Читай також: Залежність від кохання
Як правило, в залежність від кохання потрапляють люди з низькою самооцінкою, кому не вистачало в дитинстві батьківського тепла і любові (батьки займалися собою або дуже жорстко виховували дитину), або занадто контролювали кожен крок свого чада (дитина була повністю залежна від батьків). Головна особливість залежних - відсутність (нестача) любові до себе. До такої залежності призводять наступні негативні установки, закладені батьками: «Ревнує, значить любить», «Любов - це страждання», «Б'є, значить любить»...
Читайте також:
Залежність від кохання
Іноді батьки дають пряму вказівку до дії: «Ось закохаєшся і намотаєш сопель на кулак!», «Жінки підступні й небезпечні. Дивись в обидва, щоб тебе якась вертихвістка не обкрутила!»,«Чоловікам тільки одного потрібно! Пограється з тобою і кине!». І зачіпка (емоційна реакція) виникає тільки в тієї людини, яка викликає (або здатна викликати) напругу і страждання, хто поводиться непередбачувано, грає «в котики-мишки».
Існує декілька небезпечних міфів про кохання і стосунки. Наприклад, що для повного щастя потрібно знайти свою «другу половинку». Цей міф народжує відчуття неповноцінності. Насправді ми всі - повноцінні і цілком самодостатні, а наших «других половинок» навколо нас дуже багато, і вони є в будь-якій точці світу.
Чомусь ми вважаємо, що якщо я «люблю» (впав у залежність від кохання), то і мене повинні любити. Моїй пристрасті, мого стану достатньо для того, щоб партнер продовжував відповідати взаємністю, ми його мучимо: «а ти обіцяв, а ми домовлялися»...
Kоли любові немає, ми чекаємо, шукаємо її, таку загадкову і невловиму. Коли вона є, заповнює все наше життя і не завжди радістю, а частіше муками і стражданнями, що, як відомо, ще більше погіршує ситуацію. Чому ж "любов" така зла? І куди подітися від любовних страждань?
Як правило, в причинах своїх любовних страждань ми готові звинувачувати злу долю, об'єкт любові і всю протилежну стать. І рідко хто здогадується, що ми самі є джерелом цих мук. Ми наповнюємо своє життя стражданнями чи радістю, в залежності від свого внутрішнього стану.
Справа в тому, що переживання любові виникають в стані залежності від кохання, її ще називають «наркоманською» любов'ю. Залежність навіть на початку відносин - це комплекс негативних почуттів, що виражаються в суцільному стражданні за іншою людиною, в бажанні контролювати кожен її крок і «прибрати її у свою власність». Залежний «застрягає в стражданнях», йому нічого не цікаво в житті, крім «коханого», він ні про що інше не може думати, ні про що інше не може говорити (будь-яка розмова зводиться до «коханого»: до того, що з ним робити, як себе повести, що сказати, де він ходить, чим займається). Для залежних людей любов - це страждання. І страждання стає «лакмусовим папірцем» любові: якщо я страждаю за цією людиною, значить, я її люблю, якщо не страждаю, значить, не люблю.
Справжня любов - це світле, радісне, позитивне почуття. Любов - це АKТИВНА ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ у житті і вільний розвиток об'єкта кохання. Я люблю тебе, але кожен з нас вільний (в своїх думках, у прийнятті рішень). Якщо тобі буде краще без мене, я зрозумію і відпущу тебе з побажаннями щастя.
Істинна любов - це РАДІСТЬ! Це - дарування та отримування радості. Лакмусовим папірцем справжньої любові є РАДІСТЬ, а не страждання - якщо я радий тобі і твоїм радощам, а ти рада мені і моїм упіхам, якщо нам радісно і комфортно разом, значить, ми любимо одне одного.
До речі, справжнє кохання зустрічається в житті не рідше, ніж залежність від любові. Просто не кожен вміє любити, не кожен може розпізнати справжнє почуття (просто він користується не тим «лакмусовим папірцем»: «якщо я страждаю, я люблю, а якщо не страждаю, значить, це - не кохання»).
Читай продовження: Чим відрізняється кохання від залежності?
