При «наркоманській» любові відразу після декількох зустрічей настає ейфорія, така ж, як у залежного від алкоголю після кількох чарок. Буквально «зносить голову», «їде дах», і з цього часу ти починаєш жити тільки цією людиною (нею чи ним), ти думаєш тільки про нього (про неї), живеш лише ним (нею). Ознаки першого етапу цієї "любові" наступні: тобі з ним (з нею) так добре, що виростають крила, а без нього (без неї) так погано, що ти «вмираєш». І ти живеш з одним бажанням: «Дайте його (її) мені!». Дуже гострі відчуття!
Читай також: Чим відрізняється кохання від залежності?
Другий етап знаменується тим, що бажане з дійсністю не збігається. Коханий далекий до ідеалу. Його (або її) весь час мало. Як і при наркоманії, виникає потреба весь час збільшувати дозу, але дозу любові. Того, що так тішило ще вчора, сьогодні вже тобі не вистачає. У результаті тобі і без нього (без неї) погано, і з ним (з нею) погано, так як він (вона) не відповідають ідеалу, руйнуються очікування.
Найкращий, найщасливіший період в такому стані - це передчуття зустрічі (на короткий час повертається ейфорія), втім, і в алкоголіка ейфорія настає в передчутті випивки. І чим більше необхідна, бажана для тебе доза любові, тим більше об'єкт любові не збігається з ідеалом, тим сильніше під час і після зустрічі розчарування, проводить до страждання, горя. Адже, коли мені не додають дозу (те, чого я, на свій погляд, потребую), я страждаю. Тобі хочеться збільшити дозу любові, а об'єкт любові не хоче її збільшувати. Його це лякає, йому здається, що його втягує у «вир» невідома сила, і він «рятується», уникає «залежного», і цим посилює його страждання.
У «залежного» з'являється потреба покращити, змінити «шалено коханого» («кохану»). Йому здається, що якщо «кохана» зміниться, то і йому, «залежному», стане легше. Утворюється закрите коло: чим більше ми намагаємося змінити «коханого» («кохану») і переживаємо з цього приводу, тим він більше пручається і менше відповідає нам взаємністю, а чим він (вона) більше пручається, тим ми сильніше переживаємо і намагаємося його ( її) змінити, і тим більше страждаємо. У таких стосунках немає свободи і рівності. Будь-яке бажання кого-небудь змінити (навіть, якщо ти просто плачеш, благаєш про щось) - це насильство над цією людиною. А від будь-якого насильства людина прагне піти, втекти, «зірватися з ланцюга».
На цьому етапі проявляються всі негативні емоції: страх втрати, почуття провини, ревнощі, злість, бажання помститися, розпач, розчарування – немає жодної негативної емоції, якої не виникає в цей період.
Наслідки залежності від кохання
Гіркий досвід не проходить безслідно. Хтось все життя страждає від любовних залежностей, витрачаючи на кожну з них роки, потрапляючи в залежність то від однієї, то від іншої людини. Найчастіше – це жінки, вони продовжують жити в надіях і ілюзіях, «наступають на одні й ті ж граблі». А хтось, відчувши подібні муки один раз, розчаровується в коханні. І, боячись нових страждань від кохання, відмовляється від любові назавжди, забороняє собі любити, виправдовуючи свою відмову тим, що любові немає, що її придумали поети-романтики. Як правило, це чоловіки. Якщо вони колись «обпеклися», то намагаються не повторювати подібний досвід, а навпаки, «перевернути» ситуацію («Нехай жінки страждають через любов до мене, я вже настраждався»). І вони неусвідомлено роблять боляче іншим жінкам: закохують в себе, «приручають», а потім зненацька залишають, або грають зі своєю жертвою, використовують її. Вони знають, що якщо раптово, в розпал романтичних відносин, раптом зникнути, то жінка «сяде на цю голку», стане залежною, так як пояснити його зникнення ніяк не зможе, а надія на його повернення залишиться. Потім можна знову з'явитися, покористуватися і знову зникнути. Така поведінка поступово стає звичною для них, і вони починають вже усвідомлено маніпулювати жінками. Чоловіки, які мають багато партнерок або довгий час перебувають у пошуку, в свій час пережили цю трагедію. І таким чином, «рятуються» від можливої залежності кохання.
