Преподобний Євфимій Великий походив з міста Мелітини у Вірменії, біля ріки Євфрат. Батьки його, Павло й Діонисія, знатні люди, були благочестивими християнами. Довгий час вони не мали дітей і, нарешті, після старанних молитв, у них народився син, появі на світ якого передувало Божественне видіння, що передбачало дитині велике майбутнє. Батько преподобного Євфимія незадовго помер, і мати, виконуючи обітницю присвятити сина Богові, віддала його на виховання своєму братові, пресвітерові Євдоксію.
Пам'ять - 2 лютого.

Преподобна Ксенія (V), у миру Євсевія, була єдиною дочкою знатного римського сенатора. З юності вона линула до Бога. Щоб уникнути призначеного їй шлюбу, вона таємно пішла з рідного дому з двома відданими їй служницями й відплила на кораблі. Зустрівшись, за промислом Божим, з настоятелем обителі святого апостола Андрія, що в місті Милассі, в Кесарії, вона вблагала його взяти її, разом із супутницями, у Миласс; змінивши своє ім’я, вона назвалася Ксенією. У Милассі вона купила землю, побудувала храм в ім’я святого Стефана і заснувала жіночий монастир. Незабаром після цього єпископ Милассу, Павло, посвятив Ксенію в диякониси, як цілком гідну цього звання через благочестиве життя.
Пам'ять - 6 лютого.

Святитель Феодосій народився у 30-х роках XVII ст. на Поділлі в родині ієрея Микити Углицького та Марії. Є думка про належність роду Углицьких до українських православних шляхтичів Полоницьких-Углицьких.
18 лютого Православною Церквою вшановується пам'ять святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського, небесного покровителя древнього міста Чернігова. Його житіє пропонується вашій увазі.

Вона жила в Сицилії при безбожному гонителі християн Декії і походила від знатних батьків, котрі виховали її в істинному благочесті. Настало гоніння Декія. Св. Агафія почала готуватися до мученицької кончини. Правитель області Квинтіан, зачарований красою юної християнки, вирішив відвернути її від християнської віри і з цією метою помістив її в будинок однієї удови-язичниці, яка провадила розпусне життя.
Пам'ять - 18 лютого (н. ст.).

Одною з найцікавіших сторінок у богослужбовій і пастирській діяльності Церкви є катехуменат - підготовка до прийняття таїнства Хрещення. Грецьке слово «катехумен» було перекладене на слов’янську як «оголошений». Згодом у нашій мові первинний зміст цього поняття був втрачений і лише нині, з відновленням церковного життя, ми знову знаходимо історію катехуменату-навчання (оголошення) тих, хто готувався прийняти Хрещення.

Під головуванням голови Синодального управління, ректора КПБА, митрополита Переяслав-Хмельницького Димитрія у роботі засідання взяли участь: ректор Львівської Православної Богословської Академії протоієрей Ярослав Ошудляк

Кожна дитина повинна бути прийнята у сім'ю з любов'ю. Тепло, яке немовля отримує від батьків на початку свого земного буття - незамінне. Це та основа, на якій будується все життя людини. Відсутність батьківської любові залишає у душі дитини невиліковні рани. Ті, кому не вистачало родинного тепла у ранньому віці, виростають слабкими і неадаптованими до життя у суспільстві. І лише благодать любові до Бога може вилікувати і зміцнити таких людей.

Навколо тих, хто багато молиться, створюється особлива атмосфера; у ній можна відчути присутність самого Господа. Якщо дитину постійно оточуватиме таке молитовне середовище, у неї буде природне бажання пізнавати Бога.

Батьківська любов до дітей має багато виявів. Але найважливішим з них має стати молитва. Взивати до Господа бажано біля дитини. Не обов'язково робити це вголос. Молитва може бути внутрішньою. Звертаючись до Господа, просімо в Нього, і в Матері Божої, і в святих поблагословити немовля.

Я вирішив цю бесіду присвятити темі про сім’ю та шлюб. Мені здається, що в світі, законом якого є розмежованість, протистояння, напружені відносини між окремими людьми, суспільними групами і народами, ця тема надзвичайно важлива. Шлюб – диво на землі. В світі, в якому все нарізно, шлюб – це місце, де двоє, завдяки тому, що покохали один одного, стають одним цілим, це місце, де розбіжності закінчуються, і починається відлік нового - спільного життя.

Як я вже сказав, одна з цілей цієї бесіди - не лише прояснити для віруючих глибину і значущість обрядів, але зробити ці обряди зрозумілими і для невіруючого. І не просто заради того, щоб віруючий став більш прийнятним і зрозумілішим для людей нерелігійних, а тому, що обряди Церкви, що йдуть своїм корінням в досвід і віру тисячоліть, образно, картинно.

Кожне людське життя має право на існування від початку до природного кінця. Це право є абсолютне, не підлягає жодній владі, приватній чи суспільній. Право на життя базується на самому житті, тобто на Бозі. Бог кличе до існування. Жодна людина не може вирішувати, може інша особа продовжувати свою життєву мандрівку чи не може. Кожне людське життя має в Божому задумі окреме покликання, яке ніколи не є ізольованим, а має значення також для інших людей.

КИЇВ — У приміщені столичного готельного комплексу «Братіслава» 5 листопада відбулось установче засідання Всеукраїнського громадського комітету з підтримки сім’ї та відповідального батьківства. Засновниками стали МГО «Міжнародний центр батьківства», ГО «Європейський інститут соціальних комунікацій», ВБФ «За гідність людини», ГО «Центр розвитку дитини “Родіс”», ГО «Об’єднання батьків-одинаків України», Всеукраїнська спілка організацій багатодітних.