Цей літній піст, який тепер ми називаємо Петровим, чи апостольським, раніше називали постом П’ятдесятниці. Церква закликає нас до цього посту за прикладом святих апостолів, які, прийнявши Святого Духа в день П’ятдесятниці, в пості і молитві готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія. День П’ятдесятниці, коли в п’ятдесятий день після Свого зішестя з гробу і в десятий день після Свого Вознесіння Господь, Який сів по праву руку від Отця, зіслав Пресвятого Духа на всіх Своїх учнів і апостолів, - одне з найбільших свят. Це сповнення нового вічного заповіту з людьми. Дух Святий, Який зійшов на апостолів, Дух істини, Дух премудрості й одкровення написав замість Синайського новий - Сіонський закон. Місце Синайського закону посіла благодать Святого Духа, законотворця і подателя сили для виконання Закону Божого, який оголошує виправдання не по ділах, а через благодать.
Ми не постимо в П’ятдесятницю, тому що в ці дні Господь перебував з нами. Не постимо, тому що Він Сам сказав: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий? (Лк. 5, 34).
«Після тривалого свята П’ятдесятниці піст є особливо необхідним, щоб його подвигом нам очистити думки і зробитися гідними дарів Святого Духа, - пише святий Лев Великий. - За цим святом, яке Дух Святий освятив Своїм зішестям, зазвичай іде всенародний піст, мудро встановлений для зцілення душі й тіла, і тому він вимагає, щоб ми провадили його з належним благоволінням. Бо ми не сумніваємося, що після того, як апостоли наповнилися обіцяною з Неба силою і Дух істини вселився в їх серця, між іншими таємницями небесного вчення, з настанови Утішителя, дається також вчення і про духовну помірність, щоб серця, очищаючись постом, робилися прихильнішими до прийняття благодатних дарів… не можна боротися з майбутніми зусиллями гонителів і лютих погроз нечестивих у зніженому та відгодованому тілі, оскільки те, що тішить нашу зовнішню людину, руйнує внутрішню, і навпаки, розумна душа тим більше очищається, чим більше умертвляється тіло».
Ось чому вчителі, котрі просвітили прикладом і настановами всіх дітей Церкви, початок боротьби за Христа ознаменували святим постом, щоб, виходячи на битву проти духовного розбещення, мати для цього зброю в помірності, якою можна було б умертвити гріховні бажання, тому що наші невидимі супротивники й безтілесні вороги не здолають нас, якщо ми не віддаватимемося тілесним похотям. Хоча в спокусника бажання шкодити нам є постійне і незмінне, та воно лишається неспроможним і бездіяльним, якщо він не знайде в нас сторони, з якої йому можна напасти… Ось якраз із цієї причини встановлений незмінний і спасительний звичай - після святих і радісних днів, що святкуються нами на честь Господа, Який воскрес із мертвих і потім вознісся на небо, і після прийняття дару Святого Духа чинити подвиг посту.
Звичай посту необхідно ретельно дотримувати також для того, щоб у нас перебували ті дари, які дані нині Церкві від Бога. Зробившись храмами Святого Духа і більш ніж будь-коли напоєні Божественними водами, ми не повинні коритися жодним прагненням, не повинні служити ніяким порокам, щоб житло чесноти не опоганилося нічим нечестивим. За допомогою та через сприяння Боже ми усі можемо досягти цього, якщо лиш, очищаючи себе постом і милостинею, намагатимемося звільнитися від гріховних скверн і давати рясні плоди любові. Далі святий Лев Римський пише: «З апостольських правил, які подав Сам Бог, церковні первостоятелі, з надхнення Святого Духа, першим постановили те, що слід усі подвиги чеснот починати з посту.
Це вони зробили тому, що заповіді Божі можна виконати добре тільки тоді, коли воїнство Христове відгороджене від всіх спокус гріха святою помірністю. Отож, улюблені, ми мусимо вправлятися в пості переважно в той час, в який заповідається нам піст, після закінчення п’ятдесятьох днів, що минули від Воскресіння Христового до зішестя Святого Духа і проведених нами в особливому торжестві.
Цей піст заповіданий, щоб охоронити нас від безпечності, в яку дуже легко впасти через тривалий дозвіл на їжу, яким ми користувалися. Якщо ниву нашого тіла не обробляти безперестанно, на ній легко виростають терня й бур’яни і дають такий плід, котрий не збирається в житницю, а приречений на спалення. Тому ми зобов’язані нині з усією ретельністю зберігати те насіння, яке ми прийняли в наші серця від небесного Сівача, і остерігатися, щоб заздрісний ворог якось не зіпсував дарованого Богом і щоб в раю чеснот не виросло терня пороків. Відвернути ж це зло можна лиш милістю і постом».
