Погідна старенька, лежачи у лікарняному ліжку, розмовляла зі священиком, який прийшов її навідати.
"Господь дарував мені дивовижне життя. Я готова до відходу".
"Знаю", — тихо промовив священик.
"Маю лише одне побажання. Я б хотіла, аби мене поховали з ложечкою у руці".
"Як це? — здивувався священик. — Чому Ви хочете, аби Вас ховали з ложечкою?"
"Мені дуже подобалось брати участь у святочних прийняттях, які організовувалися у нашій парафії. Коли я підходила до свого місця, то завжди дивилася, чи на столі побіч тарілки лежить ложечка. Знаєте чому, отче? Коли я бачила ложечку, то знала, що наприкінці забави подадуть торт або морозиво".
"І що?"
"Це означає, що найліпше з'являється в кінці! І це я хочу сказати усім на своєму похороні. Коли люди ітимуть попри мою труну і питатимуть, чому зі мною ця ложечка, я прошу Вас, отче, скажіть їм: ложечка у мене тому, що найліпше завжди подають у кінці".
Одного лікаря діймав пацієнт, який страшенно боявся смерті.
"Як воно буде, пане лікарю? Що станеться?"
Лікар уже було відчинив двері, аби вийти, коли несподівано до кімнати вбіг песик хворого. Гавкаючи і повискуючи з радощів, він вискочив на ліжко і кинувся лизати руки і щоки господаря. Лікар промовив: "Отак воно й буде. Хтось відчинить двері і..."
"Господь дарував мені дивовижне життя. Я готова до відходу".
"Знаю", — тихо промовив священик.
"Маю лише одне побажання. Я б хотіла, аби мене поховали з ложечкою у руці".
"Як це? — здивувався священик. — Чому Ви хочете, аби Вас ховали з ложечкою?"
"Мені дуже подобалось брати участь у святочних прийняттях, які організовувалися у нашій парафії. Коли я підходила до свого місця, то завжди дивилася, чи на столі побіч тарілки лежить ложечка. Знаєте чому, отче? Коли я бачила ложечку, то знала, що наприкінці забави подадуть торт або морозиво".
"І що?"
"Це означає, що найліпше з'являється в кінці! І це я хочу сказати усім на своєму похороні. Коли люди ітимуть попри мою труну і питатимуть, чому зі мною ця ложечка, я прошу Вас, отче, скажіть їм: ложечка у мене тому, що найліпше завжди подають у кінці".
Одного лікаря діймав пацієнт, який страшенно боявся смерті.
"Як воно буде, пане лікарю? Що станеться?"
Лікар уже було відчинив двері, аби вийти, коли несподівано до кімнати вбіг песик хворого. Гавкаючи і повискуючи з радощів, він вискочив на ліжко і кинувся лизати руки і щоки господаря. Лікар промовив: "Отак воно й буде. Хтось відчинить двері і..."
БРУНО ФЕРРЕРО
