Всечесні отці, дорогі брати та сестри!
Вкотре мені, як і іншим ієрархам нашої Церкви приходиться слізно прохати усіх про примирення і запобігання кровопролиття. Нині, в Україні відбувається ескалація насильства, провокації, ціною яких стали десятки людських життів. Усі заклики до діалогу і примирення сторін, які пропагувала Церква, залишились не почуті!
Церква Христова, як єдиний свідок морального закону Божого, і далі свідчить про не припустимість кровопролиття, яка б ціна за цим не стояла. Тому, сьогодні, коли Голос Церкви залишається не почутим, я, як і інші ієрархи Церкви, особисто знаходжусь у молитві і закликаю до неї кожного священика і вірянина.

Дорогі львів’яни!
Найперше хотів би висловити щирий жаль та особисту скорботу з приводу чисельних смертей співгромадян у м. Києві та своє співчуття сім’ям і родинам загиблих.
Важкі випробування випадають на долю Української держави і на долі її громадян. До останнього я не хотів вірити у можливість такого розвитку подій, який ми спостерігаємо сьогодні.
На моє глибоке переконання жодна людина з-поміж тих, які стоять на майдані Києва чи на майданах інших українських міст, не жадає крові, не жадає смерті, не жадає розпалення війни. Український народ хоче бути почутим, хоче мати право на свободу і на правду, які від віку даровані людині Богом.

Наша Держава потребує глобальних змін і українці стоять за це на майданах. Вона повинна змінитися і це повинна розуміти влада. Не можна закликати до миру і спокою, боронячи свої статки й маєтки, а потім, так сяк втихомиривши цей народ, нічого для цього не робити і залякувати народ всілякими кримінальними елементами під маскою "тітушок" і різних "фронтів": "І не дивно: адже сам сатана набирає вигляду світла, а тому не велика річ, коли й слуги його набирають вигляду служителів правди; але кінець їх буде по ділах їхніх" (2 Кор. XI, 14, 15).
Церква - це народ, і цей народ всюди. Він у храмах і на майданах. Він протестує всім своїм нутром. Зрозумійте всі - так далі затягувати ці протистояння не можна. Це погибель для всіх нас, зведення всього на манівці, втрата держави і її голосу у цьому прагматичному світі. Тому негайно треба сісти за стіл серйозних переговорів, переговорів чесних, відвертих, з жертовною думкою про майбутнє України. Треба шукати примирення, яке стане запорукою нашого поступу вперед, поступу до змін.

У центрі Києва ллється кров, є важко поранені та вбиті.
Церква не раз за останні три місяці повторювала три речі, необхідні для виходу з кризи: зупинення насилля, результативний діалог сторін, політичний компроміс.
Натомість відбувається ескалація насильства, діалог не приносить позитивних наслідків, події свідчать про небажання знаходити порозуміння.
Церква не може замість політичних, державних та громадських діячів вивести Україну з кризи. Але ми маємо обов’язок сьогодні знову повторити: негайно припиніть насилля!
Пам’ятайте – за кожного вбитого, кожного скаліченого, кожного безпідставно переслідуваного винними буде особисто дано відповідь перед Богом. Бог знає кожного, хто безпосередньо чинив зло, Бог знає кожного, хто закликав до чинення зла, хто віддавав злочинні накази. За зло Бог карає, і цього покарання не уникне ніхто!

Моторошно і водночас гордо за наш народ на душі. Ще здається у 1919 р. російський митрополит Веніамін Фєдчєнков у мемуарах "Путь моей жизни" згадував про епізод наступу Муравйова на Київ і відзначав, що він не може зрозуміти і дивується українцям. Гарматні заряди падають на Софійському майдані, всюди кулі, а вони (українці) співають "Ще не вмерла Україна". І зараз співають всюди і на барикадах у Києві і на майданах і біля облдержадміністрацій люди "Ще не вмерла Україна". І ніхто і ніщо не застрашить народ "якого правди сила ніким звойована ще не була...". Таки ми козацького непереможного роду...

Нам слід пам’ятати, що головний ворог наш не влада, а гріх, який спонукає певних людей до вчинків не добрих, до кривди, до вбивства. Тому ми не повинні допустити загибелі наших душ – коли морок гріха їх покриє. Не станемо чинити гріх. Утримаймось від тих кроків, за які потім будуть нас засуджувати сумління і моральний закон Христовий.
Нещодавно ми відзначили Світле свято Хрещення Господнього, яке закликає нас до оновлення, очищення, яке дає нам надію, що всі ми будемо прощені – бо звільнив нас Христос від гріха, від влади диявола.

Замість діалогу відбувається ескалація насильства. Все розпочалося з побиття міліцейськими загонами учасників мирної акції на Майдані Незалежності в ніч на 30 листопада минулого року. Незважаючи на заяви та обіцянки, розслідування цього побиття досі не завершене, винні не притягнуті до відповідальності.
Це побиття було засуджене і Президентом, і опозицією, і суспільством, але досі залишилося без покарання. Така безкарність зла породила, на моє переконання, подальші акти насильства проти учасників мирних протестів, журналістів, громадських активістів. У відповідь на це зростає агресивність у ставленні до представників влади з боку протестуючих. Все більше стає тих, хто вважає методи мирного, ненасильницького спротиву недієвими.

Милосердний і милостивий Отче! По милостивій волі Твоїй і Твоєму Божественному Промислу освятив Ти нас шлюбними узами, щоб жили ми згідно настанов Твоїх. Утішаємося ми благословенням Твоїм, що каже: хто знайшов дружину знайшов благо і одержав благословення від Господа. Господи Боже! Подай, щоб жили ми один з одним у Божому страху Твоєму, бо блаженний чоловік, що боїться Господа, міцно приліпився до заповідей Його. Сильним буде насіння його на землі, рід праведних благословиться. Подай, щоб любили ми більш за все слово Твоє, з радістю слухали і вивчали його, щоб бути нам як дереву, посадженому при потоках вод, що плід свій приносить вчасно і листя його не в'яне; щоб бути як чоловік, що домагається успіху у всіх своїх справах. Подай також, щоб жили ми у мирі та взаєморозумінні, у шлюбному стані нашому любили ми стриманість і чесність і не чинили проти них, щоб у домі нашому жив спокій, і зберегли би ми добре ім'я...