– Як стримуватися від гніву на дітей, чоловіка, рідних?
– Є одна хороша традиція, правило – брати на все благословення у Бога. «Господи, благослови перевести стареньку через дорогу!» Відразу почуєш відповідь в своєму серці: «Благословення Господнє на тобі, улюблене чадо!» Тепер ти стареньку можеш хоч десять разів перевести туди і назад. «Господи, благослови покурити». Відразу ж десь в серці почуєш: «Не те». «Господи, благослови матом висловитися на цього козла». Відразу ж відчуєш невідповідність.
До цього треба звикатися. Ви скажете, що в гніві так відразу все це і не зміркуєш. Але ж і гнів приходить поступово, адже ти тренуєшся в цьому гніві, повільно звикаєшся, обдумуєш: «Ось я йому скажу те-то і те-то». Потім як з кулемета вилітають всі лайливі слова. У всьому треба тренуватися. Тренуйся брати благословення. Чому я і про стареньку сказав: навіть у цьому треба тренуватися. Спочатку це займе у тебе чверть хвилини, а потім пролітатиме в голові за частку секунди.
– Виходить тренування совісті? Совість, звичайно, інколи говорить, але інколи дуже навіть мовчить.
– То потрібно узяти фонендоскоп і прислухатися уважніше, щоб її почути. Зайти в храм, постояти і помолитися тихо одному, хай вона заговорить. Або узяти звичку, перш ніж гніватися на дітей, підійти до ікони, перехреститися, і сказати: «Господи, благослови мене! Зараз я їм від щирого серця!» Благословися в ікони, помолися, вибери собі якусь молитву на цей випадок. Прочитай 17 кафізму Псалтиря – прекрасно допомагає. Після того, як ти дочитаєш до кінця 118 псалом, все пройде.
– Значить, потрібні особливі молитви?
Потрібне спілкування з Богом. Треба чітко уявляти, що ти робиш для Бога, і що Господь робить для тебе. Бог же – Отець. Тому коли ти щось робиш зі своїми дітьми, ти цим говориш: «Господи, я готовий, щоб Ти зі мною поступав так само».
– Як Церква відноситься до поняття «Родинні кризи», які, як то кажуть, очікують людини на першому, п'ятому або десятому році шлюбу?
У одній православній книжці я прочитав думку, яка мені дуже сподобалася. Коли людина знайомиться зі своєю половинкою, вона переживає егоїстичний період закоханості, який минає до перших 10-15 років спільного життя, хоча, звичайно, це може пройти і раніше. Потім закоханість може, дай Бог, переродитися в любов, а може в ненависть або байдужість. Байдуже вже, хто там по квартирі ходить... О, дружина пішла.
– Дуже часто люди говорять: «Щасливих людей мало. Ось
їм, обранцям долі, в любові поталанило, а мені – ні».
– Зазвичай не про пару говорять, а, наприклад, жінка говорить про іншу жінку: «Ось їй пощастило». Значить, вона вже на чужого чоловіка око поклала. Мені дуже подобається приказка: «Жили вони довго і щасливо. Поки не взнали, що інші живуть довше і щасливіше». Порівнювати-то не можна: в кожного все своє. Ми бачимо лише зовнішню частину айсберга: вона дуже красива, білосніжна, а що там – в глибині? Я недавно по радіо почув про шлюбний договір Тома Круза. Вже здавалося б – знаменитий кіноактор може вибирати своє щастя. За цим договором він зобов'язався, виходячи з туалету, опускати кришку сидіння. Як любляче серце могло до цього додуматися? «Я за тебе вийду, дорогий Том Круз, якщо ти опускатимеш кришку». Я б триста разів подумав, чи зможу я жити з людиною, яка кожного разу заглядатиме в туалет, після того, як я звідти вийду.
– Інколи здається, що нам не пощастило, тому що іншим це щастя дали, а нам просто не дали. Чи дається щастя або треба його заробляти?
