Історія Успіння Божої Матері
Притча про митаря і фарисея (Лк. 18:10-14) за своїм духовним змістом дуже близька до Євангельської розповіді про Закхея (Лк. 19:1-10).
В останній день перед Великим постом Православна Церква звертає нашу увагу на два важливих моменти. У богослужбових піснеспівах згадується вигнання з раю наших прабатьків Адама і Єви, а в Євангельському читанні на літургії звучать суворі слова Спасителя: "Якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин іхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших" (Мф. 6:14-15).
Христос воскрес!
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
...Як протистояти спокусі самомилування і самоствердження в молитві та церковному житті? Щоб подолати в собі синдром старшого – праведного – сина, ми маємо звернутися до досвіду сина молодшого. Порятунок від лицемірства та фарисейства – у постійному покаянному діянні. Пам’ятаючи про свої гріхи, ми маємо кожну мить свого життя проживати так, як прожив свою мить зустрічі з батьком блудний син...
До незвичних місць Нового Завіту можна ставитися двояко: або на підставі свого досвіду, своїх думок, своєї нездатності бачити ширше і глибше, ніж ми бачимо, сказати: Цього не може бути, а якщо це є, - Ти, Господи, доведи, а потім я повірю... Або можна ставитись так: на підставі досвіду Бога, який, хоч малий, у кожного з нас є, ми можемо стати перед лицем своїх суджень, свого досвіду, своїх переконань і почуттів та сказати: мені стало зрозумілим щось безмежно більше, ніж усе те , що я розумів, все те, що мені уявлялося істинним; це - явище мені від Самого Бога, і я відтепер ввійду вірою в цей досвід, який перевершує мій досвід, і рано чи пізно, зсередини цього спілкування з Богом, я пізнаю, що Бог був правий...