Отець Павло Швайка народився 1893 року в благочестивій родині у селі Заболотці Бродівського повіту. Після навчання у світських школах він вступив до Духовної семінарії у Скатеринославі (нині м. Дніпро), котру закінчив у червні 1918 року. Незабаром Павел Швайка повернувся у рідні краї.У 30 років святий Павло одружився з 24-річною Іоанною Лотоцькою, яка була родом з Кременецького повіту Волині. Молоді люди, з'єднані таїнством любові, створили малу Церкву та спільно несли труди та радощі подружнього життя.
У вересні 1924 року святий Павел прийняв з рук Митрополита Варшавського і всієї Польщі Діонісія (Валединського) дияконську та ієрейську хіротонії. Сан священика отець Павел прийняв у церкві святого апостола Іоана Богослова у древньому місті Холм, який у 1230-60-х роках був столицею Галицько-Волинського князівства.
Першим місцем душпастирства нововисвяченого отця Павла стала парафія у Потоку-Горішньому на Білгорайщині. Матінка Іоанна вірно підтримувала свого чоловіка у важкій праці на ниві Христовій.
Згодом, наприкінці 1927 року, Церква скерувала отця Павла на Лемківщину, де у селах Святкова-Велика та Десниця він духовно опікувався лемками, котрі саме повертались до віри своїх предків - Святого Православ'я.
У драматичний період переслідувань Православ'я на території Польщі у 1938 році отець Павел разом із матушкою Іоанною повернувся на Холмщину і служив в селі Сідлиська на Замойщині. У ці важкі часи, коли православних примушували зректись своєї Церкви, отець Павел укріплював своїх парафіян у Православній вірі.
У роки війни, в атмосфері досить ворожого ставлення до Православ'я, отець Павел звершував своє служіння у різних парафіях Холмщини. Разом із матушкою Іоанною отцю Павлу довелося пережити напад, грабунок та побиття. Такий стан речей пояснювався політикою тодішнього уряду Польщі, яка була скерована проти Православної Церкви. Звичними були випадки відбирання, нищення, перебудови та переосвячування православних храмів на римо-католицькі костели.
В 1942-44 роках православне населення Холмщини та Підляшшя зазнало страшного терору з боку польського шовіністичного підпілля. Масові убивства дітей, жінок, людей похилого віку, знищення осель, небачене досі у світі знущання над ні в чому не винним мирним населенням. У найжахливіший спосіб бандити розправлялись з православним духовенством.
У 1943 році отця Павла було скеровано у парафію містечка Грабовець Грубешівського повіту. Саме тут разом із матушкою Іоанною отець Павел знайшов дорогу до слави небесної. У день свята Успіння Пресвятої Богородиці вони прийняли вінець мучеництва, перетерпівши жахливі страждання від рук злочинців. На очах знесиленого тортурами священика бандити виламали руки й ноги його дружині, потім розпороли їй ножами живіт і лише тоді обох застрелили.
У офіційному рапорті єпархіальному архієрею зазначалось: «Напасники увійшли до помешкання протоієрея Павла Швайки й почали його та дружину катувати. Населення, що поховалося, чуло стогони нещасних жертв. Плач, що перетворювався на рев, продовжувався біля години. Чути було кілька пострілів, після чого все стихло. Це свідчило про закінчення життя обох офір (жертв). Тіла замордованих були змасакровані (розтерзані). Дружина о. Швайки майже вся була поколена ножами, руки й ноги в неї були поламані, живіт порізаний. Нещасна жінка померла від втрати крові, а не від смертельної рани. На тілі протоієрея Швайки крім ран гострої й тупої зброї були рани від пострілів».
Святий священномученик Павел та свята мучениця Іоана, які своїми стражданнями підтвердили вірність Святому Православ'ю, були канонізовані Польською Автокефальною Православною Церквою разом з іншими мучениками Холмщини та Підляшшя у 2003 році.
Пам'ять святих священномученика Павла та мучениці Іоанни святкується 15 (28 за н. ст.) серпня; у першу Неділю червня із Собором Святих Холмських і Підляських Мучеників та у Неділю третю після П'ятидесятниці із Собором Галицьких святих.
За матеріалами книги "Собор Святих Землі Галицької"