Як правило, в залежність від кохання потрапляють люди з низькою самооцінкою, кому не вистачало в дитинстві батьківського тепла і любові (батьки займалися собою або дуже жорстко виховували дитину), або занадто контролювали кожен крок свого чада (дитина була повністю залежна від батьків). Головна особливість залежних - відсутність (нестача) любові до себе. До такої залежності призводять наступні негативні установки, закладені батьками: «Ревнує, значить любить», «Любов - це страждання», «Б'є, значить любить»...
sweety girls - формат онлайн побачень в умовах карантину
Читайте також:
Залежність від кохання
Іноді батьки дають пряму вказівку до дії: «Ось закохаєшся і намотаєш сопель на кулак!», «Жінки підступні й небезпечні. Дивись в обидва, щоб тебе якась вертихвістка не обкрутила!»,«Чоловікам тільки одного потрібно! Пограється з тобою і кине!». І зачіпка (емоційна реакція) виникає тільки в тієї людини, яка викликає (або здатна викликати) напругу і страждання, хто поводиться непередбачувано, грає «в котики-мишки».
Існує декілька небезпечних міфів про кохання і стосунки. Наприклад, що для повного щастя потрібно знайти свою «другу половинку». Цей міф народжує відчуття неповноцінності. Насправді ми всі - повноцінні і цілком самодостатні, а наших «других половинок» навколо нас дуже багато, і вони є в будь-якій точці світу.
Чомусь ми вважаємо, що якщо я «люблю» (впав у залежність від кохання), то і мене повинні любити. Моїй пристрасті, мого стану достатньо для того, щоб партнер продовжував відповідати взаємністю, ми його мучимо: «а ти обіцяв, а ми домовлялися»...
Kоли любові немає, ми чекаємо, шукаємо її, таку загадкову і невловиму. Коли вона є, заповнює все наше життя і не завжди радістю, а частіше муками і стражданнями, що, як відомо, ще більше погіршує ситуацію. Чому ж "любов" така зла? І куди подітися від любовних страждань?
Як правило, в причинах своїх любовних страждань ми готові звинувачувати злу долю, об'єкт любові і всю протилежну стать. І рідко хто здогадується, що ми самі є джерелом цих мук. Ми наповнюємо своє життя стражданнями чи радістю, в залежності від свого внутрішнього стану.
Справа в тому, що переживання любові виникають в стані залежності від кохання, її ще називають «наркоманською» любов'ю. Залежність навіть на початку відносин - це комплекс негативних почуттів, що виражаються в суцільному стражданні за іншою людиною, в бажанні контролювати кожен її крок і «прибрати її у свою власність». Залежний «застрягає в стражданнях», йому нічого не цікаво в житті, крім «коханого», він ні про що інше не може думати, ні про що інше не може говорити (будь-яка розмова зводиться до «коханого»: до того, що з ним робити, як себе повести, що сказати, де він ходить, чим займається). Для залежних людей любов - це страждання. І страждання стає «лакмусовим папірцем» любові: якщо я страждаю за цією людиною, значить, я її люблю, якщо не страждаю, значить, не люблю.
Справжня любов - це світле, радісне, позитивне почуття. Любов - це АKТИВНА ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ у житті і вільний розвиток об'єкта кохання. Я люблю тебе, але кожен з нас вільний (в своїх думках, у прийнятті рішень). Якщо тобі буде краще без мене, я зрозумію і відпущу тебе з побажаннями щастя.
Істинна любов - це РАДІСТЬ! Це - дарування та отримування радості. Лакмусовим папірцем справжньої любові є РАДІСТЬ, а не страждання - якщо я радий тобі і твоїм радощам, а ти рада мені і моїм упіхам, якщо нам радісно і комфортно разом, значить, ми любимо одне одного.
До речі, справжнє кохання зустрічається в житті не рідше, ніж залежність від любові. Просто не кожен вміє любити, не кожен може розпізнати справжнє почуття (просто він користується не тим «лакмусовим папірцем»: «якщо я страждаю, я люблю, а якщо не страждаю, значить, це - не кохання»).
Психолог Марина Морозова
Читай продовження: Чим відрізняється кохання від залежності?
