Якщо батьки мають неправильне уявлення про шлюб або недооцінюють його значення, то потерпає, перш за все, їхнє чадо. А тому суперечки, які іноді виникають між православними, щодо того, що краще: чернецтво чи сімейне життя - абсолютно безпідставні і непотрібні.
Шлюб - це шлях до спасіння. Кожному належить знайти свою дорогу і "здійснювати своє спасіння"(Фил.2.12) у тих умовах, у які його поставив Бог. Нікому не дозволено стати ченцем тому, що він нехтує шлюбом (див. Правила 9 і 10 Танзького собору); але і ніхто не повинен, узявши шлюб, зневажати чернецтво.
Слова Господа (Мф. 9.4) засвідчують, що Він не вважає чернецтво прийнятним для всіх. Натомість у нас є Його слово як Божественне установлення і благословення шлюбного життя: "Бог же спочатку творіння "створив чоловіком і жінкою їх. Покине тому чоловік батька свого та матір, і стануть обоє вони одним тілом," - тим то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, - людина нехай не розлучає!"(Мк.10.6-9). Як знак благословення Богом подружнього життя розглядається у Православ'ї і перше чудо Господа під час весілля у Кані Галілейській, коли вода була перетворена на вино. Отже, Бог дав людині шлюб як таїнство і як життєвий шлях, який веде до спасіння.
Христос не заповідав чернецтва як загальнообов'язкового правила. Він казав любити Бога всім серцем, і душею, і розумом і ближнього, як самого себе. Отож, для християн, які вже перебувають у шлюбі і виховують дітей, проблема полягає в тому, щоб звести до мінімуму свої обов'язки і стати вільним для духовного життя. Кожен сім'янин повинен ставити перед собою питання: "Як мені, маючи сім'ю, виховати любов до Бога і до ближнього?"
Один сім'янин запитав духовного отця: "Як я можу, живучи в миру, завжди перебувати в присутності Божій?" Старець відповів: "Роби все так, начебто ти - співпрацівник Бога". Бути "співпрацівником Божим" у створенні християнської сім'ї і вихованні дітей християнами - справа істинно велика і свята.
Християнське життя є життям за подобою Єдиного в Трьох особах Бога - життя разом з іншими. Дуже рідко буває, щоб хтось був призваний Богом у пустелю - тоді він зобов'язаний бути в повному усамітнені. Проте для більшості з нас християнське життя означає життя в тому чи іншому суспільстві. Зрештою, ті ж затворники, як правило, не одне десятиліття жили серед людей, перш ніж усамітнилися. Преподобний Силуан казав: "Брат мій - життя моє". Людина, яка перебуває в шлюбі, може сказати (і це єдино правильне богословське трактування): "Моя дружина (мій чоловік) і діти - моє життя. Вони - його зміст. Живучи з ними, я можу навчитися наслідувати любов Христа". Мірилом духовного здоров'я є наші стосунки з тими, з ким ми живемо. Ніякого іншого критерію немає. Сімейне життя є мірилом християнського поступу для тих, хто живе в миру.
Усе, чого ми навчимось в сімейному житті, - то внесок у спасіння власних дітей. Це важливо. Це те, що має вічну цінність.
Немає кращого порадника у сімейному житті, ніж Святе Письмо. Радимо частіше звертатися до апостольських послань, які стосуються сімейного життя. Так, наприклад, є багато настанов у Першому посланні ап. Петра, а також у посланнях ап. Павла до коринтян та єфесян. Починаючи вивчати Святе Письмо, просімо Господа, щоб Він допоміг нам зрозуміти і зреалізувати прочитане.
Сказано: "Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне"(Євр.13.4). У наш час багато хто легковажить у стосунках між людьми протилежної статі. Є такі, що статевим життям живуть до шлюбу. А є люди, які відмовляються від повноцінних подружніх стосунків, мотивуючи це "призначенням жити в чистоті". Св. апостол Павло каже: чоловік і дружина повинні утримуватися "за взаємною згодою, щоб бути в пості та молитві"(1 Кор.5.7).
Іноді буває, що до Христа навертається лише хтось один із подружжя (як правило, це жінка) і через це виникають у сім'ї непорозуміння. За вченням св. ап. Павла, шлюб не повинен розпадатися, якщо невіруючий згідний жити з віруючим. Адже, як каже святий апостол Петро, лише самою поведінкою, без слова, дружина - християнка може привести невіруючого чоловіка до Господа (1 Петр.3.1).
Пам'ятаймо, що істинне навернення і духовне зростання веде сімейного християнина до самовідданої любові, до бажання полегшити життя тому, з ким живе. А тому той, хто хоче мати сім'ю, нехай просить Бога, щоб Він знайшов йому пару, аби жити у шлюбі по-християнськи і виховувати християнами своїх дітей.