– Щастя, звичайно, це дар, це талант, який треба примножувати. Коли людина втомлюється працювати над своїм щастям, то починає дивитися телевізор. Задивлятися на щастя інших. Інші ж, звичайно, готові своїм щастям похвалитися. Хтозна, може, вони тайком бабусині плаття перешивають, а всьому світу говорять: «Це ексклюзивна модель від Версаче».
– Інколи родичі підливають масла у вогонь: «Навіщо він тобі, він тебе не гідний, він тобі не потрібний».
– Родичі в цьому випадку, виступають просто як вороги. У нас, до речі, дуже багато розлучень відбувається саме тому, що батьки розводять дітей.
– Є ще одне виправдання розлучення: «Ми психологічно несумісні, ми не підходимо один одному».
– Кожна душа, по Тертулліану – християнка. Якщо всі душі вийшли від Бога, як вони можуть бути несумісні? Ти її можеш зробити несумісною, можеш замість того, щоб бути м'яким і пухнастим, убити їжачка і надіти його шкірку. Все оцінюється у.о. – убитими їжачками. Спочатку був психологічно сумісний, не бачив і не чув, ні що батьки тобі говорили, ні що духівник радив, попав в залежність. Це смішно, це дитячі виправдання. Раз ти щось зробив, відповідай за це. Причому відповідати повинен вже не лише за себе, але і за іншу людину. Старайся, міняйся сам, якщо не можеш змінити іншого. Не вірю я в психологічну несумісність. Можна знівечити людину, а можеш наблизити її так, що ніколи вже від тебе не піде – це від тебе залежить. У нас менталітет споживачів: собі, собі, собі. Нічого не віддаємо.
Але якщо будувати ринкові стосунки з нашими коханим – нічого не вийде. «Я тобі шубку, а ти мені – увага». Це дуже непорядно, нічого не вийде. Треба віддавати, і не чекати нічого взамін. «Блаженніше давати, ніж приймати» (Діян. 20, 35).
Українською перекладено за матеріалами сайту Православ'я і світ
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства "Нев'янучий цвіт"
– Є одна хороша традиція, правило – брати на все благословення у Бога. «Господи, благослови перевести стареньку через дорогу!» Відразу почуєш відповідь в своєму серці: «Благословення Господнє на тобі, улюблене чадо!» Тепер ти стареньку можеш хоч десять разів перевести туди і назад. «Господи, благослови покурити». Відразу ж десь в серці почуєш: «Не те». «Господи, благослови матом висловитися на цього козла». Відразу ж відчуєш невідповідність.
До цього треба звикатися. Ви скажете, що в гніві так відразу все це і не зміркуєш. Але ж і гнів приходить поступово, адже ти тренуєшся в цьому гніві, повільно звикаєшся, обдумуєш: «Ось я йому скажу те-то і те-то». Потім як з кулемета вилітають всі лайливі слова. У всьому треба тренуватися. Тренуйся брати благословення. Чому я і про стареньку сказав: навіть у цьому треба тренуватися. Спочатку це займе у тебе чверть хвилини, а потім пролітатиме в голові за частку секунди.
– Виходить тренування совісті? Совість, звичайно, інколи говорить, але інколи дуже навіть мовчить.
– То потрібно узяти фонендоскоп і прислухатися уважніше, щоб її почути. Зайти в храм, постояти і помолитися тихо одному, хай вона заговорить. Або узяти звичку, перш ніж гніватися на дітей, підійти до ікони, перехреститися, і сказати: «Господи, благослови мене! Зараз я їм від щирого серця!» Благословися в ікони, помолися, вибери собі якусь молитву на цей випадок. Прочитай 17 кафізму Псалтиря – прекрасно допомагає. Після того, як ти дочитаєш до кінця 118 псалом, все пройде.
– Значить, потрібні особливі молитви?
Потрібне спілкування з Богом. Треба чітко уявляти, що ти робиш для Бога, і що Господь робить для тебе. Бог же – Отець. Тому коли ти щось робиш зі своїми дітьми, ти цим говориш: «Господи, я готовий, щоб Ти зі мною поступав так само».
