Увійти за допомогою:
Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії
    Історія Благовіщення Пресвятої Діви Марії Про свято Благовіщення…
  • Неділя 2-га Великого посту
    Євангельське читання Проповідь патріарха Філарета Проповідь…
  • ТИЖНІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ
    У другу неділю Великого посту звершується пам'ять св. Григорія…
  • Сценарій вертепу "Божі пастушки"
    Дійові особи: 4 Пастушки, і Ангел. (Пастушки й Ангел входять на…
  • Преподобний Порфирій Кавсокалівіт
    Житіє старця Чудеса святого Цитати та поради преподобного (частина…
  • Популярне
  • Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії
    Історія Благовіщення Пресвятої Діви Марії Про свято Благовіщення…
  • Опитування
    Коли Ти святкуєш Жіночий день?
    у Неділю жінок-мироносиць
    8 березня
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Квітень 2019    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
     
    Квітень 2019 (1)
    Березень 2019 (2)
    Грудень 2018 (2)
    Листопад 2018 (1)
    Жовтень 2018 (1)
    Серпень 2018 (1)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    Про православний піст в сім’ї

    Піст і помірність виховують навички керувати своїм тілом і бажаннями через їхні обмеження; це, за словами святителя Іоана Золотоустого, «опора цнотливості, її надійний страж». «Дівство і шлюб - не для всіх, однак цнотливість - для всіх»,- пише преподобний Никита Стифат. Цнотливість - це те, що оберігає дух людини від занурення його в тіло. Втрачаючи цнотливість, людина підкоряється тваринній хтивості і стає тілесною. «Не піддаватися тілесним задоволенням - це є цнотливість, а піддаватися задоволенням - це називаю розпустою»,- каже святитель Григорій Богослов.

    Свята Церква у своїх правилах про дотримання пісних днів, зокрема, днів Великого посту, заповідає одруженим людям «утримуватися» від подружніх стосунків, тому інакше вони «весь піст знечестять». Це стосується до всіх багатоденних постів, постам середи і п’ятниці всього року, напередодні неділь, свят дванадесятих, храмових і великих, а також у день перед прийняттям Святих Таїн Церкви (Причастя, Хрещення, Вінчання). Вінчання в Церкві не звершується, і тому тут також мається на увазі утримання від подружніх стосунків, у святі дні – «святки» (від Різдва Христового до Богоявлення) і в світлий Великодній тиждень, щоб тілесні утіхи не обкрадали духовної радості святкових днів. Це ж стосується й до сирного тижня, який є останнім підготовчим до Великого посту.

    Самі по собі подружні стосунки не є гріхом, і людина подружніми стосунками не опоганюється. Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві (1 Кор. 7, 5),– заповідає апостол Павло християнським подружжям, які прагнуть провадити життя цнотливо.

    Святитель Григорій Ніський необхідність утримання від подружніх стосунків пояснює в такий спосіб: «Коли хліборобові для зрошення поля буває потрібно провести невеликий струмок посередині, він допускає розлив води, оскільки це лише потрібно для задоволення майбутньої потреби, так щоб воду знову можна було легко затримати в її загальному вмістилищі. Якщо ж він відкриє для неї занадто широкий і безмірний потік, тоді буде загрожувати небезпекою всьому полю, яким він розіллється, утворюючи вибоїни всюди.

    Так само ж, якщо хтось, через необхідність для життя наступництва народжень буде користуватися шлюбом, обмежуючи природне прагнення помірністю й віддаючи перевагу справам духовним… той буде мудрим хліборобом, який, за заповіддю Апостола (див. 1 Кор. 7, 5), не постійно віддається грубому статевому потягу, але за взаємною подружньою згодою утримується від них заради духовних вимог, для вправляння в молитві, і в такий спосіб чинить обережно, щоб, впавши в пристрасть до чуттєвих насолод, не зробитися зовсім тілом й кров’ю, у яких не перебуває Дух Божий.

    Якщо ж хтось є настільки немічним, що не може в шлюбі мужньо покерувати собою та приборкувати природнього потягу (але зовсім зверне до задоволень, хоч і законну й дозволену, всю силу пожадливості душі)… тому загрожує чимала небезпека нічого більше не вважати благом, окрім того, що з відомою насолодою отримує через тіло: відвернувши цілком свій розум від прагнення до вищих духовних благ, постійно ганяючись лиш за чуттєвими насолодами, вийшовши за межі помірності, зовсім загрузне, за словами Псалмопівця, у глибокій безодні чуттєвості: у глибокому болоті (Пс. 68, 3)».