Джерело: Писанка
Шлюб - це шлях до спасіння. Кожному належить знайти свою дорогу і "здійснювати своє спасіння"(Фил.2.12) у тих умовах, у які його поставив Бог. Нікому не дозволено стати ченцем тому, що він нехтує шлюбом (див. Правила 9 і 10 Танзького собору); але і ніхто не повинен, узявши шлюб, зневажати чернецтво.
Слова Господа (Мф. 9.4) засвідчують, що Він не вважає чернецтво прийнятним для всіх. Натомість у нас є Його слово як Божественне установлення і благословення шлюбного життя: "Бог же спочатку творіння "створив чоловіком і жінкою їх. Покине тому чоловік батька свого та матір, і стануть обоє вони одним тілом," - тим то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, - людина нехай не розлучає!"(Мк.10.6-9). Як знак благословення Богом подружнього життя розглядається у Православ'ї і перше чудо Господа під час весілля у Кані Галілейській, коли вода була перетворена на вино. Отже, Бог дав людині шлюб як таїнство і як життєвий шлях, який веде до спасіння.
Христос не заповідав чернецтва як загальнообов'язкового правила. Він казав любити Бога всім серцем, і душею, і розумом і ближнього, як самого себе. Отож, для християн, які вже перебувають у шлюбі і виховують дітей, проблема полягає в тому, щоб звести до мінімуму свої обов'язки і стати вільним для духовного життя. Кожен сім'янин повинен ставити перед собою питання: "Як мені, маючи сім'ю, виховати любов до Бога і до ближнього?"
Один сім'янин запитав духовного отця: "Як я можу, живучи в миру, завжди перебувати в присутності Божій?" Старець відповів: "Роби все так, начебто ти - співпрацівник Бога". Бути "співпрацівником Божим" у створенні християнської сім'ї і вихованні дітей християнами - справа істинно велика і свята.
Християнське життя є життям за подобою Єдиного в Трьох особах Бога - життя разом з іншими. Дуже рідко буває, щоб хтось був призваний Богом у пустелю - тоді він зобов'язаний бути в повному усамітнені. Проте для більшості з нас християнське життя означає життя в тому чи іншому суспільстві. Зрештою, ті ж затворники, як правило, не одне десятиліття жили серед людей, перш ніж усамітнилися. Преподобний Силуан казав: "Брат мій - життя моє". Людина, яка перебуває в шлюбі, може сказати (і це єдино правильне богословське трактування): "Моя дружина (мій чоловік) і діти - моє життя. Вони - його зміст. Живучи з ними, я можу навчитися наслідувати любов Христа". Мірилом духовного здоров'я є наші стосунки з тими, з ким ми живемо. Ніякого іншого критерію немає. Сімейне життя є мірилом християнського поступу для тих, хто живе в миру.
Усе, чого ми навчимось в сімейному житті, - то внесок у спасіння власних дітей. Це важливо. Це те, що має вічну цінність.
Немає кращого порадника у сімейному житті, ніж Святе Письмо. Радимо частіше звертатися до апостольських послань, які стосуються сімейного життя. Так, наприклад, є багато настанов у Першому посланні ап. Петра, а також у посланнях ап. Павла до коринтян та єфесян. Починаючи вивчати Святе Письмо, просімо Господа, щоб Він допоміг нам зрозуміти і зреалізувати прочитане.
Сказано: "Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне"(Євр.13.4). У наш час багато хто легковажить у стосунках між людьми протилежної статі. Є такі, що статевим життям живуть до шлюбу. А є люди, які відмовляються від повноцінних подружніх стосунків, мотивуючи це "призначенням жити в чистоті". Св. апостол Павло каже: чоловік і дружина повинні утримуватися "за взаємною згодою, щоб бути в пості та молитві"(1 Кор.5.7).
Іноді буває, що до Христа навертається лише хтось один із подружжя (як правило, це жінка) і через це виникають у сім'ї непорозуміння. За вченням св. ап. Павла, шлюб не повинен розпадатися, якщо невіруючий згідний жити з віруючим. Адже, як каже святий апостол Петро, лише самою поведінкою, без слова, дружина - християнка може привести невіруючого чоловіка до Господа (1 Петр.3.1).
Пам'ятаймо, що істинне навернення і духовне зростання веде сімейного християнина до самовідданої любові, до бажання полегшити життя тому, з ким живе. А тому той, хто хоче мати сім'ю, нехай просить Бога, щоб Він знайшов йому пару, аби жити у шлюбі по-християнськи і виховувати християнами своїх дітей.
Джерело: Писанка
