Симон, святитель, чудотворець Печерський, єпископ Володимирський (на Клязьмі) у молодому віці став ченцем Києво-Печерського монастиря. Потім був ігуменом Рождественського монастиря у Володимирі-на-Клязьмі, а з 1215-го по 1226 р. — єпископом Володимирським і Суздальським. Перебуваючи далеко від рідної землі, тужив за нею, а особливо за Києво-Печерським монастирем. Тут перебував його добрий приятель (а може, й родич) чернець Полікарп, який був людиною освіченою й знатною, але одночасно дуже амбітною. Він переписувався з преподобним Симоном і висловлював йому в листах різні жалі. У відповідь на це святитель написав йому послання, у якому закликав позбутися сміливих мрій і честолюбивих бажань, а для прикладу, яким має бути чернець, додав до послання 8 оповідань про життя 9 печерських отців, які жили приблизно в 1078-1110 рр. Ці оповідання стали основою Печерського патерика, який був пізніше поповнений оповіданнями про життя печерських отців, які написали інші особи.
Святитель Симон у посланні до ченця Полікарпа написав про велику славу і значення Печерського монастиря в Києві й заявив, що він «єпископську славу і владу за ніщо не вважав би, аби йому тільки хворостиною бути за ворітьми чи сміттям лежати в Печерському монастирі…». Професор М. Грушевський уважав, що єпископ Симон цим хотів збільшити значення Печерського монастиря і Києва та протиставити намаганням володимирсько-суздальських князів підноситися над Києвом. Цим посланням і описом життя печерських отців святитель Симон досягнув своєї мети. Чернець Полікарп став смиренним і позбувся гордості та честолюбства.
Святитель Симон мав бути похований у Києво-Печерському монастирі. Однак серед деяких учених існує думка, що в Печерському монастирі похований не цей Симон, а інший, який був єпископом Суздальським у першій половині XII ст. і заповідав поховати його в Києві. У Печерському патерику було поплутано єпископа Симона Володимирського з єпископом Симоном Суздальським.
Мощі святителя знаходяться в Ближніх печерах. В акафісті всім преподобним Печерським про нього сказано: «Радуйся, Симоне, святителю, твої бо святі руки життя святих написали і нам корисне для душі залишили».
Пам’ять святителя Симона вшановується 23 травня (10 травня за ст. ст.).
Преподобний Симон, єпископ Суздальський та постриженик Києво-Печерського монастиря. Гравюра, 1661 рік, Київ
Святитель Симон у посланні до ченця Полікарпа написав про велику славу і значення Печерського монастиря в Києві й заявив, що він «єпископську славу і владу за ніщо не вважав би, аби йому тільки хворостиною бути за ворітьми чи сміттям лежати в Печерському монастирі…». Професор М. Грушевський уважав, що єпископ Симон цим хотів збільшити значення Печерського монастиря і Києва та протиставити намаганням володимирсько-суздальських князів підноситися над Києвом. Цим посланням і описом життя печерських отців святитель Симон досягнув своєї мети. Чернець Полікарп став смиренним і позбувся гордості та честолюбства.
Святитель Симон мав бути похований у Києво-Печерському монастирі. Однак серед деяких учених існує думка, що в Печерському монастирі похований не цей Симон, а інший, який був єпископом Суздальським у першій половині XII ст. і заповідав поховати його в Києві. У Печерському патерику було поплутано єпископа Симона Володимирського з єпископом Симоном Суздальським.
Мощі святителя знаходяться в Ближніх печерах. В акафісті всім преподобним Печерським про нього сказано: «Радуйся, Симоне, святителю, твої бо святі руки життя святих написали і нам корисне для душі залишили».
Пам’ять святителя Симона вшановується 23 травня (10 травня за ст. ст.).
Преподобний Симон, єпископ Суздальський та постриженик Києво-Печерського монастиря. Гравюра, 1661 рік, Київ