– Як Церква відноситься до поняття «Родинні кризи», які, як то кажуть, очікують людини на першому, п'ятому або десятому році шлюбу?
У одній православній книжці я прочитав думку, яка мені дуже сподобалася. Коли людина знайомиться зі своєю половинкою, вона переживає егоїстичний період закоханості, який минає до перших 10-15 років спільного життя, хоча, звичайно, це може пройти і раніше. Потім закоханість може, дай Бог, переродитися в любов, а може в ненависть або байдужість. Байдуже вже, хто там по квартирі ходить... О, дружина пішла.
– Дуже часто люди говорять: «Щасливих людей мало. Ось
їм, обранцям долі, в любові поталанило, а мені – ні».
– Зазвичай не про пару говорять, а, наприклад, жінка говорить про іншу жінку: «Ось їй пощастило». Значить, вона вже на чужого чоловіка око поклала. Мені дуже подобається приказка: «Жили вони довго і щасливо. Поки не взнали, що інші живуть довше і щасливіше». Порівнювати-то не можна: в кожного все своє. Ми бачимо лише зовнішню частину айсберга: вона дуже красива, білосніжна, а що там – в глибині? Я недавно по радіо почув про шлюбний договір Тома Круза. Вже здавалося б – знаменитий кіноактор може вибирати своє щастя. За цим договором він зобов'язався, виходячи з туалету, опускати кришку сидіння. Як любляче серце могло до цього додуматися? «Я за тебе вийду, дорогий Том Круз, якщо ти опускатимеш кришку». Я б триста разів подумав, чи зможу я жити з людиною, яка кожного разу заглядатиме в туалет, після того, як я звідти вийду.
– Інколи здається, що нам не пощастило, тому що іншим це щастя дали, а нам просто не дали. Чи дається щастя або треба його заробляти?
– Щастя, звичайно, це дар, це талант, який треба примножувати. Коли людина втомлюється працювати над своїм щастям, то починає дивитися телевізор. Задивлятися на щастя інших. Інші ж, звичайно, готові своїм щастям похвалитися. Хтозна, може, вони тайком бабусині плаття перешивають, а всьому світу говорять: «Це ексклюзивна модель від Версаче».
– Інколи родичі підливають масла у вогонь: «Навіщо він тобі, він тебе не гідний, він тобі не потрібний».
– Родичі в цьому випадку, виступають просто як вороги. У нас, до речі, дуже багато розлучень відбувається саме тому, що батьки розводять дітей.
– Є ще одне виправдання розлучення: «Ми психологічно несумісні, ми не підходимо один одному».
– Кожна душа, по Тертулліану – християнка. Якщо всі душі вийшли від Бога, як вони можуть бути несумісні? Ти її можеш зробити несумісною, можеш замість того, щоб бути м'яким і пухнастим, убити їжачка і надіти його шкірку. Все оцінюється у.о. – убитими їжачками. Спочатку був психологічно сумісний, не бачив і не чув, ні що батьки тобі говорили, ні що духівник радив, попав в залежність. Це смішно, це дитячі виправдання. Раз ти щось зробив, відповідай за це. Причому відповідати повинен вже не лише за себе, але і за іншу людину. Старайся, міняйся сам, якщо не можеш змінити іншого. Не вірю я в психологічну несумісність. Можна знівечити людину, а можеш наблизити її так, що ніколи вже від тебе не піде – це від тебе залежить. У нас менталітет споживачів: собі, собі, собі. Нічого не віддаємо.
Але якщо будувати ринкові стосунки з нашими коханим – нічого не вийде. «Я тобі шубку, а ти мені – увага». Це дуже непорядно, нічого не вийде. Треба віддавати, і не чекати нічого взамін. «Блаженніше давати, ніж приймати» (Діян. 20, 35).
Українською перекладено за матеріалами сайту Православ'я і світ
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства "Нев'янучий цвіт"
