_____________________________
girko.net - каталог весільних послуг,
який допоможе Вам спланувати весілля.
А якщо Ви надаєте весільні послуги -
подбає про пошук клієнтів.
_____________________________
girko.net - каталог весільних послуг,
який допоможе Вам спланувати весілля.
А якщо Ви надаєте весільні послуги -
подбає про пошук клієнтів.
_____________________________
Наречений і наречена, тримаючи в руках запалені свічки, що зображують духовне світло таїнства, урочисто входять на середину храму. їм передує священик з кадилом, вказуючи цим, що на життєвому шляху вони повинні слідувати по заповідях Господніх, а добрі справи їх будуть, як фіміам, підноситися до Бога. Хор зустрічає їх співом псалма 127, у якому пророк-псалмоспівець Давид прославляє благословенний Богом шлюб; перед кожним віршем хор співає: «Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі».Наречений і наречена стають на розстелений на підлозі рушник (білий або рожевий) перед аналоєм, на якому лежать хрест, Євангеліє й вінці.
Наречений і наречена перед обличчям всієї Церкви ще раз підтверджують вільне й невимушене бажання одружитися й відсутність у минулому з боку кожного з них обіцянки третій особі вступити з нею у шлюб.
« Чи маєш ти щире й невимушене бажання й твердий намір бути чоловіком цієї (ім'я нареченої), яку бачиш тут перед собою?», — запитує священик, і наречений відповідає: «Маю, чесний отче». — « Чи не зв'язаний ти обіцянкою іншій нареченій?» - «Ні, не зв'язаний». Потім, звернувшись до нареченої, священик запитує: «Чи маєш ти щире й невимушене бажання й твердий намір бути дружиною цього (ім'я нареченого), якого бачиш перед собою?» - «Маю, чесний отче». «Чи не зв'язана обіцянкою і іншому нареченому?» - «Ні, не зв'язана».
Отже, наречений і наречена підтвердили перед Богом і Церквою добровільність і непорушність свого наміру вступити в шлюб. Таке волевиявлення в нехристиянському шлюбі є вирішальним принципом. У християнському шлюбі воно - головна умова для природного (по плоті) шлюбу, умова, після якої він повинен уважатися дійсним.
Тепер тільки, після ствердження цього природного шлюбу, починається таємниче освячення шлюбу Божественноюблагодаттю-чин вінчання. Починається вінчання літургічним виголосом: «Благословенне Царство...», яким проголошується причетність наречених до Царства Божого.
Після короткої ектенії про благополуччя душевне й тілесне нареченого й нареченої священик проголошує три великі молитви.
Перша молитва звернена до Господа Ісуса Христа. Священик молиться: «Благослови шлюб цей: і подай рабам Твоїм цим життя мирне, довголіття, любов один до одного в союзі миру, нев'янучий вінець слави; сподоби дітей їх побачити дітей своїх, ложе їх неоскверненим збережи. І даруй їм від роси небесної і від достатку земного; наповни дім їх пшеницею, вином і оливою, і всякою милістю, щоб вони могли й іншим при потребі подавати, даруй і тим, які тепер з нами, все, що потрібне для спасіння».
У другій молитві священик молить Триєдиного Господа, зберіг і пом'янув наречених. «Даруй їм плід утроби, дітей добрих, однодумність у душах, підніми їх, як кедри ліванські, як виноградну лозу із прекрасним віттям, даруй їм насіння колосисте, щоб вони, маючи достаток у всьому, були скорі на всяку благу справу й Тобі угодну. І щоб побачили вони синів від синів своїх, як молоді нащадки дерева оливного, навколо стовбура свого й догодивши Тобі, нехай засіяють як світила на небі в Тобі, Господі нашім».
Потім, у третій молитві, священик ще раз звертається до Триєдиного Бога й благає Його, щоб Він, Котрий створив чоловіка й потім з ребра його сотворив дружину як помічницю йому, послав і нині руку Свою від святої оселі Своєї, і поєднавши наречених, звінчав їх у плоть єдину, і дарував їм плід утроби.
