Хай вибачать нас закохані, але справа в тому, що божевільна, нещасна любов, яка приносить біль і страждання навіть на початку стосунків, насправді не любов, а залежність від любові. Вона не має нічого спільного з високим, життєствердним почуттям – справжньою любов'ю. Залежність від любові - це «голод», «спрага» за коханою людиною. Це аналогія наркоманії, тому так і називається – «наркоманська» любов.
Це почуття може бути взаємним і невзаємним, але в будь-якому випадку воно паморочить, як наркотик, як алкоголь, а закоханий (точніше, залежний) схожий на наркомана або алкоголіка. Він не може без коханої людини, як алкоголік без чарки. Він відчуває і думає приблизно те саме, що відчуває і думає голодний про шматок хліба.
Але, як правило, цей голод (залежність від любові) затягується на роки. І це - вже хвороба, яка не приносить нічого, крім болю і страждань, яку треба «лікувати» і якомога швидше! Іноді душевна біль відчувається і на фізичному рівні: ниє, коле серце, є перепади тиску, з'являються головні болі, а також «жіночі» і «чоловічі» хвороби. На основі хронічного стресу виникають і інші захворювання.
«Kоли його немає поруч, мені так погано, у мене болить серце, тисне в скронях. Kоли він іде на роботу, у мене стрес, думаю про те, куди він пішов насправді, що буде робити, постійно телефоную йому на роботу, перевіряю, але перевірки не допомагають, я все одно хвилююся. Якщо його немає на роботі - божеволію. Якщо він там, але не в дусі, я думаю, в чому моя провина. Якщо у нього голос веселий, я ревную, чому на роботі у нього настрій кращий, ніж зі мною».
На жаль, така залежність від кохання зустрічається дуже часто, і люди сприймають її за справжню любов. «Я страждаю - значить люблю».
Переді мною сидить красива, доглянута, забезпечена 30-річна жінка. Останні 5 років Надія шалено закохана в свого ровесника, закохана без взаємності. Він простий, не багатий і не красень, неодружений, і доступний для будь-якої жінки, окрім неї. Скільки разів за ці 5 років Надія зустрічалася з Андрієм, вона може перерахувати на пальцях: після двох бурхливих пристрасних ночей закохалася, потім зустрілися ще 5 разів, причому два з них мимоволі, випадково на вулиці (ці зустрічі Надія підлаштувала сама з надією закохати його в себе).
Що тільки не робила жінка, щоб заманити коханого: спокушала, зваблювала, підкуповувала, намагалася викликати ревнощі, стежила за ним, підлаштовувала зустрічі, влаштовувала істерики і відштовхувала, причаровувала, погрожувала, врешті-решт, намагалася закохатися в іншого, але все марно. Інші чоловіки (багатші, красивіші, розумніші за Андрія, та ще й із серйозними намірами) не могли відвернути її від об'єкта хоча б на тиждень. Після нетривалих зустрічей вона їх без жалю залишала.
«Я хочу бути тільки з ним! Мені потрібен лише він! Але я не знаю, чи я потрібна йому чи ні. Він мені цього не говорить. І в мене ще є надія. Роки йдуть, стільки часу вже даремно витрачено! А я не можу знайти іншого, до кого б відчувала хоч якесь схоже почуття. Якщо ми не будемо разом, то я хочу хоча б народити від нього дитину! Вже рік, як він виїхав в інше місто, але я дізналася його адресу. Я хочу з'їздити туди. Навчіть, як мені його в себе закохати? - заявила Надія, будучи в здоровому глузді. - Чим я гірша від інших? У мене все є! І я готова все йому віддати, але йому нічого не треба. Я готова все від нього терпіти, я можу бути йому дуже зручною, вірною дружиною, і ніколи йому не дорікатиму ані в зрадах, ані у відсутності грошей. У мене вперше виникло таке сильне почуття, хоча я і закохувалася до цього. Я боюся, що більше нікого ніколи ТАK не покохаю, буду любити завжди тільки його!».
Ви думаєте, що Надія одна така в світі? Якби ж то! Кожна друга жінка, яка приходить до мене на консультації, страждає від мук шаленого кохання. Чоловіки теж не рідше жінок потрапляють в пастку любові. І, незважаючи на різні життєві ситуації, проблема у них одна.
Чому ж цей болючий стан залежності називають коханням? Саме така залежність від любові описана і, на жаль, оспівана в літературі. Мабуть, тому що це кохання призводить до болю, трагедії і руйнування.
Часто поетичні рядки відображають внутрішній (рідко щасливий) стан автора, його любовні переживання, особисту драму. Енергія нещасливого кохання сублімується в енергію творчості, у високий творчий потенціал. Поету, письменнику нікуди було б подіти почуття, які його переповнюють, нікому висловити їх, тому вони спрямовували їх в поетичні рядки, наповнені пристрастю і стражданням, що полегшувало їх душу. Яскравий приклад цього - Петрарка з його Лаурою. До речі, прописування страждань, негативних думок, почуттів - один із психотерапевтичних прийомів. Та й вірші легше пишуться, коли душа страждає, слова самі «лягають» на папір. Коли душа радіє, якось не до віршів стає, хочеться «ловити» даний момент, жити ним, насолоджуватися життям.
