Християни перших віків до великих празників завжди готувалися постом і молитвою. Наймолодший з чотирьох річних постів є піст Успенський. Ним ми готуємо себе до найбільшого празника Пресвятої Богородиці - Її святого Успіння. В такий спосіб наслідуємо пости й молитви Пречистої Діви Марії, що ними вона готувалося на зустріч Своєму Божому Сину у Своє святе Успіння. Успенський піст знаний у нас також як Богородчний, Спасо-Богородичний чи, просто, Спасівка.
Перші згадки про Успінський піст маємо з ІХ століття. Як Петрівка й Пилипівка, так і цей піст увійшов у практику не дорогою церковного законодавства, але через звичай. З цієї причини довгий час у Греції було багато суперечок як щодо існування цього посту, так і щодо його приписів і часу тривання. В творі "Про три Чотиридесятниці", що його приписують антіохійському патріархові Анастасію Синаїту (VІ ст.) є мова про Успенський піст як такий, що відділився від Петрівки, бо вона первісно тривала від неділі Всіх Святих аж до празника Успіння, а відтак з Петрівки був вийнятий місяць липень. Афонські монахи 1085 року запитали царгородського патріарха Миколая Граматика про пости, між якими було неясно про Успенський піст. Відповідь патріарха була така: "В місяці серпні був перед тим піст, але його перенесено, щоб не сходився з поганським постом, що був у тому часі. Одначе і тепер ще багато людей постять у тому часі, щоб захоронити себе перед недугами".
Успенський піст у Візантійській державі уже з ХІ-ХІІ ст. почав входити в практики. Про нього згадує і Никон Чорногорець, монах Чорної Гори, у другій половині ХІ ст. Сам піст був більш строгий від Петрівки і Пилипівки, проте, лагідніший від Великого Посту. За Київського митрополита Георгія (1072) Успенський скорочували. Але надалі він набирає стільки часу, скільки ж і триває сьогодні, - від 14 до 27 серпня включно, а 28 дня серпня святкуємо саме Успіння Богородиці. Митрополит Фотій (1408-1431 рр.) приписує в перший день посту не вживати ні риби, ні м'яса. Остаточно Успінський піст був утверджений за митрополита Максима у "Правилі". З тих пір у Церкві Успінський піст стає таким, яким ми знаємо його сьогодні - обов'язковий і без різноманітних скорочень аж до свята Успіння Діви Марії.
Успенський піст триває з 14 серпня по 27 серпня (за новим стилем).
Перші згадки про Успінський піст маємо з ІХ століття. Як Петрівка й Пилипівка, так і цей піст увійшов у практику не дорогою церковного законодавства, але через звичай. З цієї причини довгий час у Греції було багато суперечок як щодо існування цього посту, так і щодо його приписів і часу тривання. В творі "Про три Чотиридесятниці", що його приписують антіохійському патріархові Анастасію Синаїту (VІ ст.) є мова про Успенський піст як такий, що відділився від Петрівки, бо вона первісно тривала від неділі Всіх Святих аж до празника Успіння, а відтак з Петрівки був вийнятий місяць липень. Афонські монахи 1085 року запитали царгородського патріарха Миколая Граматика про пости, між якими було неясно про Успенський піст. Відповідь патріарха була така: "В місяці серпні був перед тим піст, але його перенесено, щоб не сходився з поганським постом, що був у тому часі. Одначе і тепер ще багато людей постять у тому часі, щоб захоронити себе перед недугами".
Успенський піст у Візантійській державі уже з ХІ-ХІІ ст. почав входити в практики. Про нього згадує і Никон Чорногорець, монах Чорної Гори, у другій половині ХІ ст. Сам піст був більш строгий від Петрівки і Пилипівки, проте, лагідніший від Великого Посту. За Київського митрополита Георгія (1072) Успенський скорочували. Але надалі він набирає стільки часу, скільки ж і триває сьогодні, - від 14 до 27 серпня включно, а 28 дня серпня святкуємо саме Успіння Богородиці. Митрополит Фотій (1408-1431 рр.) приписує в перший день посту не вживати ні риби, ні м'яса. Остаточно Успінський піст був утверджений за митрополита Максима у "Правилі". З тих пір у Церкві Успінський піст стає таким, яким ми знаємо його сьогодні - обов'язковий і без різноманітних скорочень аж до свята Успіння Діви Марії.
Успенський піст триває з 14 серпня по 27 серпня (за новим стилем).