Увійти за допомогою:
Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • Про лікарів і хвороби
    Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його, і…
  • Собор святого архистратига Михаїла
    Наш церковний рік це наче прегарна мозаїка, яку творять празники…
  • Життя і страждання святої великомучениці Параскеви П’ятниці
    У той час, коли нечестивий цар Діоклітіан підняв гоніння на християн,…
  • Що робити коли померла близька людина?
    Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого…
  • Православний церковний календар на листопад 2017 року Божого
    Місяцеслов на листопад 2017 року Божого Церковний календар листопад…
  • Популярне
  • Про святкування Хелловіну
    Більшість бравих шанувальників цього «не святого свята» навіть не…
  • Собор святого архистратига Михаїла
    Наш церковний рік це наче прегарна мозаїка, яку творять празники…
  • Життя і страждання святої великомучениці Параскеви П’ятниці
    У той час, коли нечестивий цар Діоклітіан підняв гоніння на християн,…
  • Що робити коли померла близька людина?
    Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого…
  • Православний церковний календар на листопад 2017 року Божого
    Місяцеслов на листопад 2017 року Божого Церковний календар листопад…
  • Про лікарів і хвороби
    Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його, і…
  • Опитування
    Ти святкуєш 8 липня православний День закоханих?
    так
    ні
    святкую день Валентина
    а що це за свято?
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Листопад 2017    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
     
    Листопад 2017 (5)
    Жовтень 2017 (2)
    Вересень 2017 (1)
    Серпень 2017 (2)
    Липень 2017 (1)
    Червень 2017 (3)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    Моя святість

    Бути святим легко. І не варто саркастично посміхатися. Запитаєте, як? Та дуже просто! Ось, наприклад, я — дуже милосердна, жаліслива, чутлива до чужого горя і легка на підйом для допомоги ближньому... Недавно до мене на вокзалі підійшла бабуся. Пальтечко на ній стареньке, зношене, хусточка тонюсінька і стариа. Ледве дошкандибавши до мене, вона ні про що не просила — просто перехрестилася і мовчала. Не вірю я, що це була один з тих жебраків, про яких зараз віщає телебачення. Звичайно, мені стало її шалено шкода, на очах заблищали сльози, в носі защипало. Подумати лише, напевно, вона була очевидцем Першої світової. І ось цей колись стовп Вітчизни стояв переді мною стовпом убогості і старості.

    Мила бабуся, то хіба щось жаль мені для Вас? Вже чи мені не знати, що культура поколінь визначається рівнем життя людей похилого віку. Як же образливо мені за Вас! Я лізу в кишеню, думаю про те, що зараз нагороджу бабусю гідною купюрою (хоча це нікчемно мало порівняно з моїм боргом перед нею). І тут... О, жах! Сумка-то в машині залишилася — а в кишенях порожньо! Знизала я плечима: мов, немає нічого. Бабуся без тіні засудження відійшла до чергового «милостивого жертводавця».

    А я залишилася стояти... Святість була поруч. Протягни руку — і станеш святим. А я — так, свята, але в душі. Адже я ж готова була... а сумка ця, будь вона недобра, все мені зіпсувала!

    Або ось вчора, в ощадкасі. Стоячи в черзі, побачила матусю з дитятком грудним на руках. Службовці в лютий січневий мороз впустили бідолаху погрітися на лавці. Вигляд голодний, загнаний, немовля плаче. Мати вивуджує з сумки пляшку з якоюсь сумішшю і суне її дитяті. Я стою ледве не плакавши. План подальших дій швидко дозріває в голові. Зараз сплачу рахунки і відразу ж підійду до неї. Скажу, щоб вона чекала мене, а сама — кулею додому. Віддам їй все, всі дитячі речі, що залишилися, навіть нові! То хіба варто тут рахувати такі дрібниці, коли людям, можливо, загрожує голодно-холодна смерть? А ще візьму удома молоко, хліб, що там ще такого є. Ох, та жила б я одна — точно впустила б їх до себе хоч би помитися і погрітися. Я захоплено слухала свої добродійним помислам, думаючи, що ще — і ще, і ще — можу їй віддати. Тим часом маля, досмоктує рідину з пляшки, утихомирено заснуло, і мати зі своїми пожитками тихо покинула приміщення. «Ей, куди ж ви?!» — так і хотілося закричати. Але не кричати ж! Я навіть з місця не зрушилася, тому що якраз моя черга — а я вже стільки вистояла. Не вирушати ж зараз. Ах, який жаль, що ви пішли — мати і маля! Адже я ж збиралася вам так допомогти! Свята — лише тихо, пошепки, щоб не кричати, майже нечутно...

