Тривалий час ніхто з чернігівських князів не хотів брати Муром. Але у 1097 р. княжий з’їзд у Любечі затвердив Муром за сином чернігівського, а потім великого київського князя Святослава Ярославича — Ярославом, у святому хрещенні Костянтином. Це був онук Ярослава Мудрого і правнук Володимира — хрестителя Руси-України. Після святого Гліба він став першим муромським князем-родоначальником князів муромських і рязанських.
Отож у 1097 р. князь Костянтин із княгинею Іриною, синами Федором (15 років) і Михайлом (12-13 років), з вірними боярами, священиками, слугами та нечисленною військовою дружиною відправився на пошуки далекого Мурома. Про відсутність доріг і переправ через ріки, про пересування лише на конях годі й говорити. Подорож продовжувалася декілька місяців, княжі діти нарівні з дорослими зазнавали всіх труднощів. Нарешті перед княжим загоном відкрився величезний луг, за яким виднілося місто Муром. Яке ж воно було? Велике село з дерев’яними хатами, укритими соломою, й обнесене високим валом від ворога...
Пам’ять благовірного князя Костянтина та його чад Михайла і Федора Муромських, чудотворців ушановується 3 червня (за н. ст.).

У царювання Нумеріана (283-284) правитель міста Егеї Феодор післав своїх воїнів розшукувати християн. Він вимагав від них зректися Христа, забути, що Він, їхній Спаситель і пішов на смерть заради людей. Тих християн, хто стояв до кінця, катували й страчували.
Був схоплений мучителями й юнак-християнин Фалалей. Вродливий, з білявим волоссям, зустрів лише вісімнадцяту весну. Хлопця поставили перед нечестивим судилищем у храмі Адріана. Глянувши на нього й здивувавшись красі його, ігемон звернувся до Фалалея: «Скажи нам, юначе, якої ти віри, з якого роду, хто твої батьки і як тебе звуть?» «Я - християнин, ім'я моє - Фалалей, родом з Лівана, батько мій, на ім'я Берукій, був воєводою; матір мою звати Ромілія; маю ще брата... саном іподиякона; навчився лікарського мистецтва у лікаря Макарія... Роби зі мною, що хочеш, бо годиться мені вмерти за Христа, небесного Бога, Спасителя мого... Він допоможе мені витерпіти муки до кінця».
Ігемон Феодор наказав двом катам, Олександру й Астерію, просвердлити ноги юнака й підвісити його на мотузці вниз головою. Та в мучителів, за промислом Божим, розплющилися душевні очі, й вони, замість святого, просвердлили й підвісили дерево.
Пам'ять - 2 червня (н.ст.).

З Україною пов’язаний ряд готських святих. Готи (германські племена) ймовірно 200 р. опанували широкий простір по обох берегах Дніпра і створили державу. З початку IV ст. серед готів почало поширюватися християнство. Один із готських єпископів Феофіл уже брав участь у Першому вселенському соборі в Нікеї в 325 р. Наприкінці IV ст. Готська держава була знищена гунами, але частина готів ще довго жила в Криму. Готською єпархією, яка знаходилася на південному березі Криму, у другій половині VIII ст. керував святитель Іоанн Готський. За походженням він був греком, жив недалеко від Ялти й обраний готами єпископом у 30-літньому віці. У 758 р. його висвятили Грузинським патріархом у Мцхеті (тодішній столиці Грузії). Святитель боровся з іконоборцями. Коли Крим захопили хозари, він став на чолі готів і вигнав ворогів, але потім попав до них у полон. З полону єпископ утік до міста Амастриди і там прожив ще чотири роки, заповідаючи, щоб його поховали в м. Парфеніті. Святий Іоанн помер 26 червня наприкінці VIII ст., ймовірно 790 р. Тіло святого було перевезено на місце поховання в монастир м. Парфеніта. Тут святий Іоанн жив, і тут же побудував великий храм на честь святих апостолів Петра й Павла.
Після поховання святого Іоанна відбувались і до цього часу відбувається багато чудес.
Пам’ять Іоанна Готського вшановується 1 червня та 9 липня (новий стиль).