Блаженний Симеон Солунський пише, що піст запосатковано на честь апостолів, бо через них ми сподобилися багатьох благ і вони стали для нас діячами й учителями посту, послуху… й помірності. Це проти волі свідчать і латиняни, вшановуючи апостолів постом на їхню пам’ять. Але ми, за апостольськими постановами, складеними Климентом, після зішестя Святого Духа один тиждень тріумфуємо, а потім, з наступного за тим, вшановуємо апостолів, котрі заповіли нам постити.
Святитель Василій Великий каже: «Піст - не новий винахід, а скарб отців. Все, що вирізняється стародавістю, є шановане. Поважай сивину посту. Він є сучасником людства. Піст започаткований в раю. Таку першу заповідь прийняв Адам: «з дерева знання добра й зла не їж від нього» (Бут.2:17). А це: «не їж» є узаконенням посту й помірності».
Потім заповідь про піст була закріплена законодавчо. Це були одноденні пости, присвячені певним дням: «І було мені слово Господнє таке: Так говорить Господь Саваот: Піст четвертого, і піст п’ятого, і піст сьомого, і піст десятого місяця стане для Юдиного дому на радість і на втіху, та на веселі свята, але правду та мир кохайте!» (Зах. 8: 18-19). Коли ж окрема людина чи народ зазнавали випробувань, люди вдавалися до тривалих постів, щоб здобути милість у Бога: «А він відказав: Коли те дитя ще жило, я постив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?» (2 Цар. 12:22); «І звернув я своє обличчя до Господа Бога, прохати з молитвою та з благаннями, у пості, у веретищі та в попелі.» (Дан. 9:3); «І постили ми, і просили нашого Бога про це, і Він дав нам ублагати Себе.» ( Езд.8:23). Для благочестивої свідомості стародавніх людей було очевидним, що молитва до Бога набуває великої силу, коли людина, молячись, приносить певну жертву, притісняє себе, тимчасово відмовляється від задоволень.
Сам Спаситель освятив піст Своїм прикладом: «Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав. І постив Він сорок день і сорок ночей» (Мф.4: 1-2). Про піст у священних новозаповітних книгах говориться багаторазово: «Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!» (Дії 13:2); «Рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.» (Дії 14:23). В новозавітній Церкві Великий піст (свята Чотиридесятниця) був встановлений на зразок того посту, який чинив Ісус Христом перед початком Свого суспільного служіння. Різдвяний піст також триває 40 днів.
Люди, що постять, добре знають, яким приємним є духовний стан людини в дні посту. Для дітей (за уставом з 7 років) піст - чудова школа, котра навчає керувати своїми бажаннями. Батьки, які звільняють дитину від посту, сильно шкодять її духовному здоров’ю. Пізніше вони проливають багато сліз, коли бачать своє безсилля впоратися з її некерованими бажаннями, які швидко зростають.
Українська Автокефалія
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства "Нев'янучий цвіт"
Ми не постимо в П’ятдесятницю, тому що в ці дні Господь перебував з нами. Не постимо, тому що Він Сам сказав: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий? (Лк. 5, 34).
«Після тривалого свята П’ятдесятниці піст є особливо необхідним, щоб його подвигом нам очистити думки і зробитися гідними дарів Святого Духа, - пише святий Лев Великий. - За цим святом, яке Дух Святий освятив Своїм зішестям, зазвичай іде всенародний піст, мудро встановлений для зцілення душі й тіла, і тому він вимагає, щоб ми провадили його з належним благоволінням. Бо ми не сумніваємося, що після того, як апостоли наповнилися обіцяною з Неба силою і Дух істини вселився в їх серця, між іншими таємницями небесного вчення, з настанови Утішителя, дається також вчення і про духовну помірність, щоб серця, очищаючись постом, робилися прихильнішими до прийняття благодатних дарів… не можна боротися з майбутніми зусиллями гонителів і лютих погроз нечестивих у зніженому та відгодованому тілі, оскільки те, що тішить нашу зовнішню людину, руйнує внутрішню, і навпаки, розумна душа тим більше очищається, чим більше умертвляється тіло».
Ось чому вчителі, котрі просвітили прикладом і настановами всіх дітей Церкви, початок боротьби за Христа ознаменували святим постом, щоб, виходячи на битву проти духовного розбещення, мати для цього зброю в помірності, якою можна було б умертвити гріховні бажання, тому що наші невидимі супротивники й безтілесні вороги не здолають нас, якщо ми не віддаватимемося тілесним похотям. Хоча в спокусника бажання шкодити нам є постійне і незмінне, та воно лишається неспроможним і бездіяльним, якщо він не знайде в нас сторони, з якої йому можна напасти… Ось якраз із цієї причини встановлений незмінний і спасительний звичай - після святих і радісних днів, що святкуються нами на честь Господа, Який воскрес із мертвих і потім вознісся на небо, і після прийняття дару Святого Духа чинити подвиг посту.
