В останній день перед Великим постом Православна Церква звертає нашу увагу на два важливих моменти. У богослужбових піснеспівах згадується вигнання з раю наших прабатьків Адама і Єви, а в Євангельському читанні на літургії звучать суворі слова Спасителя: "Якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин іхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших" (Мф. 6:14-15).
Історія Адама і Єви, Тріодь Пісна, Київ, 1627
Часто доводиться чути думку, ніби піст тілесний не є чимось важливим та обов'язковим. На підтвердження цього згадують слова Спасителя: "Не те, що входить в уста сквернить людину"(Мф.15:11). Насправді ця цитата зовсім про інше - адже якби скоромна їжа вважалася скверною, то іі було б заборонено вживати взагалі, а не лише в певний період часу. Тому, щоб показати вірним необхідність тілесного посту, Церква нагадує про Адамове вигнання з раю - адже заповідь не їсти плід з дерева пізнання добра і зла була першим в історіі людства постом. За твердженням Святих Отців, гріхопадіння наших прабатьків полягало не в самому споживанні плоду, а в порушенні волі Божої. Так само і нехтування встановленим Церквою постом не є чимось невинним і другорядним - адже в такому випадку нас можуть стосуватися грізні слова Христові: якщо хтось не послухає настанови Церкви, той прирівнюється до язичника (Мф.18:17).
Євангельське читання звертає нашу увагу на іншу сторону посту - духовну, яка полягає у покаянні. Покаяння - це духовне почуття, котре складається з усвідомлення власної неправоти перед Богом і ближніми разом з бажанням виправитися та надією на милосердя Боже. Всі наші тілесні вправи підчас посту - обмеження в їжі та розвагах, земні поклони, довготривале стояння на богослужіннях - є виявом покаяння і, в свою чергу, ще більше підсилюють і підживлюють це необхідне для кожного християнина почуття. Але успішність нашого покаяння напряму залежить від того, наскільки ми здатні прощати ближніх. Спаситель навчає нас ставитися до ближніх так, як ми б хотіли, щоб вони ставилися до нас. Відповідно, якщо ми бажаємо бути прощеними - то й самі повинні прощати. Звідси походить давній християнський звичай в останній день перед Великим постом просити прощення в усіх, кого ми могли, хоча б теоретично, образити. А день цей називається Неділею Прощеною.
Таким чином, в останній день перед Великим Постом Православна Церква нагадує нам: оскільки людина складається з душі й тіла, то й піст християнський повинен бути душевно-тілесним.
Історія Адама і Єви, Тріодь Пісна, Київ, 1627
Часто доводиться чути думку, ніби піст тілесний не є чимось важливим та обов'язковим. На підтвердження цього згадують слова Спасителя: "Не те, що входить в уста сквернить людину"(Мф.15:11). Насправді ця цитата зовсім про інше - адже якби скоромна їжа вважалася скверною, то іі було б заборонено вживати взагалі, а не лише в певний період часу. Тому, щоб показати вірним необхідність тілесного посту, Церква нагадує про Адамове вигнання з раю - адже заповідь не їсти плід з дерева пізнання добра і зла була першим в історіі людства постом. За твердженням Святих Отців, гріхопадіння наших прабатьків полягало не в самому споживанні плоду, а в порушенні волі Божої. Так само і нехтування встановленим Церквою постом не є чимось невинним і другорядним - адже в такому випадку нас можуть стосуватися грізні слова Христові: якщо хтось не послухає настанови Церкви, той прирівнюється до язичника (Мф.18:17).
Євангельське читання звертає нашу увагу на іншу сторону посту - духовну, яка полягає у покаянні. Покаяння - це духовне почуття, котре складається з усвідомлення власної неправоти перед Богом і ближніми разом з бажанням виправитися та надією на милосердя Боже. Всі наші тілесні вправи підчас посту - обмеження в їжі та розвагах, земні поклони, довготривале стояння на богослужіннях - є виявом покаяння і, в свою чергу, ще більше підсилюють і підживлюють це необхідне для кожного християнина почуття. Але успішність нашого покаяння напряму залежить від того, наскільки ми здатні прощати ближніх. Спаситель навчає нас ставитися до ближніх так, як ми б хотіли, щоб вони ставилися до нас. Відповідно, якщо ми бажаємо бути прощеними - то й самі повинні прощати. Звідси походить давній християнський звичай в останній день перед Великим постом просити прощення в усіх, кого ми могли, хоча б теоретично, образити. А день цей називається Неділею Прощеною.
Таким чином, в останній день перед Великим Постом Православна Церква нагадує нам: оскільки людина складається з душі й тіла, то й піст християнський повинен бути душевно-тілесним.
Протоієрей Павло Найденов