    За словами святителя Іоана Золотовустого, «чистота цнотливості без своїх супутників - посту і помірності - незабаром знемагає». А преподобний Єфрем Сирієць каже: «Непомірна хтивість шкодить будь-якому щиросердечному благоустрою, збуджуючи до сварок» і, як наслідок, взаємного відчуження подружжя. В міру втрати цнотливості меркне й чистота таємно-світлих, піднесених подружніх стосунків. Згодом може минути й чуттєвий потяг, або набути потворних форм.

    Не можна виправдати подружньої непомірності під час посту бажанням зачати дітей. Церква благословляє робити це в інші дні. Все, що робиться в порушення святих церковних статутів, не може принести користі. Преподобний Амвросій Оптинський в одному з листів пише: «Хвороба вашої дружини з вашої вини: або не шанували ви свят у подружніх стосунках, або не дотримували подружньої вірності; за що й караєтеся хворобою дружини». Від непомірності подружжя не тільки вони самі страждають, але і їхні діти народжуються слабкими, підданими різним хворобам, несучи на своєму характері відбиток нестриманості батьків і тим приностять їм скорботу.

    Але як бути, якщо в родині одне з подружжя є мало воцерковленим і не готовим до помірності або навіть невіруючим? Тут потрібно пам’ятати слова апостола Павла, який каже, що невіруючий чоловік освячується дружиною віруючою, і дружина невіруюча освячується чоловіком віруючим (1 Кор. 7, 14) і що необхідно утримуватися одне від одного тільки за взаємною згодою (див. 1 Кор. 7, 5), щоб ця помірність у подружніх стосунках не призводила до розбрату в родині. Отут у жодному разі не можна наполягати. За словами святителя Іоана Золотоустого, «перед усім слід надавати перевагу єдності». Інакше ж, це може невіруючого чоловіка привести до стану роздратування - і не лише проти дружини, але й навіть проти всієї Церкви. Крім того, існує небезпека дати привід порушенню подружньої вірності.

    Людині віруючій варто поступово виховувати свого супутника чи супутницю життя так, щоб вони разом і свідомо прийшли до такої помірності. Це, звичайно ж, неможливо без серйозного воцерковлення усього життя сім’ї.

    Тут ми підходимо і до питання виховання дітей в дусі помірності й цнотливості.

    «Стримуймо устремління наших дітей,- закликає святитель Іоан Золотовустий,- то страхом, то переконаннями приборкуймо юність. Піклуймося про їх цнотливість, все робімо і влаштовуймо так, щоб юнацький вік міг уникнути недоречних бажань». Тому що «від дитячої поживи багато що залежить і надалі,- пише святитель Феофан Затворник.- Непомітно можна розвинути пристрасть до солодощів та непомірність у їжі - два види обжерливості, такі згубні для тіла і душі схильності».

    Відповідаючи на запитання, з якого віку варто починати постити дітям, святитель Феофан Затворник пише: «Не варто дивитися, що дитина мала, потрібно з перших років починати обмежувати схильне до грубої речовини тіло і привчати дитину володіти ним, щоб і в юнацькому віці, і замолоду, і потім легко та вільно можна було б давати лад цій потребі».

    Піст слід дуже обережно вводити для дітей: він не повинен викликати в них протесту або зневіри. Найважливіше, щоб до посту було свідоме, вольове ставлення.

    Митрополит Антоній Сурожський дає такі поради: «Піст для дітей треба проводити розумно, тобто так, щоб він не був суцільною і безглуздою мукою, а мав би виховне значення.

    Мені здається, для дитини важливішим є почати піст з якогось морального подвигу.

    Треба їй запропонувати… себе обмежити в тому, де більше проявляється лакомство, жадібність, а не в якості тої чи іншої їжі. Треба, щоб вона це робила, скільки може, в свідомості, що цим вона утверджує свою відданість Богові, перемагає в собі ті чи інші негативні нахили, вчиться керувати собою. І треба поступово збільшувати піст, в міру того, як дитина може це зробити. Звісно, немає необхідності їсти м’ясо. Але, з іншого боку, треба враховувати те, що дитина може зробити за станом здоров’я і за змогою власних сил».

    Отже, «піст і помірність,– каже преподобний Ісаак Сирієць,– це джерело цнотливості», що є великим благом і запорукою здорових стосунків у сім’ї.

    Джерело: УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛІЯ
    Сподобалося? Розкажи друзям:
    • Коментарі (0)
    • Вконтакті
    • Facebook
    • Довідка
    Бажаєте висловитися?

    Рекомендуємо Вам авторизуватися, в цьому випадку ви зможете підписатися на коментарі до статей і бачити інформацію, приховану від анонімних відвідувачів.

    Без реєстрації на сайті, ви можете залишати коментарі через спеціальні плагіни.
    Вкладка Коментарі - стандартна форма сайту Hram.Lviv.UA
    Вкладка ВКонтакті - дозволяє опублікувати відгук через vk.com
    Вкладка Facebook - дозволяє опублікувати відгук через Facebook.com