Симон, святитель, чудотворець Печерський, єпископ Володимирський (на Клязьмі) у молодому віці став ченцем Києво-Печерського монастиря. Потім був ігуменом Рождественського монастиря у Володимирі-на-Клязьмі, а з 1215-го по 1226 р. — єпископом Володимирським і Суздальським. Перебуваючи далеко від рідної землі, тужив за нею, а особливо за Києво-Печерським монастирем. Тут перебував його добрий приятель (а може, й родич) чернець Полікарп, який був людиною освіченою й знатною, але одночасно дуже амбітною. Він переписувався з преподобним Симоном і висловлював йому в листах різні жалі. У відповідь на це святитель написав йому послання, у якому закликав позбутися сміливих мрій і честолюбивих бажань, а для прикладу, яким має бути чернець, додав до послання 8 оповідань про життя 9 печерських отців, які жили приблизно в 1078-1110 рр. Ці оповідання стали основою Печерського патерика, який був пізніше поповнений оповіданнями про життя печерських отців, які написали інші особи.
Пам’ять святителя Симона вшановується 23 травня (нов. ст.).

Напевно, це важко - бути православним і молодим. Тому що це означає йти проти - йти проти подвійної течії.Бути православним - означає йти проти моди своєї світської компанії. А щоб бути молоддю на парафії, потрібно йти проти парафіяльних забобонів. В одному випадку панівна течія антиправославна, в іншому - антимолодіжна. У нас на парафіях в основному панує психологія бабусь. Але ж у кожного віку своє переживання віри. Своє переживання у немовлят, які Бозю цілують. Своє переживання у дітей, своє у підлітків, у дорослих і людей похилого віку.