Звичай посту необхідно ретельно дотримувати також для того, щоб у нас перебували ті дари, які дані нині Церкві від Бога. Зробившись храмами Святого Духа і більш ніж будь-коли напоєні Божественними водами, ми не повинні коритися жодним прагненням, не повинні служити ніяким порокам, щоб житло чесноти не опоганилося нічим нечестивим. За допомогою та через сприяння Боже ми усі можемо досягти цього, якщо лиш, очищаючи себе постом і милостинею, намагатимемося звільнитися від гріховних скверн і давати рясні плоди любові. Далі святий Лев Римський пише: «З апостольських правил, які подав Сам Бог, церковні первостоятелі, з надхнення Святого Духа, першим постановили те, що слід усі подвиги чеснот починати з посту.
Це вони зробили тому, що заповіді Божі можна виконати добре тільки тоді, коли воїнство Христове відгороджене від всіх спокус гріха святою помірністю. Отож, улюблені, ми мусимо вправлятися в пості переважно в той час, в який заповідається нам піст, після закінчення п’ятдесятьох днів, що минули від Воскресіння Христового до зішестя Святого Духа і проведених нами в особливому торжестві.
Цей піст заповіданий, щоб охоронити нас від безпечності, в яку дуже легко впасти через тривалий дозвіл на їжу, яким ми користувалися. Якщо ниву нашого тіла не обробляти безперестанно, на ній легко виростають терня й бур’яни і дають такий плід, котрий не збирається в житницю, а приречений на спалення. Тому ми зобов’язані нині з усією ретельністю зберігати те насіння, яке ми прийняли в наші серця від небесного Сівача, і остерігатися, щоб заздрісний ворог якось не зіпсував дарованого Богом і щоб в раю чеснот не виросло терня пороків. Відвернути ж це зло можна лиш милістю і постом».
Блаженний Симеон Солунський пише, що піст запосатковано на честь апостолів, бо через них ми сподобилися багатьох благ і вони стали для нас діячами й учителями посту, послуху… й помірності. Це проти волі свідчать і латиняни, вшановуючи апостолів постом на їхню пам’ять. Але ми, за апостольськими постановами, складеними Климентом, після зішестя Святого Духа один тиждень тріумфуємо, а потім, з наступного за тим, вшановуємо апостолів, котрі заповіли нам постити.
Святитель Василій Великий каже: «Піст - не новий винахід, а скарб отців. Все, що вирізняється стародавістю, є шановане. Поважай сивину посту. Він є сучасником людства. Піст започаткований в раю. Таку першу заповідь прийняв Адам: «з дерева знання добра й зла не їж від нього» (Бут.2:17). А це: «не їж» є узаконенням посту й помірності».
Потім заповідь про піст була закріплена законодавчо. Це були одноденні пости, присвячені певним дням: «І було мені слово Господнє таке: Так говорить Господь Саваот: Піст четвертого, і піст п’ятого, і піст сьомого, і піст десятого місяця стане для Юдиного дому на радість і на втіху, та на веселі свята, але правду та мир кохайте!» (Зах. 8: 18-19). Коли ж окрема людина чи народ зазнавали випробувань, люди вдавалися до тривалих постів, щоб здобути милість у Бога: «А він відказав: Коли те дитя ще жило, я постив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?» (2 Цар. 12:22); «І звернув я своє обличчя до Господа Бога, прохати з молитвою та з благаннями, у пості, у веретищі та в попелі.» (Дан. 9:3); «І постили ми, і просили нашого Бога про це, і Він дав нам ублагати Себе.» ( Езд.8:23). Для благочестивої свідомості стародавніх людей було очевидним, що молитва до Бога набуває великої силу, коли людина, молячись, приносить певну жертву, притісняє себе, тимчасово відмовляється від задоволень.
Сам Спаситель освятив піст Своїм прикладом: «Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав. І постив Він сорок день і сорок ночей» (Мф.4: 1-2). Про піст у священних новозаповітних книгах говориться багаторазово: «Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!» (Дії 13:2); «Рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.» (Дії 14:23). В новозавітній Церкві Великий піст (свята Чотиридесятниця) був встановлений на зразок того посту, який чинив Ісус Христом перед початком Свого суспільного служіння. Різдвяний піст також триває 40 днів.
Люди, що постять, добре знають, яким приємним є духовний стан людини в дні посту. Для дітей (за уставом з 7 років) піст - чудова школа, котра навчає керувати своїми бажаннями. Батьки, які звільняють дитину від посту, сильно шкодять її духовному здоров’ю. Пізніше вони проливають багато сліз, коли бачать своє безсилля впоратися з її некерованими бажаннями, які швидко зростають.
Українська Автокефалія
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства "Нев'янучий цвіт"