    А сьогодні, спускаючись в перехід метро, я побачила бомжа-алкоголіка (такі відразу відрізняються своїм колоритним виглядом на тлі інших). Пам'ятаючи свій прокол з бабусею на вокзалі, я сунула руку в сумку. Так, гаманець на місці, зараз дам йому пару гривень. Думаєте, не можна давати на горілку? Я не згодна. Взимку це для них єдиний спосіб вижити. Їсти їм нічого і жити ніде. Отже для них це не пригощання, а ліки. Але в гаманці лише крупні купюри. З такою милостинею він помре від передоза, потрібно розміняти. А він дивиться так... Є в погляді цих нещасних щось таке... Йду, розбиваю гроші, затискаю в кулаці банкноту. Прямую в кут проходу. Але... немає. Його немає! Як і не було. Та що ж таке! Напевно, звалив скоріше обмінювати зібрану дрібницю на пляшку! Ось так. А серце купалося в променях милості і співчуття...

    Свята. Лише із запізненням. Не вчасно...

    Список моїх добрих справ можна продовжити до безкінечності. Я можу не спати ніч, проїхавши мимо роздавленого кота, і пити валеріану, побачивши на дорозі аварію. Я дуже мрію про те, як відвідаю в лікарні страждущих, а у в'язницях увязнених. Мені хочеться допомогти дитбудинківським сиротам, може, узяти когось до себе, стати донором для хворих дітей...

    Ну не винна ж я, що з моїх рідних (слава Богу!) ніхто не хворий, не сидить у в'язниці, не побирається! На донора я не тягну по своїх аналізах, і виховати гідно сироту навряд чи зможу... Але душа все одно просить добрих справ. І я постійно розчулююся від своєї жалісності і співчуття до ближнього. Скільки разів я вступала за ображених, скільки разів допомагала убогим, скільки разів просто була поруч, коли це потрібно, скільки разів я гамувалася перед кривдниками, таємно повторюючи про себе слова молитов.

    Скільки разів... скільки разів... лише в глибині душі, пошепки, в думках, постфактум, навмисно, в снах, в піснях... Бути святим просто. Ось тільки щось не пригадаю я, щоб у святої блаженної Ксенії або преподобного Серафима Саровського траплялося подібне — ну, там, гроші закінчилися або жебрак в чеканні випарувався, або хворих не вистачало для служіння. Напевно, святість і полягає в тому, щоб полюбити ближнього, образ і подобу Божу, так сильно, щоб все завжди було не в думках, а на ділі.

    Адже милосердя так і залишиться пустим звуком, якщо буде лише в думках. Таким же порожнім і бутафорським, як і моя святість.



    Українською перекладено за матеріалами Отрок


    Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства
    • Переглядів: 2135
    Сподобалося? Розкажи друзям:
    • Коментарі (1)
    • Вконтакті
    • Facebook
    • Довідка
    • Написав(ла): Юрій
    • 4 кві 2009 #
    Віра без діл - мертва (Біблія).


    --------------------
    Гордість передує падінню (Святі отці).
    Бажаєте висловитися?

    Рекомендуємо Вам авторизуватися, в цьому випадку ви зможете підписатися на коментарі до статей і бачити інформацію, приховану від анонімних відвідувачів.

    Без реєстрації на сайті, ви можете залишати коментарі через спеціальні плагіни.
    Вкладка Коментарі - стандартна форма сайту Hram.Lviv.UA
    Вкладка ВКонтакті - дозволяє опублікувати відгук через vk.com
    Вкладка Facebook - дозволяє опублікувати відгук через Facebook.com