Але найгірше, що, випробувавши раз таку любов, іншої любові, спокійної і щасливої, ми вже не визнаємо. У радісному, спокійному почутті нам не вистачає страждань, гострих відчуттів, напруги. І коли ми зустрічаємо справжню любов, то проходимо повз, так її і не помітивши.
Як врятувати себе від «кохання-залежності»?
На жаль, це така «хвороба», яку самому вилікувати важко. Як говориться, «серцю не накажеш». Треба йти до фахівця, тобто до психолога. Вийшовши з залежності від кохання, ти стаєш дуже цікавим цій же «коханій» людині (через яку страждав), і ти можеш вибудувати з ним гармонійні стосунки.
Іноді, щоб звільнитися від такої залежності, досить просто усвідомити, що це почуття – не любов, а хвороба. І тоді все встає назад з голови на ноги, починаєш приходити до тями. Адже дуже багато залежить від того, що ми думаємо. Наше мислення визначає наші почуття і вчинки. Якщо ми думаємо, що це - любов, що любові без страждань не буває, то ми й продовжуємо страждати, приносити себе в жертву цьому болючому почуттю. Якщо ми знаємо, що це – НЕ любов, а залежність, хвороба, то ми і будемо відчувати, діяти у відповідності зі своїми думками.
Чи можна уникнути появі цього почуття, особливо тим, хто на особистому досвіді переконався, що «любов зла», і тепер боїться закохатися, боїться нових страждань, нової болі, нового розчарування? «Я не хочу виходити заміж без любові, я знаю, що не зможу прожити з нелюбим чоловіком навіть місяць. Але вже довгий час нікого не люблю. Я зрозуміла, що боюся закохуватися. Я вже витратила кілька років на одного чоловіка, який мучив мене, пив, гуляв і просто користувався мною, моїм почуттям. Я більше не хочу такої любові!».
Тому потрібно займатися собою, лікувати свою душу, вибудовувати, створювати себе.
Гармонійна людина в своє життя впускає тільки гармонійних людей і у неї завжди є вибір. Вона просто не потрапить в залежну ситуацію, не впустить у своє життя проблему, вона її буде бачити, спостерігати, усвідомлювати і обходити за кілометр.
Психолог Марина Морозова, realove
Моя посуда - кухонні аксесуари на будь-який смак за низькою ціною
Читай також: Чим відрізняється кохання від залежності?
Другий етап знаменується тим, що бажане з дійсністю не збігається. Коханий далекий до ідеалу. Його (або її) весь час мало. Як і при наркоманії, виникає потреба весь час збільшувати дозу, але дозу любові. Того, що так тішило ще вчора, сьогодні вже тобі не вистачає. У результаті тобі і без нього (без неї) погано, і з ним (з нею) погано, так як він (вона) не відповідають ідеалу, руйнуються очікування.
Найкращий, найщасливіший період в такому стані - це передчуття зустрічі (на короткий час повертається ейфорія), втім, і в алкоголіка ейфорія настає в передчутті випивки. І чим більше необхідна, бажана для тебе доза любові, тим більше об'єкт любові не збігається з ідеалом, тим сильніше під час і після зустрічі розчарування, проводить до страждання, горя. Адже, коли мені не додають дозу (те, чого я, на свій погляд, потребую), я страждаю. Тобі хочеться збільшити дозу любові, а об'єкт любові не хоче її збільшувати. Його це лякає, йому здається, що його втягує у «вир» невідома сила, і він «рятується», уникає «залежного», і цим посилює його страждання.
У «залежного» з'являється потреба покращити, змінити «шалено коханого» («кохану»). Йому здається, що якщо «кохана» зміниться, то і йому, «залежному», стане легше. Утворюється закрите коло: чим більше ми намагаємося змінити «коханого» («кохану») і переживаємо з цього приводу, тим він більше пручається і менше відповідає нам взаємністю, а чим він (вона) більше пручається, тим ми сильніше переживаємо і намагаємося його ( її) змінити, і тим більше страждаємо. У таких стосунках немає свободи і рівності. Будь-яке бажання кого-небудь змінити (навіть, якщо ти просто плачеш, благаєш про щось) - це насильство над цією людиною. А від будь-якого насильства людина прагне піти, втекти, «зірватися з ланцюга».
