«Чого це всі вони чобітки свої повиставляли біля дверей? Помили й рядочком поставили. А зараз же вечір, і ніхто вже нікуди не збирається», - міркувала собі маленька біла киця. Їй було всього три місяці й десять днів, а її вже розлучили з мамою та віддали у велику родину, де було троє діток. Весело кицюні було з дітками, та саме зараз, може, мама їй пояснила б, навіщо то вони повиставляли чоботи й чого все якось незвично сьогодні в цьому домі.А дітки саме радились між собою з одного важливо питання. Маринка наморщила лобика:
- А до кошеняток Миколай ходить?
Ромчик і собі замислився:
- Чи нашій Сніжинці Миколай щось принесе?
Андрійко вигукнув:
- Як же Миколай принесе Сніжинці подарунок, як у неї немає чобітків?
- І справді, - зітхнули Маринка з Ромчиком та й зажурились. Аж ось Андрійкові сяйнула думка:
- Я позичу їй свої чобітки, з яких уже виріс!
- Еге, ти думаєш, Миколай не здогадається, що його трішки обдурили? Та, крім того, у кота чотири лапи! А в тебе чобітків - один і другий - два! - мовила Маринка.
Ромчик засміявся:
- Та наша Сніжинка сама поміститься в одному твоєму чобітку! Треба їй, мабуть, змайструвати котячі чобітки - саме на її лапки.
- Чому б і ні! - підтримали його Андрійко з Маринкою. - Гайда зміряємо її лапки!..
Переполохана Сніжинка втікала щодуху, коли всі троє кинулися її ловити. Киця ж не знала, що діти всього-на-всього хочуть зміряти її лапки, аби змайструвати чобітки, щоб Миколай міг принести їй на свято подарунок. Вона ще погано розуміла людську мову, знала тільки від своєї матусі, що коли наздоганяють - треба утікати. Забилась, бідолашна, в темний куток під ліжком, тремтить, мало не плаче.
Дивилась на все це мама, дивилась, та й каже діткам:
- Діти-квіти! Не лякайте кицю, а то ще Миколай подумає, що ви нечеми й розбишаки, й принесе кожному в чобіток по різочці! Ваш намір, звичайно, гарний. Але він аж ніяк не підходить Сніжинці. Так уже повелося, що люди взуваються, а коти - ходять босі. У них від природи є тепла шубка і м’якенькі подушечки на лапках. І вони вкрай не люблять, коли дітки прилаштовують їм бантики, дзвоники, намагаються вдягнути на всій лад, ляльку або молодшу сестричку.
Кицю треба шанувати! І якщо ви хочете сьогодні стати Миколаями для Сніжинки, подаруйте їй щось таке, що сподобається саме їй.Маринка, Ромчик та Андрійко мерщій побігли до своєї кімнати, відчинили скриньку-скарбничку, потім попросили маму сходити з ними в магазин, адже надворі вже було темно й страшно. Купили там котячих ласощів, рибки всякої, а ще волохату мишку-іграшку та м'ячик, з якими так люблять бавитися кошенята.
- Сніжинко, подивися, що тобі приніс Миколай! - кликали дітки кицю з-під ліжка.
Мала почула носом смачненьке й швиденько вилізла зі свого сховку:
- Няв!
- А іграшки ми покладемо під подушечку, на якій вона спить, - і завтра вранці киця їх знайде, - раділи діти.
Ось так до Сніжинки прийшло аж троє Миколаїв!
Оляна Рута
Більше оповідань для дітей у книжці "Дарунок святого Миколая"
