Молитва Святому Духу в день свята П’ятидесятниці: "Царю Небесний, Утішителю Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе добра і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від всякої скверни, і спаси душі наші". В цій молитві ми називаємо Духа Святого Царем Небесним, тому що Він, як істинний Бог, рівний Богу Отцю і Богу Сину, невидимо царює над нами і володіє нами та всім світом. Називаємо Його Утішителем, тому що Він утішає нас в нашій скорботі і стражданнях, як Він утішив і апостолів в 10-й день після Вознесіння Ісуса Христа на небеса.
Називаємо Його Духом істини, (так називав Його і Сам Спаситель), тому що Він, як Дух Святий, навчає всіх тільки одній істині та правді, тільки тому, що для нас є корисним і служить для нашого спасіння. Він Бог, і Він всюди знаходиться і все Собою наповнює: «що всюди єси і все наповняєш». Він управляє всім світом, все бачить і те, що потрібне, подає нам. Він є скарб добра, тобто охоронець всіх благодіянь, джерело всього доброго, що тільки нам потрібно мати. Ми називаємо Духа Святаго життя Подателем, тому що все в світі живе і рухається Духом Святим, тобто все від Нього отримує життя, і особливо люди отримують від Нього духовне, святе і вічне життя за гробом, очищаючись через Нього від своїх гріхів. Якщо Дух Святий володіє такими дивними властивостями: всюди знаходиться, все наповнює Своєю благодаттю і всім дає життя, то ми і звертаємося до Нього з наступними проханнями: «Прийди і вселися в нас», тобто постійно перебувай в нас, як у своєму храмі; очисть нас від всякої скверни, тобто гріха, зроби нас святими, гідними Твого в нас перебування, і спаси, Благий, наші душі від гріхів і тих покарань, які бувають за гріхи, і через це даруй нам Царство Небесне.
День Святого Духа
Наступного дня після П’ятидесятниці, тобто в понеділок, здійснюється свято на честь Святого Духа. Це свято було встановлене Церквою ''ради величі Пресвятого і Животворчого Духа, як єдиного (від) Святої і Живоначальної Тройці'', в противагу вченню єретиків, що відкидали Божество Святого Духа і єдиносущність Його з Богом Отцем і Сином Божим. Святий Дух єдиний з Отцем і Сином у всьому, тому Він і здійснює з Ними все, будучи самовладним, всесильним і благим. Через Нього подається всяка мудрість, життя, рух, Він – джерело всякого життя. Він має все, що мають Отець і Син, ''окрім ненародження і народження'', сходячи від єдиного Отця. Святий Афанасій говорить: ''Дух Святий від Отця не створений, не народжений, але сходить''. Проте в чому полягає сходження Святого Духа від Отця - для нас незбагненне, як незбагненне і народження Сина. Тому Свята Православна Церква ніколи не наважувалася піддавати цю тайну Божества людському міркуванню, але завжди сповідувала її, за вченням Спасителя нашого Ісуса Христа: «Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця сходить, Він буде свідчити про Мене» (Ін.15,26). Господь відкриває людині тільки те, що необхідне для її спасіння, і багато тайн залишаються для нас неосяжними. Збагачуючи людину духовними дарами і вирощуючи в ній плоди духовні, Дух Святий прикрашає людину і різноманітними чеснотами, робить її, згідно Священного Писання: «Так усяке дерево добре і плоди добрі родить…» (Мф.7,17). Життя за Духом Святим чітко виявляється в плодах Духа, до яких відносяться, за словами апостола Павла, ''любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стримання'' (Галат.5,22-23).
Про Петрів піст
З понеділка неділі всіх святих ропочинається піст святих апостолів, встановлений перед святом першоверховних апостолів Петра і Павла. Цей піст називається літнім. Продовження посту різне, залежно від того, як рано чи пізно буває Великдень. (Цього року піст триватиме з 4 червня по 12 липня за новим стилем). Постійно ж він розпочинається з понеділка всіх святих, а припиняється 12 липня. Найтриваліший Петрів піст містить в собі шість тижнів, а найкоротший - тиждень і один день. Цей піст встановлений на честь святих апостолів, які постом і молитвою готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія і виховували собі наступників в справі спасительного служіння.
