене святителем Іоаном Золотоустом в Антиохії 1 січня 387 роки. Тому воно поміщено між тими словами, які були виголошені 386 та 387 років. Повна назва слова: “Слово в Календи, за відсутності єпископа Антиохійського Флавіана, виголошене проти тих, що захоплюються новомісяччям і тріумфують у місті, і на слова Апостола "Все робіть на славу Божу" (1 Кор. 10:31).

Кажуть, що алкоголь видаляє плями з одягу. Це правда, і це лише підтверджує, наскільки багатостороння дія алкоголю.
Він також видаляє Ваш одяг, дружину, дітей – якщо, звичайно, застосовувати його в необхідній кількості.
Алкоголь позбавить Вас від меблів, килимів, видалить продукти з холодильника, сам холодильник.
Він позбавить Вас від здорового шлунка, нормального зору, розуму.
Алкоголь також видаляє репутацію, роботу, добрих друзів, свободу, здатність жити в ладу з самим собою і своїми близькими.
Він може видалити і саме життя.
Тому, що алкоголь видаляє все.

Пияцтво - це демон, якого добровільно запрошують і задля насолод пригрівають в душі. Воно - мати зла, ворог доброчесности. Мужнього воно перетворює на боягуза, скромного робить розпусним, нищить праведність і відбирає розум. Як вода гасить вогонь, так і надмір вина притуплює розумові здібності.
Я вагався чи розпочинати розмову проти пияцтва, але не тому, що воно є незначним злом або варте замовчування, а тому, що викривальна проповідь може не принести жодної користі. Судіть самі: свідомість п'яного потьмарена, а той, хто до нього промовлятиме, говоритиме, неначе до глухого. Отож, до кого звертатися? Той, хто потребує напоумлення, не чує моїх слів, а розсудливий і тверезий не має потреби те слухати, бо він вільний від цієї пристрасти.

Дорогі львів’яни!
Найперше хотів би висловити щирий жаль та особисту скорботу з приводу чисельних смертей співгромадян у м. Києві та своє співчуття сім’ям і родинам загиблих.
Важкі випробування випадають на долю Української держави і на долі її громадян. До останнього я не хотів вірити у можливість такого розвитку подій, який ми спостерігаємо сьогодні.
На моє глибоке переконання жодна людина з-поміж тих, які стоять на майдані Києва чи на майданах інших українських міст, не жадає крові, не жадає смерті, не жадає розпалення війни. Український народ хоче бути почутим, хоче мати право на свободу і на правду, які від віку даровані людині Богом.

Тверезість - одна з основних християнських чеснот. Це шлях до Бога, який передбачає постійну духовну бадьорість, спостереження за своїми думками, почуттями, вчинками. Творити добрі справи, мати чисті думки, дивитися на світ ясним поглядом і бачити в усьому Світ Божий - це те, чого має навчитися людина. Шлях тверезості втілюється у тверезому житті, тобто свідома і повна відмова від вживання алкоголю, тютюну, наркотиків. Як зможемо бути бадьорими, якщо одурманюємо свою свідомість? Зберігаючи тверезість, ми маємо можливість йти по шляху тверезості та реального щастя. Щастя - це підтримати ближнього, допомогти знедоленому, зігріти дитину, почути і зрозуміти слова мудрого. Нема більшого щастя, ніж носити Христа у своєму серці. Тверезість - це шлях до Бога!

...Сталося це на бенкеті, влаштованому Іродом з нагоди свого дня народження. Іродіада потурбувалася, щоб за столами вино лилося рікою, адже, коли людина впивається, то вже не володіє собою та стає подібною до тварини. Саме цього прагнула підступна цариця. Побачивши, що гості та передусім сам господар сп’яніли, Іродіада намовила доньку станцювати для вітчима найзапальніший зі своїх танців. Танець так сподобався Іродові, що він зопалу пообіцяв пасербиці виконати будь-яке її прохання...

Для частини українців патріотизм – це швидше за все актуальна тема для розмови, а не прагнення своїми діями жити для блага Батьківщини. Коли нічого робити – ми пишаємось. Пишаємось тим, що ми українці, і пишаємось, зазвичай, у когось на кухні під українську оковиту з українським сальцем. «А як не пишатись?» - спитаєте ви. Адже родом з України двоє легендарних Шевченків, брати Кличко, видатні лікарі та науковці. За 22 роки незалежності ми не стали повнолітніми та самостійними. Ми очікуємо на блага від держави, політиків і можновладців, але самотужки щось робити не поспішаємо. Тому й решта світу не розділяє нашої радості. Для них ми – відсталі, з епідемією алкоголізму, навіть серед дітей. Адже здобутки держави на світовій арені – справа не окремих геніїв народу, а спільний продукт всіх громадян.

Волинський літописець залишив нам опис зовнішності і характеру Володимира Васильковича: «Сей же благовірний князь Володимир на зріст був високий, у плечах великий, з лиця гарний, волосся мав жовте кучеряве, бороду стриг, і руки мав гарні, і ноги. Голос же в нього був низький і нижня губа дебела. Говорив він ясно [словами] зі [Святих] книг, тому що був філософ великий. І ловець він [був] умілий і хоробрий. [Був] він кроткий, смиренний, незлобивий, справедливий, не загребущий, не лживий, злодійство ненавидів, а пиття не пив [хмільного] зроду. Приязнь же він мав до всіх, а особливо ж до братів своїх, у хресному ж цілуванні стояв він по всій правді істинній, нелицемірній, і страху Божого сповнений. Особливо ж старався він про милостиню, [і] про монастирі подбав, ченців піддержуючи і всіх ігуменів з любов’ю приймаючи, і монастирі многі він спорудив. На весь [бо] церковний чин і на церковників одкрив був йому Бог серце і очі, і не затьмарював він ума свого п’янством, і кормителем він був ченцям, і черницям, і вбогим, і всякому стану він яко улюблений отець був.
Пам’ять благовірного князя Володимира Васильковича, як місцевошанованого Волинського краю, відзначається в день його упокоєння 10 (за ст. ст.) / 23 (за н. ст.) грудня та в день Собору Волинських святих 10 (за ст. ст.) / 23 (за н. ст.) жовтня.