Апостоли про шлюб

Митрополит Антоній Суржський в одній з кращих своїх бесід про кохання і шлюб сказав: «Любов - дивовижне почуття, але це не лише почуття, це - стан всієї істоти. Любов починається в той момент, коли я бачу перед собою людину, бачу її сутність. Звичайно, коли я кажу: "Я бачу", я не хочу сказати "осягаю розумом" або "бачу очима", а маю на увазі "осягаю всією своєю суттю". Якщо можна дати порівняння, то так само я осягаю красу, наприклад, музики, красу природи, твору мистецтва, коли стою перед ним у здивуванні, в безмовності, тільки сприймаючи те, що переді мною знаходиться, не будучи в змозі висловити це ніяким словом, окрім як вигукнути: "Боже мій! Як це прекрасно! "Таємниця любові до людини починається в той момент, коли ми на неї дивимося без бажання нею володіти, без бажання володарювати, без бажання яким би то не було чином скористатися її дарами або її особистістю, тільки дивимося і захоплюємося тією красою, яка нам відкрилася».

Таке глибоке розуміння любові, відносин між людьми, безумовно, співзвучно тому, що апостоли писали про шлюб. У посланнях апостола Павла можна знайти думку про те, що шлюб - це всього лише ліки від блуду: "Отже, я бажаю, щоб молоді вдови одружувалися, народжували дітей, господарювали у домі і не давали противникові ніякого приводу для лихомовства" (1Тим.5: 14). Тут потрібно сказати декілька слів про звичаї Римської імперії часів Октавіана Августа і інших імператорів. Жінка в Древньому Римі була більш вільна, ніж у греків. Вона мала право розпоряджатися своїм майном, вступати в шлюб і отримувати спадщину. Інтимні зв'язки були дуже поширені. Тому апостол Павло і закликає молодих вдів вступати в другий шлюб. По-перше, щоб мати захист з боку чоловіка, а по-друге, щоб не впасти в сильну спокусу і не спокушати інших.


Особливостями римського суспільства можна пояснити і іншу знамениту цитату цього апостола: "Іншим же я говорю, а не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, то він не повинен залишати її; і дружина, яка має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його. Чоловік бо невіруючий освячується жінкою віруючою, і жінка невіруюча освячується в чоловікові. Інакше діти ваші були б нечисті, а тепер же святі. Якщо ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не пов'язані; до миру закликав нас Господь. (1Кор.7: 12-15).

Християни в Римській імперії жили в оточенні людей, які не були послідовниками нової релігії, так що дане повеління дозволяло розв'язати проблеми тих людей, які вступили в шлюб перед зверненням до Христа (проблема виникає іноді і в наші дні). Якщо ж звернутися до моральних аспектів, то апостоли говорили про шлюб як абсолютну цінність. Розлучення - неприпустиме і тільки в разі зради, коли шлюб вичерпав себе об'єктивним чином, один з подружжя може залишити жінку, що зрадила йому, але вже більше ніколи не одружуватися або не виходити заміж вдруге. У нормальній ситуації людина повинна прожити все життя з однією дружиною або чоловіком.

ПРОДОВЖЕННЯ