Якось в одній із країн, де ще й у наш час переслідують християн, до будинку, в якому саме зібрались віряни, зайшло двоє молодих озброєних чоловіків. Тримаючи руки на прикладі автомата, що висів в одного з них на шиї, вояк промовив:
- Усі, хто не готовий нести відповідальність за свої релігійні переконання, можуть вийти з будинку.
Солдатам не довелося довго чекати. За кілька хвилин кімната майже спорожніла, залишилось осіб десять, серед яких священик.
- Хлопці, що вам потрібно від нас? — запитав він.
- Ми — діти батьків, які вірять у Бога, тож просимо вас, помоліться за нас... — несподівано попросили вояки.
- Але ж навіщо було розганяти вірян? — здивувався отець.
- А ми нікого не розганяли. Просто не хотіли, щоб за нас молилися лицеміри...
- Усі, хто не готовий нести відповідальність за свої релігійні переконання, можуть вийти з будинку.
Солдатам не довелося довго чекати. За кілька хвилин кімната майже спорожніла, залишилось осіб десять, серед яких священик.
- Хлопці, що вам потрібно від нас? — запитав він.
- Ми — діти батьків, які вірять у Бога, тож просимо вас, помоліться за нас... — несподівано попросили вояки.
- Але ж навіщо було розганяти вірян? — здивувався отець.
- А ми нікого не розганяли. Просто не хотіли, щоб за нас молилися лицеміри...