За традицією в «Петрівку», як називають ці дні в народі, суворий піст буває в середу і п'ятницю. Решту днів - риба, гриби, крупи з рослинним маслом. До посту ніколи не можна підходити формально. Піст повинен бути не тільки тілесним, але й духовним. «Помиляється той, хто вважає, що піст полягає лише в тому, щоб утримуватися від їжі. Справжній піст, - навчає нас святитель Іоан Золотоустий, - є втеча від зла, стримання від облудного язика, припинення гніву, наклепу, неправди і клятвопорушення, приборкання пристрастей». Тіло, яке постить, не обтяжуючись їжею, стає легким, зміцнюється для примноження благодатних дарів. Піст приборкує бажання плоті, пригнічує гнів, стримує пориви серця, бадьорить розум, приносить спокій душі, усуває непомірність. «Постячи, - як говорить святий Василь Великий, - постом сприятливим, віддаляючись від всякого гріха, який чиниться нашими пристрастями, ми виконуємо благочестивий обов'язок православного християнина». Немає посту і без пощення. Проте той, хто утримується від тваринної їжі (м'яса, масла, сира, яєць і ін.): ще не зовсім може відповідати такому подвижнику, що дотримується християнської практики. Пощення є і в інших релігіях, цими питаннями займаються дієтологи, нарешті люди можуть «постити» і з економічних причин...
У чому ж особливість посту християнського? Піст як фізичне виснаження або обмеження їжі абсолютно даремний без його другої, духовної, складової. Адже демони також займаються пощенням: вони взагалі не їдять і не п'ють...Духовна сторона посту полягає в тому, щоб ми весь наш пісний подвиг зосередили на Бозі, спрямували все своє єство до Нього. Ми повинні поститись заради Бога. Ми повинні через полегшення для тіла відчути Його присутність в своїй душі. Постом і молитвою виганяється з нас все недобре і нечисте. Проте тут важливо тверезо розрахувати свої духовні сили і фізичні можливості, щоб, не почавши надмірно суворо постити, потім по немочі і зовсім залишити піст. Кожен, хто хоч раз випробував на собі постову практику, знає, що розумний піст не ослаблює нас, а створює легкість, зібраність, тверезість, радість і чистоту. Нарешті, від нас вимагається спосіб життя, який не був би протилежністю самому посту.
У колишні часи в православних країнах само суспільство створювало постову атмосферу, підкоряючись одному ритму життя, певним правилам: про це нагадував особливий, постовий церковний дзвін, закриті були всі розважальні заклади, припинялися великосвітські прийоми. Сьогодні ми не живемо в православному суспільстві. Світ, в якому живемо ми, світ, що оточує нас, не міняється під час посту. Тому від нас вимагається особливе зусилля, необхідно ще раз обдумати взаємозв'язок між внутрішнім релігійним життям і його зовнішніми проявами. В першу чергу це стосується сім'ї. Саме вдома, в сім'ї, а не в школі і навіть не в церкві створюється основа, стрижень світогляду людини, який особливо важливий для дітей. І перший постовий звичай, який повинен прищепитися в сім'ї, - це рішуче припинення проглядання телепрограм і слухання радіо. Наше життя переповнене інформацією, весь світ входить в наші будинки з екранів телевізорів. І мало-помалу елементарний досвід внутрішнього життя, краса реального світу просто зникають, людина стає нездібною насолоджуватися тишею, втрачає потяг до молитовної зосередженості. Але тиша, створена відсутністю світського шуму, не повинна бути порожнечею. Душа наша насичується молитвою, але і розум теж потребує їжі. Було б добре заздалегідь скласти для себе список книг, які корисно було б прочитати під час посту. Церква в дні посту чекає від нас збагачення нашого духовного і розумового внутрішнього світу. Читання і духовні роздуми дають людині можливість знайти цей внутрішній світ і його радість. Що ж стосується того, що під час посту ми так само перебуваємо на праці, поза своїм помешканням і зустрічаємося із різними людьми та ситуаціями, то тут не можна дати ніякого певного рецепту. Треба тільки пам'ятати, що піст - це і час шукання сенсу: професійного життя, відносин з іншими людьми, сенсу життя. І якщо наша віра має яке-небудь значення, вона повинна бути пов’язана з життям у всіх його складнощах.
Називаємо Його Духом істини, (так називав Його і Сам Спаситель), тому що Він, як Дух Святий, навчає всіх тільки одній істині та правді, тільки тому, що для нас є корисним і служить для нашого спасіння. Він Бог, і Він всюди знаходиться і все Собою наповнює: «що всюди єси і все наповняєш». Він управляє всім світом, все бачить і те, що потрібне, подає нам. Він є скарб добра, тобто охоронець всіх благодіянь, джерело всього доброго, що тільки нам потрібно мати. Ми називаємо Духа Святаго життя Подателем, тому що все в світі живе і рухається Духом Святим, тобто все від Нього отримує життя, і особливо люди отримують від Нього духовне, святе і вічне життя за гробом, очищаючись через Нього від своїх гріхів. Якщо Дух Святий володіє такими дивними властивостями: всюди знаходиться, все наповнює Своєю благодаттю і всім дає життя, то ми і звертаємося до Нього з наступними проханнями: «Прийди і вселися в нас», тобто постійно перебувай в нас, як у своєму храмі; очисть нас від всякої скверни, тобто гріха, зроби нас святими, гідними Твого в нас перебування, і спаси, Благий, наші душі від гріхів і тих покарань, які бувають за гріхи, і через це даруй нам Царство Небесне.
День Святого Духа
Наступного дня після П’ятидесятниці, тобто в понеділок, здійснюється свято на честь Святого Духа. Це свято було встановлене Церквою ''ради величі Пресвятого і Животворчого Духа, як єдиного (від) Святої і Живоначальної Тройці'', в противагу вченню єретиків, що відкидали Божество Святого Духа і єдиносущність Його з Богом Отцем і Сином Божим. Святий Дух єдиний з Отцем і Сином у всьому, тому Він і здійснює з Ними все, будучи самовладним, всесильним і благим. Через Нього подається всяка мудрість, життя, рух, Він – джерело всякого життя. Він має все, що мають Отець і Син, ''окрім ненародження і народження'', сходячи від єдиного Отця. Святий Афанасій говорить: ''Дух Святий від Отця не створений, не народжений, але сходить''. Проте в чому полягає сходження Святого Духа від Отця - для нас незбагненне, як незбагненне і народження Сина. Тому Свята Православна Церква ніколи не наважувалася піддавати цю тайну Божества людському міркуванню, але завжди сповідувала її, за вченням Спасителя нашого Ісуса Христа: «Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця сходить, Він буде свідчити про Мене» (Ін.15,26). Господь відкриває людині тільки те, що необхідне для її спасіння, і багато тайн залишаються для нас неосяжними. Збагачуючи людину духовними дарами і вирощуючи в ній плоди духовні, Дух Святий прикрашає людину і різноманітними чеснотами, робить її, згідно Священного Писання: «Так усяке дерево добре і плоди добрі родить…» (Мф.7,17). Життя за Духом Святим чітко виявляється в плодах Духа, до яких відносяться, за словами апостола Павла, ''любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стримання'' (Галат.5,22-23).
Про Петрів піст
З понеділка неділі всіх святих ропочинається піст святих апостолів, встановлений перед святом першоверховних апостолів Петра і Павла. Цей піст називається літнім. Продовження посту різне, залежно від того, як рано чи пізно буває Великдень. (Цього року піст триватиме з 4 червня по 12 липня за новим стилем). Постійно ж він розпочинається з понеділка всіх святих, а припиняється 12 липня. Найтриваліший Петрів піст містить в собі шість тижнів, а найкоротший - тиждень і один день. Цей піст встановлений на честь святих апостолів, які постом і молитвою готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія і виховували собі наступників в справі спасительного служіння.