Іноді творчі люди навмисне (хтось свідомо, хтось інтуїтивно) заражаються таким станом, вишукують такі об'єкти для кохання, налаштовуються на «наркоманську» любов, щоб творити. Для них «наркоманське» кохання - штучно викликаний стан, джерело творчості. Адже про добре і радісне читати не цікаво. Читачеві потрібна романтика, страждання, випробування та перешкоди, які долають герої – горе, кров, смерть...
Література часто програмує читача на любовні страждання, залежність, на принесення себе в жертву в ім'я прекрасного почуття - любові. Згадайте Ромео і Джульєтту, Анну Kареніну, «бідну» Лізу. Така література, особливо поезія, романтизує негативні переживання, трагедію, горе. І тим, хто зачитується подібними віршами та романами (а зачитуємось ними ми, звичайно, в юному віці), здається, що саме це і є високі почуття, це і є любов, що любові без страждань і болю не буває.
І ми починаємо відчувати, думати і діяти, як літературні герої. Особливо, такі негативні програми небезпечні для вразливих, романтичних, емоційних підлітків. Вони і так розчаровані в реальній, що здається їм вульгарною, дійсності. У них немає в житті інших ідеалів, крім цих страждаючих, нещасних героїв, і їм свідомо чи несвідомо так хочеться бути на них схожими. «Я страждаю, як героїня, і пишаюся цим! Я знаю, що таке справжнє кохання! ». Крім цього, подібна література допомагає створити не тільки власний ідеал, але й ідеал коханого (коханої), якого в реальному житті просто і бути не може. Розбіжність же реальності з ідеалом призводить до великих розчарувань у житті, страждань, постійної незадоволеності тим, що є. А такі негативні переживання руйнують наше життя, нашу долю.
Що ж тоді робити зі своїм чадом? Не відбирати ж книжки! Тим більше, що це - класика! Просто треба пояснювати, що все, що написано в літературі, безперечно романтично, красиво й піднесено, але це - крайність, це - хвороба. І така любов веде до трагедії, саморуйнування, смерті. І це не є прикладом для наслідування, а якраз навпаки, показує, що може трапитися через таку любов, і що в житті є крайнощі, які необхідно усвідомити.
Читати продовження: Причини залежності від кохання
Це почуття може бути взаємним і невзаємним, але в будь-якому випадку воно паморочить, як наркотик, як алкоголь, а закоханий (точніше, залежний) схожий на наркомана або алкоголіка. Він не може без коханої людини, як алкоголік без чарки. Він відчуває і думає приблизно те саме, що відчуває і думає голодний про шматок хліба.
online ukrainian dating - онлайн побачення це хороша ідея в умовах карантину
Але, як правило, цей голод (залежність від любові) затягується на роки. І це - вже хвороба, яка не приносить нічого, крім болю і страждань, яку треба «лікувати» і якомога швидше! Іноді душевна біль відчувається і на фізичному рівні: ниє, коле серце, є перепади тиску, з'являються головні болі, а також «жіночі» і «чоловічі» хвороби. На основі хронічного стресу виникають і інші захворювання.
Допоможіть мені не любити
«Kоли його немає поруч, мені так погано, у мене болить серце, тисне в скронях. Kоли він іде на роботу, у мене стрес, думаю про те, куди він пішов насправді, що буде робити, постійно телефоную йому на роботу, перевіряю, але перевірки не допомагають, я все одно хвилююся. Якщо його немає на роботі - божеволію. Якщо він там, але не в дусі, я думаю, в чому моя провина. Якщо у нього голос веселий, я ревную, чому на роботі у нього настрій кращий, ніж зі мною».
На жаль, така залежність від кохання зустрічається дуже часто, і люди сприймають її за справжню любов. «Я страждаю - значить люблю».
Переді мною сидить красива, доглянута, забезпечена 30-річна жінка. Останні 5 років Надія шалено закохана в свого ровесника, закохана без взаємності. Він простий, не багатий і не красень, неодружений, і доступний для будь-якої жінки, окрім неї. Скільки разів за ці 5 років Надія зустрічалася з Андрієм, вона може перерахувати на пальцях: після двох бурхливих пристрасних ночей закохалася, потім зустрілися ще 5 разів, причому два з них мимоволі, випадково на вулиці (ці зустрічі Надія підлаштувала сама з надією закохати його в себе).
