Блаженний Нифонт народився на околиці міста Києва в сім’ї благочестивих, добропорядних і заможних батьків. Рік його народження невідомий. У святому хрещенні був названий Микитою. Ще з дитинства відрізнявся від ровесників лагідністю, послухом та смиренням.

Після смерті батьків Микита роздав усе їхнє майно та вступив до Києво-Печерського монастиря, ігуменом якого на той час був Тимофій.

Пам’ять святителя Нифонта відзначається 21 квітня, ще 11 жовтня — у день Собору преподобних отців Києво-Печерських у Ближніх печерах спочилих. 23 жовтня — у день Собору Волинських святих та в другу неділю Великого посту.

Преподобний Кукша народився 1874 року в селі Гарбузянка Херсонської губернії (нині Миколаївська обл.) у благочестивій селянській родині та був названий при хрещенні Космою. З дитинства Косма всією душею прагнув до Бога, до святого життя. Він любив молитву, усамітнення, уникав дитячих пустощів, а у вільний час читав Святе Письмо.

У 20 років разом із односельчанами Косма відвідує Святу Землю та Святу гору Афон. Юнаком оволодіває бажання чернечого подвигу. У 1896 році, одержавши батьківське благословення, Косма стає послушником у Свято-Пантелеймонівському монастирі на Афоні. Намагаючись наслідувати древніх подвижників, він ревно виконує усі послушання. Кілька разів Косма відвідує Єрусалим та інші Святі місця Сходу.

У 1904 році Косма приймає чернечий постриг з ім'ям Ксенофонт. Духовне зростання отця Ксенофонта проходить під мудрою опікою духоносного старця Мелхиседека.

Святитель Досифей (Досифтей), Митрополит Сучавський і всієї Молдавської землі (в миру Димитрій Баріле) народився 1624 року в Молдавії. Благочестиві батьки намагалися забезпечити сину належну освіту та виховання. За сприяння Митрополита Київського святителя Петра (Могили) юний Димитрій навчався у школі при монастирі Трьох Святителів у Яссах, а пізніше у школі Львівського православного братства, де вивчав богослов'я, латинь, грецьку, церковно-слов'янську, румунську, польську та єврейську мови.

Преподобна Єфросинія, княгиня Суздальська, народилася в 1212 році. У святому Хрещенні отримала ім'я Феодулія і була старшою дочкою святого мученика Михаїла, князя Чернігівського. Благовірний князь Михайло і його дружина Феофанія довго не мали дітей і часто відвідували Києво-Печерський монастир, в якому молилися Господу про дарування їм дітей. Благовірна княжна Єфросинія була їхня першою донькою, випрошена у Господа в молитвах. Пресвята Богородиця тричі з'являлася в повідомляла, що їх молитва почута і Господь дарує їм доньку.

Феодулія виховувалася в глибокій вірі та благочесті . На її виховання великий вплив мав освічений боярин Феодор.

Пам'ять - 8 жовтня (новий стиль).

Сьогодні, 6 серпня, Церква вшановує пам’ять святих страстотерпців князів Бориса і Гліба - синів рівноапостольного князя Володимира Великого, просвітителя Київської Руси-України. Сьогодні 1000 років від їх мученицької блаженної кончини. Агіографічна традиція, як і літописна, зберегла для нас чітку розповідь про вбивство князів їхнім братом Святополком, якому дали прізвисько Окаянний. Правда, є і інші версії вбивства, які переважно грунтуються на варяжських джерелах, на так зв. "сагах". За однієї із таких версій князів «погубив» Ярослав Мудрий. Факти, версії для істориків важлива річ. Але нажаль ті, хто пишуть нашу давню історію, не завжди відчувають духовно-психологічний стан суспільства києво-руської доби, часто його демонізуючи, приписуючи князям і їх літописцям давньої Руси-України політичну кон’юктуру у переписуванні літописів, фальсифікації подій. Так, я не зовсім відкидаю ці факти і не ідеалізую тих часів, але ж і не прибічник тотальних фальсифікацій в добу києво-руської історії. Треба завжди пам’ятати, що духовно-ціннісні орієнтири тих часів були зовсім іншими від теперішніх. Православна Церква в Київській Русі-Україні сформувала своєрідну філософію життя, яку згодом на початку ХІІ ст. кн. Володимир Мономах назвав мудрістю "страху Божого". "Ця філософія була сформована у тодішніх перлинах нашої церковної писемності, тримала у вічній напрузі дух тодішньої державної еліти і була зібрана у різних "Грамотицях", "Поученіях", "Словах", "Ізборниках" і "Патериках". Символи, слова і образи, зосередженні в цій києво-руській літературі були знаряддям масової сугестії і творенням національної душі та самоідентичності українського народу", - писав Дмитро Донцов.