Любов між чоловіком і жінкою - це не якась особлива любов, яка принципово відрізняється від інших видів любові. Від любові між матір'ю і дитиною, між друзями. Це та ж сама любов, тільки трохи з іншим відтінком. І тому упізнати її можна так само, як і будь-яку іншу любов.
Я багато розмірковував, як зрозуміти у відносинах двох людей, любов це чи не любов...
Одна з ознак - те, що людям добре разом. І погано один без одного. «Я його дуже люблю, але краще б він був подалі» - це не любов. Але й ця ознака спірна, тому що невідомо, чи люблю я людину чи те задоволення, яке отримую від спілкування з нею.
Для себе саму істину ознаку любові я знайшов в апостола Павла: «радійте з тими, хто тішиться, і плачте з тими, хто плаче». Коли радість людини справді стає моєю радістю, коли все, що його радує, тішить мене, а його біль стає моїм болем, тут є любов. На більш низькому рівні я сказав би - це співпереживання. На більш високому, повному рівні - його життя стає моїм життям, його почуття - моїми почуттями. Все, що відбувається з цією людиною, мене стосується на самому глибинному рівні.
Часто-густо у класичній літературі, та й у житті, ми зустрічаємося з ситуаціями, коли люди вважають, що вони люблять один одного. Болісно переживають, якщо на якийсь час розлучаються. Але при цьому все їх спілкування, вся їхня близькість відбувається в якійсь вузькій частині їхнього життя. А в усьому іншому вони майже чужі. Він починає про щось говорити - а їй це нудно. Її щось схвилювало, а він вважає це поганим. Один з двох може навіть посміятися над тим, що іншого "зацепило". Це небезпечно.
Як дізнатися, що це саме та людина, з якою ти зможеш прожити все своє життя в любові? Критеріїв я таких не знаю, але єдине можу сказати: не поспішайте до вінця. Потрібен досвід спілкування.
Тисячолітня практика, коли люди спочатку заручаються, і лише через певний час приходять до вінця, була виправданою. Вивчали один одного досить довго. Не кілька років, звичайно, але кілька місяців. Хоча б півроку поживи найтіснішій життям, що виключає, звичайно, фізичну близькість.
Деякі люди вважають, що треба в усіх відношеннях зблизитися, але я вважаю, що все-таки в інтимні відносини в усій їхній повноті вступати до шлюбу - це неправильно. Півроку - це достатній термін, якщо люди проводять разом досить багато часу, щоб побачити себе, побачити один одного в буденній обстановці.
Протоієрей Ігор Гагарін
www.realove.ru
Я багато розмірковував, як зрозуміти у відносинах двох людей, любов це чи не любов...
Одна з ознак - те, що людям добре разом. І погано один без одного. «Я його дуже люблю, але краще б він був подалі» - це не любов. Але й ця ознака спірна, тому що невідомо, чи люблю я людину чи те задоволення, яке отримую від спілкування з нею.
Для себе саму істину ознаку любові я знайшов в апостола Павла: «радійте з тими, хто тішиться, і плачте з тими, хто плаче». Коли радість людини справді стає моєю радістю, коли все, що його радує, тішить мене, а його біль стає моїм болем, тут є любов. На більш низькому рівні я сказав би - це співпереживання. На більш високому, повному рівні - його життя стає моїм життям, його почуття - моїми почуттями. Все, що відбувається з цією людиною, мене стосується на самому глибинному рівні.
Часто-густо у класичній літературі, та й у житті, ми зустрічаємося з ситуаціями, коли люди вважають, що вони люблять один одного. Болісно переживають, якщо на якийсь час розлучаються. Але при цьому все їх спілкування, вся їхня близькість відбувається в якійсь вузькій частині їхнього життя. А в усьому іншому вони майже чужі. Він починає про щось говорити - а їй це нудно. Її щось схвилювало, а він вважає це поганим. Один з двох може навіть посміятися над тим, що іншого "зацепило". Це небезпечно.
Як дізнатися, що це саме та людина, з якою ти зможеш прожити все своє життя в любові? Критеріїв я таких не знаю, але єдине можу сказати: не поспішайте до вінця. Потрібен досвід спілкування.
Тисячолітня практика, коли люди спочатку заручаються, і лише через певний час приходять до вінця, була виправданою. Вивчали один одного досить довго. Не кілька років, звичайно, але кілька місяців. Хоча б півроку поживи найтіснішій життям, що виключає, звичайно, фізичну близькість.
Деякі люди вважають, що треба в усіх відношеннях зблизитися, але я вважаю, що все-таки в інтимні відносини в усій їхній повноті вступати до шлюбу - це неправильно. Півроку - це достатній термін, якщо люди проводять разом досить багато часу, щоб побачити себе, побачити один одного в буденній обстановці.
Протоієрей Ігор Гагарін
www.realove.ru