Що тільки не робила жінка, щоб заманити коханого: спокушала, зваблювала, підкуповувала, намагалася викликати ревнощі, стежила за ним, підлаштовувала зустрічі, влаштовувала істерики і відштовхувала, причаровувала, погрожувала, врешті-решт, намагалася закохатися в іншого, але все марно. Інші чоловіки (багатші, красивіші, розумніші за Андрія, та ще й із серйозними намірами) не могли відвернути її від об'єкта хоча б на тиждень. Після нетривалих зустрічей вона їх без жалю залишала.
«Я хочу бути тільки з ним! Мені потрібен лише він! Але я не знаю, чи я потрібна йому чи ні. Він мені цього не говорить. І в мене ще є надія. Роки йдуть, стільки часу вже даремно витрачено! А я не можу знайти іншого, до кого б відчувала хоч якесь схоже почуття. Якщо ми не будемо разом, то я хочу хоча б народити від нього дитину! Вже рік, як він виїхав в інше місто, але я дізналася його адресу. Я хочу з'їздити туди. Навчіть, як мені його в себе закохати? - заявила Надія, будучи в здоровому глузді. - Чим я гірша від інших? У мене все є! І я готова все йому віддати, але йому нічого не треба. Я готова все від нього терпіти, я можу бути йому дуже зручною, вірною дружиною, і ніколи йому не дорікатиму ані в зрадах, ані у відсутності грошей. У мене вперше виникло таке сильне почуття, хоча я і закохувалася до цього. Я боюся, що більше нікого ніколи ТАK не покохаю, буду любити завжди тільки його!».
Ви думаєте, що Надія одна така в світі? Якби ж то! Кожна друга жінка, яка приходить до мене на консультації, страждає від мук шаленого кохання. Чоловіки теж не рідше жінок потрапляють в пастку любові. І, незважаючи на різні життєві ситуації, проблема у них одна.
Чому оспівана нещаслива любов?
Чому ж цей болючий стан залежності називають коханням? Саме така залежність від любові описана і, на жаль, оспівана в літературі. Мабуть, тому що це кохання призводить до болю, трагедії і руйнування.
Часто поетичні рядки відображають внутрішній (рідко щасливий) стан автора, його любовні переживання, особисту драму. Енергія нещасливого кохання сублімується в енергію творчості, у високий творчий потенціал. Поету, письменнику нікуди було б подіти почуття, які його переповнюють, нікому висловити їх, тому вони спрямовували їх в поетичні рядки, наповнені пристрастю і стражданням, що полегшувало їх душу. Яскравий приклад цього - Петрарка з його Лаурою. До речі, прописування страждань, негативних думок, почуттів - один із психотерапевтичних прийомів. Та й вірші легше пишуться, коли душа страждає, слова самі «лягають» на папір. Коли душа радіє, якось не до віршів стає, хочеться «ловити» даний момент, жити ним, насолоджуватися життям.
Іноді творчі люди навмисне (хтось свідомо, хтось інтуїтивно) заражаються таким станом, вишукують такі об'єкти для кохання, налаштовуються на «наркоманську» любов, щоб творити. Для них «наркоманське» кохання - штучно викликаний стан, джерело творчості. Адже про добре і радісне читати не цікаво. Читачеві потрібна романтика, страждання, випробування та перешкоди, які долають герої – горе, кров, смерть...
Література часто програмує читача на любовні страждання, залежність, на принесення себе в жертву в ім'я прекрасного почуття - любові. Згадайте Ромео і Джульєтту, Анну Kареніну, «бідну» Лізу. Така література, особливо поезія, романтизує негативні переживання, трагедію, горе. І тим, хто зачитується подібними віршами та романами (а зачитуємось ними ми, звичайно, в юному віці), здається, що саме це і є високі почуття, це і є любов, що любові без страждань і болю не буває.
І ми починаємо відчувати, думати і діяти, як літературні герої. Особливо, такі негативні програми небезпечні для вразливих, романтичних, емоційних підлітків. Вони і так розчаровані в реальній, що здається їм вульгарною, дійсності. У них немає в житті інших ідеалів, крім цих страждаючих, нещасних героїв, і їм свідомо чи несвідомо так хочеться бути на них схожими. «Я страждаю, як героїня, і пишаюся цим! Я знаю, що таке справжнє кохання! ». Крім цього, подібна література допомагає створити не тільки власний ідеал, але й ідеал коханого (коханої), якого в реальному житті просто і бути не може. Розбіжність же реальності з ідеалом призводить до великих розчарувань у житті, страждань, постійної незадоволеності тим, що є. А такі негативні переживання руйнують наше життя, нашу долю.
Що ж тоді робити зі своїм чадом? Не відбирати ж книжки! Тим більше, що це - класика! Просто треба пояснювати, що все, що написано в літературі, безперечно романтично, красиво й піднесено, але це - крайність, це - хвороба. І така любов веде до трагедії, саморуйнування, смерті. І це не є прикладом для наслідування, а якраз навпаки, показує, що може трапитися через таку любов, і що в житті є крайнощі, які необхідно усвідомити.
Психолог Марина Морозова
Читати продовження: Причини залежності від кохання