За традицією в «Петрівку», як називають ці дні в народі, суворий піст буває в середу і п'ятницю. Решту днів - риба, гриби, крупи з рослинним маслом. До посту ніколи не можна підходити формально. Піст повинен бути не тільки тілесним, але й духовним. «Помиляється той, хто вважає, що піст полягає лише в тому, щоб утримуватися від їжі. Справжній піст, - навчає нас святитель Іоан Золотоустий, - є втеча від зла, стримання від облудного язика, припинення гніву, наклепу, неправди і клятвопорушення, приборкання пристрастей». Тіло, яке постить, не обтяжуючись їжею, стає легким, зміцнюється для примноження благодатних дарів. Піст приборкує бажання плоті, пригнічує гнів, стримує пориви серця, бадьорить розум, приносить спокій душі, усуває непомірність. «Постячи, - як говорить святий Василь Великий, - постом сприятливим, віддаляючись від всякого гріха, який чиниться нашими пристрастями, ми виконуємо благочестивий обов'язок православного християнина». Немає посту і без пощення. Проте той, хто утримується від тваринної їжі (м'яса, масла, сира, яєць і ін.): ще не зовсім може відповідати такому подвижнику, що дотримується християнської практики. Пощення є і в інших релігіях, цими питаннями займаються дієтологи, нарешті люди можуть «постити» і з економічних причин...
У чому ж особливість посту християнського? Піст як фізичне виснаження або обмеження їжі абсолютно даремний без його другої, духовної, складової. Адже демони також займаються пощенням: вони взагалі не їдять і не п'ють...Духовна сторона посту полягає в тому, щоб ми весь наш пісний подвиг зосередили на Бозі, спрямували все своє єство до Нього. Ми повинні поститись заради Бога. Ми повинні через полегшення для тіла відчути Його присутність в своїй душі. Постом і молитвою виганяється з нас все недобре і нечисте. Проте тут важливо тверезо розрахувати свої духовні сили і фізичні можливості, щоб, не почавши надмірно суворо постити, потім по немочі і зовсім залишити піст. Кожен, хто хоч раз випробував на собі постову практику, знає, що розумний піст не ослаблює нас, а створює легкість, зібраність, тверезість, радість і чистоту. Нарешті, від нас вимагається спосіб життя, який не був би протилежністю самому посту.
У колишні часи в православних країнах само суспільство створювало постову атмосферу, підкоряючись одному ритму життя, певним правилам: про це нагадував особливий, постовий церковний дзвін, закриті були всі розважальні заклади, припинялися великосвітські прийоми. Сьогодні ми не живемо в православному суспільстві. Світ, в якому живемо ми, світ, що оточує нас, не міняється під час посту. Тому від нас вимагається особливе зусилля, необхідно ще раз обдумати взаємозв'язок між внутрішнім релігійним життям і його зовнішніми проявами. В першу чергу це стосується сім'ї. Саме вдома, в сім'ї, а не в школі і навіть не в церкві створюється основа, стрижень світогляду людини, який особливо важливий для дітей. І перший постовий звичай, який повинен прищепитися в сім'ї, - це рішуче припинення проглядання телепрограм і слухання радіо. Наше життя переповнене інформацією, весь світ входить в наші будинки з екранів телевізорів. І мало-помалу елементарний досвід внутрішнього життя, краса реального світу просто зникають, людина стає нездібною насолоджуватися тишею, втрачає потяг до молитовної зосередженості. Але тиша, створена відсутністю світського шуму, не повинна бути порожнечею. Душа наша насичується молитвою, але і розум теж потребує їжі. Було б добре заздалегідь скласти для себе список книг, які корисно було б прочитати під час посту. Церква в дні посту чекає від нас збагачення нашого духовного і розумового внутрішнього світу. Читання і духовні роздуми дають людині можливість знайти цей внутрішній світ і його радість. Що ж стосується того, що під час посту ми так само перебуваємо на праці, поза своїм помешканням і зустрічаємося із різними людьми та ситуаціями, то тут не можна дати ніякого певного рецепту. Треба тільки пам'ятати, що піст - це і час шукання сенсу: професійного життя, відносин з іншими людьми, сенсу життя. І якщо наша віра має яке-небудь значення, вона повинна бути пов’язана з життям у всіх його складнощах.
Митрополит Димитрій