Після цих молитов наступають найважливіші хвилини вінчання. Те, про що священик молив Господа Бога перед обличчям всієї церкви й разом із всією
церквою — про благословення Боже, — тепер очевидно відбувається над нареченими, скріплює й освячує їхній подружній союз. Священик, взявши вінець, знаменує ним хрестоподібно нареченого й дає йому цілувати образ Спасителя, прикріплений до передньої частини вінця. Вінчаючи нареченого, священик вимовляє: «Вінчається раб Божий (ім'я) з рабою Божою (ім'я) в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа».
Благословивши в такий же спосіб наречену й давши їй прикластися до образа Пресвятої Богородиці, що прикрашає її вінець, священик вінчає її, вимовляючи: «Вінчається раба Божа (ім'я) з рабом Божим (ім'я) в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа».
Прикрашені вінцями, наречений і наречена мають бути свідомі того, що вони знаходяться перед обличчям Самого Бога, обличчям всієї Церкви Небесної і земної і очікують благословення Божого.
Настає найбільш урочиста, найсвятіша хвилина вінчання!
Священик говорить: «Господи, Боже наш, славою й честю вінчай їх!». При цих словах він, від імені Бога, благословляє їх. Це молитовне проголошення священик вимовляє тричі й тричі благословляє нареченого й наречену.
Всі присутні в храмі повинні підсилювати молитву священика, у глибині душі повинні повторювати за ним: «Господи, Боже наш! Славою й честю вінчай їх!».
Покладання вінців і слова священика: «Господи наш, славою й честю вінчай їх» - стверджують Таїнство шлюбу. Церква, благословляючи шлюб, проголошує наречених родоначальниками нової християнської родини — малої, домашньої церкви, вказуючи їм шлях у Царство Боже й знаменуючи вічність їхнього союзу, нерозривність його, як сказав Господь: Того, що Бог сполучив, того людина хай не розлучає (Мт. 19,6).
Потім читається Послання до Ефесян святого апостола Павла (5,20—33), де шлюбний союз уподібнюється союзу Христа й Церкви, за яку віддав Себе на смерть Спаситель, що полюбив Її. Любов чоловіка до дружини - ця подоба любові Христа до Церкви, а любовно-смиренна покора дружини чоловікові - подоба відносин Церкви до Христа. Ця взаємна любов до самовідданості, готовність пожертвувати собою за образом Христа, Який віддав Себе на розп'ятт-за грішних людей, і за образом істинних послідовників Його, які стражданнями й мученицькою смертю підтвердили свою вірність і любов до Господа.
Останній вислів апостола: а дружина нехай боїться свого чоловіка - призиває не до страху слабкого перед сильним, не до остраху рабині стосовно пана, але до страху засмутити люблячу людину, порушити єднання душ і тіл. Той же страх втратити любов, а виходить, присутність Божу в сімейному житті, повинен відчувати й чоловік, глава якому — Христос. В іншому посланні апостол Павло говорить: «Дружина не владна над своїм тілом, але чоловік; так само й чоловік не владний над своїм тілом, але дружина. Не ухиляйтеся один від одного, хіба по згоді, на час, для вправи в пості й молитві, а потім знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана непомірністю вашою» (1 Кор. 7,4-5).
Чоловік і дружина - члени Церкви й, будучи частками повноти церковної, рівні між собою, корячись Господу Ісусу Христу.
Після Апостола читається Євангеліє від Іоанна (2, 1—11). У ньому благовіститься про Боже благословення подружнього союзу й освячення його. Чудо перетворення води у вино Спасителем - прообразна дія благодаті таїнства, яким земна подружня любов піднімається до любові небесної, що з'єднує душі в Господі. Про моральну зміну, необхідну для цього, говорить святий Андрій Критський: «Шлюб чесний і ложе неосквернене, тому що Христос благословив їх у Кані на весіллі, вкушаючи їжу плоттю й перетворивши воду на вино,— виявивши це перше чудо, щоб ти, душе, змінилася» (Великий канон, в українському перекладі, тропар 4, пісня 9).
Після прочитання Євангелія вимовляються від імені Церкви коротке прохання за молодих і молитва священика, у якій ми молимося Господу проте, щоб Він зберіг тих, що повінчалися у мирі й однодумності, щоб шлюб їх був чесним, ложе їх — неоскверненим, співжиття непорочним, щоб сподобив їх дожити до старості при виконанні від чистого серця заповідей Його.
