Апостоли про шлюб (друга частина)

ПОЧАТОК
Уривок з послання до Ефесян, який читається під час таїнства Вінчання, говорить про значення шлюбу вже зовсім з інших позицій - не утилітарних чи практичних. Цей уривок говорить про містичне значення шлюбу і зводить його на таку висоту, яка, як здається, не може бути досягнута людиною: "Чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, той себе самого любить. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву, бо ми члени тіла Його, від плоті Його і від костей Його. Тому залишить чоловік батька й матір, і пристане до своєї жінки, і будуть двоє одна плоть. Тайна ця велика; я говорю щодо Христа i Церкви. Отже, кожен iз вас нехай любить свою жiнку, як самого себе; а жiнка нехай боїться свого чоловiка. (Еф. 5, 28-33)

Тут прикладом шлюбу чоловіка і жінки стає єдність Христа і Церкви. Апостол прямо наказує чоловікові любити дружину, як Христос полюбив Церкву. Міра цієї любові нам добре відома з Євангелія - це готовність в будь-який момент віддати життя за свою сім'ю. Часто викликає питання останній рядок про необхідність боятися свого чоловіка. Мова тут йде, звичайно, не про страх перед силою або покаранням, а про страх образити найближчу людину, засмутити її.

Апостол не дає якихось практичних порад або правил сімейного життя. Є тільки одна тема сімейного життя, з якою пов'язано чітке формальне правило. Одне єдине правило сімейного життя дане в Священному Писанні пов'язане з тілесною близькістю між подружжям. Апостол Павло наголошує, що тіло чоловіка належить вже не йому, а дружині і навпаки. Тому подружжя повинні зберігати себе одне для одного і при цьому не відмовляти один одному в фізичної близькості без взаємної згоди: "Hехай чоловiк вiддає своїй жiнцi належну любов; так само i жiнка своєму чоловiковi. Жiнка не володiє своїм тiлом, а чоловiк; також i чоловiк не володiє своїм тiлом, а жiнка. Hе ухиляйтеся один вiд одного, хiба за згодою, до часу, щоб перебувати в постi та молитвi, i знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманістю вашою (1Кор.7: 3-5).

Саме християни з самого початку буття Церкви завжди відстоювали красу, цінність і значимість шлюбу в житті людини. Ранньохристиянський апологет Тертуліан, автор II століття так говорить про значення шлюбу в житті християнина в «Посланні до дружини»: «Як зобразити щастя подружжя, яке укладає сама Церква, яке стверджує молитва, запам'ятовує благословення, оголошують Ангели і остаточно стверджує Отець. Як приємно ярмо двох сердець, з'єднаних одною надією, одним вченням, одним законом. Вони як діти одного Отця, як раби одного Господа; немає між ними ніякого розбрату ні в душі, ні в тілі. Вони два в одній плоті. Де плоть одна, там і дух один. Вони разом моляться, разом схиляють коліна, разом постять, взаємно наставляють і закликають один одного. Вони разом присутні в церкві і на трапезі Господній, разом терплять гоніння, разом насолоджуються і спокоєм. Вони нічого не таять один від одного, не бувають в тягар один іншому. Вільно відвідують хворих, без сорому роздають милостиню, без розваги стоять у молитовних зібраннях; разом співають псалми та гімни і взаємно підтримують один одного до прославлення Господа».