10–20 липня в урочищі Білі Береги поблизу селища Колки Маневицького деканату діятиме православний молодіжний табір, який організовує духовна консисторія. В наметовому містечку, розташованому в сосновому лісі на мальовничому березі річки Стир, молодь творитиме християнську спільноту, спілкуватиметься з новими друзями і, звичайно, активно відпочиватиме.
У програмі: ранкові та вечірні молитви, богослужіння, бесіди зі священиками, екскурсії, спортивні та інтелектуальні ігри, пісні під гітару біля вогнища тощо.
Реєстрація майбутніх таборян до 8 липня. Необхідно зголоситися за телефонами (0332) 20-00-25, (095) 538-05-87 (о. Юрій), (066) 467-66-31 (Лариса). Для реєстрації потрібно подати такі дані майбутнього учасника табору: прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, поштова й електронна адреси, телефон. Прохання зголошуватися завчасно, кількість місць обмежена!

Щоранку, як очі свої розтуляю,
Я Господу-Богу подяку складаю.
За нічку прожиту, спокійну і тиху.
За те, що Він вислухав мою молитву.
За те, що поміг мені ранку діждати.
Щоб знову в молитві його величати.
За сонечко ясне, за небо прекрасне.
За вітрик легенький і дощик рясненький.

Коли мене починають питати, де твій Бог, хто вашого Бога бачив і так далі, я кажу: "Так, хлопці, швидко уважно подивилися на мене. Що ви зараз бачите? ». Вони починають перешіптуватися: «Вас бачимо". Я кажу: нічого подібного, мене ви не бачите. Зараз ви бачите тільки частинки мого майбутнього трупа. Що дивуєтесь? Ви можете бачити тільки мій епідерміс - верхній шар мого шкірного покриву. Відкрийте будь-який підручник анатомії, і ви там прочитаєте, що цей шар шкіри мертвий. Я з часом весь такий буду.

Відділ у справах молоді Рівненської Єпархії УПЦ КП, з благословення Архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона, запрошує православну молодь на літній «Православний табір-рафтінг Соколині гори 2012»!
Наймальовничіший куточок Рівненщини, заказник «Соколині гори» на березі річки Случ отримав серед мандрівників цікаву назву, що порівнює його зі Швейцарією. Адже скелястий каньйон Случа не поступається відомим європейським місцинам.
Винятковий відпочинок у поєднані з надзвичайно цікавим екскурсійним маршрутом – і незабутні враження гарантовано! Тут можна: побачити унікальний каньйон річки Случ; помилуватись неповторною панорамою залишків стін Губківського замку – найпівнічнішого замку України; ознайомитись з багатою історичною спадщиною краю; здійснити скелелазні походи по безлічі великих і малих скель, мальовничими пагорбами, та навіть підлікуватись водою цілющих джерел...

Якось в одній із країн, де ще й у наш час переслідують християн, до будинку, в якому саме зібрались віряни, зайшло двоє молодих озброєних чоловіків. Тримаючи руки на прикладі автомата, що висів в одного з них на шиї, вояк промовив:
- Усі, хто не готовий нести відповідальність за свої релігійні переконання, можуть вийти з будинку.
Солдатам не довелося довго чекати. За кілька хвилин кімната майже спорожніла, залишилось осіб десять, серед яких священик.

З Благословення Високопреосвященного Іларіона архієпископа Рівненського і Острозького 05.06.2012 відбудеться перший заїзд духовно - патріотичного Православного табору «Преображення»
Табір відбудеться в мальовничому с.Ставок (Костопільського р-ну, Рівненської обл.) в форматі наметового містечка, містечко повністю огороджене, за порядком в таборі наглядають 4 наставники та адміністрація табору! Максимальна кількість учасників 48 вихованців ,приймаються діти з 5 по 11 клас. Табір є абсолютно безкоштовний діти лише оплачують проїзд до табору. Ми приймає дітей і інших християнських конфесій.

Симон, святитель, чудотворець Печерський, єпископ Володимирський (на Клязьмі) у молодому віці став ченцем Києво-Печерського монастиря. Потім був ігуменом Рождественського монастиря у Володимирі-на-Клязьмі, а з 1215-го по 1226 р. — єпископом Володимирським і Суздальським. Перебуваючи далеко від рідної землі, тужив за нею, а особливо за Києво-Печерським монастирем. Тут перебував його добрий приятель (а може, й родич) чернець Полікарп, який був людиною освіченою й знатною, але одночасно дуже амбітною. Він переписувався з преподобним Симоном і висловлював йому в листах різні жалі. У відповідь на це святитель написав йому послання, у якому закликав позбутися сміливих мрій і честолюбивих бажань, а для прикладу, яким має бути чернець, додав до послання 8 оповідань про життя 9 печерських отців, які жили приблизно в 1078-1110 рр. Ці оповідання стали основою Печерського патерика, який був пізніше поповнений оповіданнями про життя печерських отців, які написали інші особи.
Пам’ять святителя Симона вшановується 23 травня (нов. ст.).