На цьому етапі проявляються всі негативні емоції: страх втрати, почуття провини, ревнощі, злість, бажання помститися, розпач, розчарування – немає жодної негативної емоції, якої не виникає в цей період.
Наслідки залежності від кохання
Гіркий досвід не проходить безслідно. Хтось все життя страждає від любовних залежностей, витрачаючи на кожну з них роки, потрапляючи в залежність то від однієї, то від іншої людини. Найчастіше – це жінки, вони продовжують жити в надіях і ілюзіях, «наступають на одні й ті ж граблі». А хтось, відчувши подібні муки один раз, розчаровується в коханні. І, боячись нових страждань від кохання, відмовляється від любові назавжди, забороняє собі любити, виправдовуючи свою відмову тим, що любові немає, що її придумали поети-романтики. Як правило, це чоловіки. Якщо вони колись «обпеклися», то намагаються не повторювати подібний досвід, а навпаки, «перевернути» ситуацію («Нехай жінки страждають через любов до мене, я вже настраждався»). І вони неусвідомлено роблять боляче іншим жінкам: закохують в себе, «приручають», а потім зненацька залишають, або грають зі своєю жертвою, використовують її. Вони знають, що якщо раптово, в розпал романтичних відносин, раптом зникнути, то жінка «сяде на цю голку», стане залежною, так як пояснити його зникнення ніяк не зможе, а надія на його повернення залишиться. Потім можна знову з'явитися, покористуватися і знову зникнути. Така поведінка поступово стає звичною для них, і вони починають вже усвідомлено маніпулювати жінками. Чоловіки, які мають багато партнерок або довгий час перебувають у пошуку, в свій час пережили цю трагедію. І таким чином, «рятуються» від можливої залежності кохання.
Але найгірше, що, випробувавши раз таку любов, іншої любові, спокійної і щасливої, ми вже не визнаємо. У радісному, спокійному почутті нам не вистачає страждань, гострих відчуттів, напруги. І коли ми зустрічаємо справжню любов, то проходимо повз, так її і не помітивши.
Як врятувати себе від «кохання-залежності»?
На жаль, це така «хвороба», яку самому вилікувати важко. Як говориться, «серцю не накажеш». Треба йти до фахівця, тобто до психолога. Вийшовши з залежності від кохання, ти стаєш дуже цікавим цій же «коханій» людині (через яку страждав), і ти можеш вибудувати з ним гармонійні стосунки.
Іноді, щоб звільнитися від такої залежності, досить просто усвідомити, що це почуття – не любов, а хвороба. І тоді все встає назад з голови на ноги, починаєш приходити до тями. Адже дуже багато залежить від того, що ми думаємо. Наше мислення визначає наші почуття і вчинки. Якщо ми думаємо, що це - любов, що любові без страждань не буває, то ми й продовжуємо страждати, приносити себе в жертву цьому болючому почуттю. Якщо ми знаємо, що це – НЕ любов, а залежність, хвороба, то ми і будемо відчувати, діяти у відповідності зі своїми думками.
Чи можна уникнути появі цього почуття, особливо тим, хто на особистому досвіді переконався, що «любов зла», і тепер боїться закохатися, боїться нових страждань, нової болі, нового розчарування? «Я не хочу виходити заміж без любові, я знаю, що не зможу прожити з нелюбим чоловіком навіть місяць. Але вже довгий час нікого не люблю. Я зрозуміла, що боюся закохуватися. Я вже витратила кілька років на одного чоловіка, який мучив мене, пив, гуляв і просто користувався мною, моїм почуттям. Я більше не хочу такої любові!».
Тому потрібно займатися собою, лікувати свою душу, вибудовувати, створювати себе.
Гармонійна людина в своє життя впускає тільки гармонійних людей і у неї завжди є вибір. Вона просто не потрапить в залежну ситуацію, не впустить у своє життя проблему, вона її буде бачити, спостерігати, усвідомлювати і обходити за кілометр.
Психолог Марина Морозова, realove
