Потворний

Кожен мешканець квартири, в якій жив і я, знав, наскільки Потворний був потворний. Місцевий кіт. Потворний любив три речі на цьому світі: боротьба, поїдання залишок і, скажімо так, любов. Комбінація цих речей плюс мешкання без даху залишила на тілі Потворного незгладимі сліди. Спершу, він мав лише одне око, а на місці іншого зяяв отвір. З того ж самого боку було відсутнє і вухо, а ліва нога була колись зламана і зрослася під якимсь неймовірним кутом, завдяки чому створювалося враження, що кіт весь час збирається повернути за ріг. Його хвіст давно був відсутній. Залишився лише маленький огризок, який постійно сіпався.

Коли б не безліч болячок і жовтих струпів, що покривають голову і навіть плечі Потворного, його можна було б назвати темно-сірим смугастим котом. В будь-кого, що хоч раз поглянув на нього, виникала одна і та ж реакція: до чого ж потворний кіт. Всім дітям було категорично заборонено торкатися його. Дорослі кидали в нього камені. Поливали з шланга, коли він намагався увійти до будинку, або затискали його лапу дверима, щоб він не міг вийти.

Потворний завжди проявляв одну і ту ж реакцію. Якщо його поливали з шланга — він покірно мокнув, поки мучителям не набридала ця забава. Якщо в нього кидали речі — він терся об ноги, ніби просячи вибачення. Якщо він бачив дітей, він біг до них і терся головою об руки і голосно нявкав, випрошуючи ласку. Якщо хто-небудь все-таки брав його на руки, він тут же починав смоктати куточок сорочки або що-небудь інше, до чого міг дотягнутися.

Одного дня Потворний спробував подружитися з сусідськими собаками. У відповідь на це він був жахливо покусаний. Зі свого вікна я почув його крики і тут же кинувся на допомогу. Коли я добіг до нього, Потворний був майже мертвий. Він лежав, згорнувшись в клубок. Його спина, ноги, задня частина тіла абсолютно втратили свою первинну форму. Сумне життя добігало кінця. Слід від сльози пересікав його лоб. Поки я ніс його додому, він хрипів і задихався.

Я ніс його додому і більш всього боявся пошкодити йому ще більше. А він тим часом намагався смоктати моє вухо. Я притиснув його до себе. Він торкнувся головою долоні моєї руки, його золоте око обернулося в мою сторону, і я почув муркотання. Навіть відчуваючи такий страшний біль, кіт просив про одне — про крапельку прихильності! Можливо, про крапельку співчуття. І в той момент я думав, що маю справу з самою люблячою істотою зі всіх, кого я зустрічав в житті. Найбільш люблячим і найкрасивішим. Ніколи він навіть не спробує вкусити або подряпати мене, або просто покинути. Він лише дивився на мене, упевнений, що я зумію пом'якшити його біль.

Потворний помер на моїх руках перш, ніж я встиг дістатися до будинку, і я довго сидів, тримаючи його на колінах. Згодом я багато роздумував про те, як один нещасний каліка зміг змінити мої уявлення про те, що таке дійсна чистота духу, вірна і безмежна любов. Так воно і було насправді. Потворний повідомив мене про співчуття більше, ніж тисяча книг, лекцій або розмов. І я завжди буду йому вдячний.

У нього було покалічено тіло, а у мене була травмована душа. Настало і для мене час вчитися любити вірно і глибоко. Віддавати ближньому своєму все без залишку.

Більшість хоче бути багатше, успішніше, бути улюбленими і красивими. А я завжди прагнутиму до одного — бути Потворним.