Православ'я — монахолюбива релігія. Ченці оточені ореолом таємничості, пошани і преклонення. Але що відбувається усередині цього ореолу? У чому полягає подвиг ченців? Як вони будують стосунки з іншими людьми? Чи дивляться вони телевізор? Про це і багато чого іншого ми розпитали в ігумена Лонгина. Як правило, послідовники романтизму погано розуміли духовну суть чернецтва. Воно сприймалося ними трагічно, і йому протиставлялася повне яскравих фарб і пригод життя. А відхід в монастир — це була свого роду смерть людських надій, в кращому разі оточено ореолом загадковості і суму.

Cучасний світ переживає занепад духовності й моральності, визнає цей факт, і більше того,шукає виходу зі становща. Криза проявляється у суспільстві та в усіх його вимірах. Вона вагомо вплинула на християнство. Загально визнаним є, що зі стану монашества можна судити про стан Церкви. І зворотньо— занепад монашества виливається у занепад Церкви. Вони тісно взаємопов’я зані. Монашество є душею і серцем Христового Тіла. І якщо йдеться про зміцнення і дальший прогрес Церкви, слід розглянути, що є і що робиться в Її серці. Не існує Православна Церква без монашества.

Якщо батьки мають неправильне уявлення про шлюб або недооцінюють його значення, то потерпає, перш за все, їхнє чадо. А тому суперечки, які іноді виникають між православними, щодо того, що краще: чернецтво чи сімейне життя - абсолютно безпідставні і непотрібні. Шлюб - це шлях до спасіння. Кожному належить знайти свою дорогу і "здійснювати своє спасіння"(Фил.2.12) у тих умовах, у які його поставив Бог.