Увійти за допомогою:
Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • Анонс: православний табір-рафтінг "Соколині гори 2018"
    Здійсни подорож унікальним маршрутом і відкрий красу Рівненщини,…
  • Воскресіння Христове
    Воскресіння Ісуса Христа: хроніка подій Про Свято Воскресіння…
  • ЦЕРКОВНІ ЧАСИ НА СВЯТУ ПАСХУ
    Читаються весь Світлий тиждень замість ранішніх і вечірніх молитов. …
  • Великий піст 2018
    Великий піст у 2018 році розпочинається 19 лютого і триватиме до…
  • Популярне
    Опитування
    Коли Ти святкуєш Жіночий день?
    у Неділю жінок-мироносиць
    8 березня
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Червень 2018    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
     
    Червень 2018 (1)
    Травень 2018 (1)
    Квітень 2018 (2)
    Лютий 2018 (3)
    Січень 2018 (1)
    Грудень 2017 (1)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    По колу

    Ресурси обмежені, потреби — безмежні. Цьому вчать не лише на економічних факультетах. Я не можу купити все, що хочу. Лише частину. Грошей вічно не вистачає. Навіть на скільки-небудь помітну частину «всього». А частина — завжди менше цілого, з цим не посперечаєшся.

    Хто захоче задовольнятися малим? Задовольнитися частиною, коли десь поруч — протягни руку — є все? Це не я. Мені мало малого. Але і все — недосяжно. Я нещасний між молотом потреб і ковадлом можливостей. І я не знаю, куди тягнути руку. Тому тягну її в кишеню. Туди, де гаманець, кредитна картка, декілька монет.

    Хай, думаю я. Хай мені не вистачить на острів на екваторі і замок у горах. Але я куплю собі сорочку, і маленький шматочок щастя — розміром з сорочку — буде моїм. Терпіння і праця все перетруть! Головне — не зупинятися, купуючи. І поступово, по шматочках, я зберу все щастя цього світу!

    Звучить як жарт. Але я так живу! Помиляюся, плутаюся в поняттях. Називаю задоволення щастям. Купую їх, торгуюся — і все одно переплачую.

    Задоволення проходить. Сорочки вигоряють, гори обсипаються, моря міліють. Я все шукаю чогось. А щастя — як не було, так і немає. Як, втім, і грошей. Купівельна спроможність зростає, фантазії ж летять — не догнати. Радість від підвищення зарплати триває не більше місяця. Потім її знову не вистачає. Більший дохід — більші витрати. Замкнутий круг.

    Хто буде в нім щасливий?

    Говорять, треба уміти задовольнятися малим — це полегшує життя. Дійсно, полегшує. Але я б хотів навчитися задовольнятися всім. Всім, що мене оточує, а не тим, що порахував важливим для себе. Навчитися радіти всьому, що зі мною відбувається. А не лише тому, що здається приємним. Можу ж і помилитися.

    Представляючи особу, яка чогось добилася в житті, чекаємо побачити людину зрілу, в літах. І дуже дивуємося, якщо бачимо молодика. Адже це — наші чекання від себе, наші уявлення про самих себе. Зробити щось значне можна в будь-якому віці. Вся річ у тому, коли саме ми хочемо чогось добитися. І коли ми готові до цього. Часто це одне і те ж.

    Найлегше засуджувати того, хто поступає так само, як і я. Тобто засуджуємо ми лише свої, саме свої межі в інших. Недаремно говорять, що в близьких нас дратують ті недоліки, які і нам властиві. Інша справа, що незрозумілі речі не обов'язково викликають схвалення. Часто — просто подив.

    Люди не сильно міняються протягом життя. Принаймі, зовні. Однорічне немовля гримасує і жестикулює невідмітно від самого себе, але такого, що вже виріс. Ми міняємося, принаймні зовні, лише набуваючи нових звичок. Напевно, не міняємося ми і внутрішньо. Завжди залишаємося собою. У наших силах лише наблизитися або віддалитися від самого себе. Такого, яким кожен з нас задуманий і створений.

    Кожен по-різному відноситься до чудес. Когось приголомшує Воскресіння Христове, когось — перетворення води на вино. А когось — щоденний схід сонця і власне дихання. Всі люди різні. Щасливі ті, в чиє життя, як промінь сонця, хоч би зрідка проривається відчуття дива. І нещасливі ті, що живуть в світі зрозумілих причин і очікуваних наслідків. Тому що диво — це присутність Бога.

    Українською перекладено за матеріалами сайту Отрок


    Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства
    • Переглядів: 2143
    Сподобалося? Розкажи друзям:
    • Коментарі (0)
    • Вконтакті
    • Facebook
    • Довідка
    Бажаєте висловитися?

    Рекомендуємо Вам авторизуватися, в цьому випадку ви зможете підписатися на коментарі до статей і бачити інформацію, приховану від анонімних відвідувачів.

    Без реєстрації на сайті, ви можете залишати коментарі через спеціальні плагіни.
    Вкладка Коментарі - стандартна форма сайту Hram.Lviv.UA
    Вкладка ВКонтакті - дозволяє опублікувати відгук через vk.com
    Вкладка Facebook - дозволяє опублікувати відгук через Facebook.com