Випробування під час посту. Поведінка людини в цей період

Період посту повинен впливати і на нашу поведінку. Потрібно уникати пустих розваг, нерозумних веселощів, котрі порушують душевний спокій і занечищують душу, проганяючи з неї все святе. Звичайно ж, якщо розгульні п'янки, чи огидні перенасичення є великим гріхом у буденний час, то ще більшим гріхом ці гульбища плоті є в час Великого посту, в час урочистий, коли вся Церква перебуває у скорботі за розп'ятим Спасителем. "Не можна пити з чаші Господньої і чаші бісівської"", - навчає християн апостол Павло, доповнюючи слова Христові: "Ніхто двом панам служити не може; не можна служити Богові й мамоні" ( Мт. 6;24).
Саме тут найчастіше людина зустрічається з активною протидією демонічних сил у справі посту. Ні в яку іншу пору так сильно не спокушає диявол, ніколи так сильно не тягне людину на гріх. Саме в піст так хочеться поласувати чимось смачненьким, "гарно" провести час із друзями. Особливо сильні спокуси в цей час і ззовні: і анекдотів навколо найбільше, і банкети найгучніші, і танці найвеселіші.
І переважно саме тут людина падає. Каже вона собі: я ще тільки цей раз поїм, потанцюю, повеселюся з усіма (адже „це ж усі так"), а потім покаюся, відмолю, відпощу. І вже з утихомиреною совістю людина поринає в гидотний вир гріха.
Та не для того посилаються нам спокуси, випробування, щоб ми падали, а щоб, скріпившись благодаттю Божою, перемогли спокусу і, через перемогу, удостоїлися дарів Духа Святого. Могутньою зброєю в подібних спокусах є молитва й згадка про те, якою ціною ми звільнені від власного гріха, від осуду, від вічної смерті.
Коли приходить до нас спокуса, - згадаймо: Предвічний Бог Отець на горі Голгофі приніс у жертву втіленого Сина Свого увінчаного терновим вінцем, прицвяхованого до хреста, всього в ранах, всього в крові, посеред двох розбійників, як злочинця. Страшне, жахливе видовище. Побачивши це, сонне потемніло, земля затряслася й гроби повідкривалися. Хто примусив Його до цього? Наші ж гріхи. Як же ж тепер не загладити своїх гріхів у цьому житті постом, покаянням? Як предстати з гріхами своїми перед лицем Бога Отця, щоб прийняти суд підчас другого приходу? Адже там буде присутній, а навіть і судити буде, Сам Єдинородний Його Син, із ще живими ранами. Отож Бог "Отець з однієї сторони, буде бачити улюбленого Свого Сина, Котрого видав на смерть за нас грішників, з іншої - наші гріхи, причину розп'яття. Тоді вже не варто буде очікувати на якусь милість. Жахлива участь чекає грішників. Подумати страшно...
Отож, як припрошуватиме посланець сатани, зла думка, поїсти смачненького, випити "трохи, не більше, ніж інші", -то ми згадаймо, що Христос через нас був напоєний жовчю й оцтом. Тягнуться руки до діла гріховного, - згадаймо Христові руки, що через це Кров'ю Пресвятою обливалися; хочеться піти "заслужено" повеселитися, "голову розвіяти", -згадаймо Христову голову, терновим вінком увінчану; тягне біс на гулянку, ніженькам потанцювати хочеться, - гляньмо на Христові ноги, зазубреними цвяхами до хреста прибиті, - і відійде спокуса. Бо якщо ще жива душа, то усвідомить вона, що надто дорога ціна кожного нашого гріха - Кров Господня..
Нагорі Фавор апостоли підчас Господнього Преображення, а на Сінай Мойсей побачили тільки відблиск слави Божої, проте навіть це Боже явлення було таким страшким, що й учні, і весь ізраїльський народ під горою Сінай були сильно вражені. Справді, Бог ніколи не являвся в цьому світі в усій Своїй славі, в її повноті. ! саме тому люди так сміливо зневажають тисячами гріхів Бога, Котрого не бачать у всій славі. Він лише на Страшному Суді явиться і лише тоді Його вперше побачать і пізнають. І, - як повчає грецький святитель Ілія Мінятій, - пізнавши Обличчя, Яке вони ображали, зрозуміють, яке велике зло вони скоїли. Так, одна лукава думка є вже другим терновим вінком на чисту голову Владики. Одне пусте слово є вже плюванням у Його божественний Лик. Тілесна пристрасть - це друга рана в Його святі ребра. Кожний смертний гріх ще раз прицвяховує Його до хреста, як говорить апостол Павло. Тепер грішники не бачать і не розуміють, що вони роблять. Як сліпі пускають стріли і не бачать, кого ранять. Адже Бог якби захований під покровом віри. Але коли Він прийде і явиться у всій своїй славі, - тоді вони взнають, кого вражали і яку Йому причинили рану, - "подивляться на Того, Кого прокололи" (Ів. 19;37).



Джерело: Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua