Зазвичай свої бесіди з старшокласниками про сім’ю я починаю з пояснення понять любові і закоханості. Любов - це коли «два в плоть єдину». Коли здійснилося якесь єднання двох осіб в єдину плоть. А закоханість - це просто відчуття любові, що зароджується (але яка ще не народилася). Причому закоханість, як правило, переживається набагато яскравіше, ніж любов.Як завжди розвиваються відносини між хлопцем і дівчиною? Перше побачення. Серце тріпоче і хвилюється, дихання перехоплює від хвилювання, все, як в тумані. Друге побачення. Третє. П’яте... Десяте.
Серце вже не так тріпоче, дихання вже не перехоплює. Але відносини розвиваються далі.
Етап наступний - перший дотик. Він бере її за руку. Немов електричний розряд проходить крізь руки. Знов серце тріпоче і хвилюється, дихання перехоплює від хвилювання, все, як в тумані. Проходить тиждень-другий. Дотик вже так не хвилює.
Далі новий етап у відносинах - перші скромні обійми. Він бере її за талію. Знов серце тріпоче і хвилюється, дихання перехоплює від хвилювання, все, як в тумані. Але і до обіймів звикаєш. Потім перший поцілунок. Знов все стривожено.
Протягом двох-трьох місяців постійно нові відкриття, постійно нові відчуття і нові переживання. Обоє молоді люди думають: «Ось вона, яка - любов! І так буде вічно!» Але насправді все не так. Ну, дійшли до поцілунків, а далі? А далі йти нікуди! Правда, може бути ще падіння в гріх, але далі все одно йти нікуди. І починається розчарування: «Напевно, любов пішла!» А любов не пішла, її ще не було. Просто закінчився потік нових вражень і закоханість (а не любов) йде.
Таким чином, справжня любов- це стан двох людей («два в плоть єдину»), а закоханість - це просто відчуття, хоча і дуже сильні, але проте це ще не реальний стан.
З чим можна порівняти ці відчуття? Припустимо, ви потрапили в аварію, отримали травму і цілий рік пролежали в лікарні, не маючи можливості ходити. І ось ви відчуваєте одужання. Вам радісно від того, що ви скоро зможете ходити. Відчуття переповнюють вас, хоча ви ще не ходите, а просто лежите на ліжку.
Це один стан, а зараз його порівняємо з іншим.Ось ви вже встали і цілий місяць ходите.
Вас також переповнюватимуть почуття, і ви радітимете кожному кроку? Навряд чи. Тепер для вас ходити - це звичайна справа.
Наприклад, дійти до умивальника - які тут можуть бути романтичні захоплення? Так і в любові.
Поки ти тільки закоханий, відчуття переповнюють тебе. А коли ти вже любиш, чуттєвість йде, починаються будні, але любов залишається.
Ти ходиш? Значить, ти не схожий на лежачого хворого, ти інша людина. Ти полюбив, значить, ти вже не схожий на закоханого, все інакше, ти інша людина. Хоча треба відзначити, що закоханість буває різна. Можна розрізнити її рівні.
У російській мові є одне основне слово, що виражає відношення між чоловіком і жінкою, - любов.
У інших мовах може бути декілька різних слів, що відображають різні сторони любові.
Наприклад, в грецькій мові є три слова, що означають любов, якими можна позначити різні рівні почуття чоловіка і жінки: «агапі» - жертовна любов, «філіа» - дружня прихильність, «ерос» - плотський потяг.У церковному вченні часто виділяють в людині три рівні: дух, душу і тіло. Відповідно до цього можна виділити три рівні закоханості.
1. Духовний рівень (агапі).
2. Душевний рівень (філіа).
3. Тілесний рівень (ерос).
Досконала любов у шлюбі не має рівнів, бо охоплює всю істоту людини, коли двоє стають єдиною плоттю. Іноді шлюб починається потягом на тілесному рівні. Тут все вирішує зовнішня привабливість.
Ясно, що тут дуже багато можливостей втратити закоханість.
Краще, коли шлюб починається потягом на тілесному і душевному рівні. В цьому випадку є якесь бажання доторкнутися до душі людини, більше з нею спілкуватися, виникає безліч спільнх інтересів, які ще більше зближують душі закоханих, між ними зав’язується серйозна дружба.
Але в ідеалі шлюб повинен починатися потягом на всіх рівнях, коли до попереднього варіанту додається ще і бажання стати частиною іншої людини, що неможливо без самопожертвування.
Щоб пояснити, в чому полягає духовний рівень, доведеться пригадати про фундаментальні поняття «бути» і «мати», які визначають глибину ставлення людини до життя і до інших людей.
Одна православна жі-нка-психолог на заняттях про шлюб ставить питання: «Коли ви одружувалися, ви хотіли мати дружину? мати -дітей? мати затишний будинок? Або ж ви хотіли бути чоловіком? бути батьком? бути господарем будинку?»
В одному випадку егоїстичне бажання чимось володіти, а в іншому - змінити самого себе для інших.
Ось це бажання бути кимось для іншої людини і є той третій духовний потяг, який в ідеалі повинен бути перед вступом до шлюбу.
Саме це третє бажання і є найголовнішим творчим початком в будівництві нової сім’ї. Якщо є тільки воно одне, його вже досить для побудови сім’ї. Ось чому раніше часто одружували, не питаючи молодих про їх бажання. Душевний і тілесний потяг не так важливий, якщо є бажання у чоловіка стати справжнім чоловіком, а у жінки - стати справжньою дружиною. І тут не так важливий вибір іншої людини, оскільки немає мук: «З ким зв’язати своє життя? з цим? або з цим? А раптом помилюся? А раптом він (вона) буде негідником?»
З цього приводу дуже корисно прочитати книгу Еріха Фромма «Мистецтво любити». Він з перших же рядків пояснює, що проблема любові полягає не в проблемі вибору суб’єкта любові, а в здатності любити.
Дійсно, якщо хочеш мати хорошу дружину, то вибирати можна довго і ретельно, і все одно ідеальну не знайти. А якщо ти хочеш стати добрим чоловіком, то стати ним можеш при будь-якій дружині. Яка б дружина не трапилася, ти сам будь хорошим чоловіком - от і все!
Впевнений (і переконаний на декількох прикладах сімей), якщо є ця закваска в молодому подружжі, то незабаром у них з’являються і глибока душевна прихильність (філіа), і втрясаються всі інтимні сторони їх життя (ерос), не дивлячись на всю різницю темпераменту, виховання і так далі. Наприклад, дівчина, вихована матір’ю-одиночкою, не бачила правильних відносин між чоловіком і жінкою, як правило, або довго не може подолати скутість у відносинах з чоловіком, або формує свої уявлення про ці відносини через телебачення і довго не може побудувати їх правильно.
Хлопець, що не відчув в дитинстві впливу батька, теж часто вбирає жіночий образ поведінки в сім’ї і довго не може навчитися ухвалювати рішення і відповідати за них. Але все це долається (приблизно через два-три, а то і чотири-п’ять років), якщо є бажання не тільки отримати щось від іншого, але дати самому.
Зі сказаного можна зробити висновок, що далеко не всяка закоханість приводить до справжньої любові в шлюбі. Дуже часто закоханість виявляється пустоцвітом. Само по собі життя в шлюбі не народжує любов: мовляв, розпишемося - і любов з’явиться. Закоханість - тільки зернина, але ця зернина повинна мати необхідний зародок любові - бажання бути чоловіком чи дружиною. Якщо ж людина не має цього зародка любові, то вона колись залишить все і піде.
Священик Ілія Шугаєв
АМВОН
realove.ru