Священик виголошує: «І сподоби нас, Владико, безбоязно і неосудно насмілитися призивати Тебе, Небесного Бога і Отця, і промовляти...». І молоді разом з усіма присутніми співають молитву «Отче наш», початок й вінець усіх молитов, заповіданий нам Самим Спасителем.
У вустах наречених вона виражає рішучість служити Господу своєю малою церквою, так щоб і через них на землі воля Його виконувалася й панувала в їх родинному житті. У знак покірності й відданості Господу вони схиляють голови під вінцями.
Після молитви Господньої ієрей прославляє Царство, силу й славу Отця, і Сина, і Святого Духа, і, подавши мир, велить схилити голови перед Богом, як перед Царем і Владикою й разом з тим і перед Отцем нашим. Потім приноситься чаша із червоним вином, або, вірніше, чаша спілкування, і священик благословляє її на взаємне спілкування чоловіка й дружини. Вино при вінчанні, подається в знак радості й веселощів, нагадуючи про чудесне перетворення води у вино, здійснене Ісусом Христом у Кані Галілейській.
Священик триразово дає молодій парі випити вина із спільної чаші - спочатку чоловікові, як главі родини, потім дружині. Звичайно вино відпивають по три маленькі ковточки: спочатку чоловік, потім дружина.
Подавши спільну чашу, священик з'єднує праву руку чоловіка із правою рукою дружини, покриває руки їхні єпитрахиллю й поверх неї кладе свою руку. Це означає, що через руку священика чоловік одержує дружину від самої Церкви, що з'єднує їх у Христі навіки. Священик тричі обводить молодих навколо аналоя.
При першому обходженні співається тропар «Ісаіє, радій...», у якому прославляється таїнство втілення Сина Божого Еммануїла від Непорочної Діви Марії.
При другому обходженні співається тропар «Святії мученики». Увінчані вінцями, як переможці земних пристрастей, вони виявляють образ духовного шлюбу віруючої душі з Господом.
Нарешті, у третьому тропарі, що співається при останнім обходженні аналоя, прославляється Христос як радість і слава молодих, надія їх у всіх обставинах життя: «Слава Тобі, Христі Боже, апостолів похвало, і мучеників радосте, що проповідували Тройцю Одноістотну».
Це кругове ходіння означає вічний хід, що почався в цей день для цієї пари. Шлюб їх буде вічним ходом рука за руку, продовженням і виявленням здійсненого сьогодні таїнства. Пам'ятаючи про спільний хрест, покладений сьогодні на них, «немочі один одного носячи», вони завжди будуть сповнені благодатної радості цього дня.
По закінченні врочистого ходу священик знімає вінці з подружжя, вітаючи їх словами, сповненими патріархальної простоти й тому особливо врочистими:
«Звеличся, женише, як Авраам, і благословися як Ісаак, і розмножуйся як Яків, у спокої перебуваючи і все по правді і за Божими заповідями діючи».
«І ти, невісто, возвеличся як Сара, і возвеселися як Ревека, і розмножуйся як Рахіль, втішаючись чоловіком своїм, зберігаючи закон, бо така воля Божа».
Потім у двох наступних молитвах священик просить Господа, щоб як Він благословив шлюб у Кані Галілейській, так щоб сприйняв Він і вінці молодих неоскверненими й непорочними в Царстві Своєму. У другій молитві, що читається священиком, із нахиленням голів наречених, ці прохання скріплюються ім'ям Пресвятої Трійці й ієрейським благословенням. По закінченні її молоді цнотливим поцілунком засвідчують святу й чисту любов один до одного.
Далі, відповідно до звичаю, молодих підводять до царських воріт,де наречений цілує ікону Спасителя, а наречена — образ Божої Матері; потім вони міняються місцями й прикладаються відповідно: наречений — до ікони Божої Матері, а священик дає їм хрест для цілування і вручає їм дві ікони: нареченому — образ Спасителя, нареченій — образ Пресвятої Богородиці.
За матеріалами книги
"Що потрібно знати, приступаючи до Таїнства шлюбу
"Що потрібно знати, приступаючи до Таїнства шлюбу
